У вересні 1996 році у Берліні пройшла спеціальна конференція з проблем боротьби з корупцією. За поданими там матеріалами у багатьох великих містах ФРН прокуратури були зайняті розслідуванням декількох тисяч випадків корупції: у Франкфурті-на-Майні понад тисячу, у Мюнхені - майже 600, у Гамбурзі - близько 400, у Берліні - близько 200. У 1995 р. було офіційно зареєстровано майже 3 тисячі випадків хабарництва. У 1994 р. перед судом постали майже 1,5 тисячі осіб, а в 1995 - понад 2 тисячі, причому експерти вважають ці дані лише вершиною айсберга. У корупцію втягнуті відомства по перевірці іноземних біженців, пункти реєстрації нових автомобілів і багато інших організацій. Так, за готівку можна було незаконно "купити" право на відкриття ресторану або казино, водійські посвідчення, ліцензії на відбуксирування неправильно запаркованих автомобілів. Найбільше корупцією вражена будівельна індустрія.[105][171]

         Цікавим, з точки зору винахідливості, у боротьбі з корупцією, на нашу думку, є досвід Індії.

         Так, глава індійської Центральної Спостережної Комісії  Нагараян Вітал вирішив боротися з корупцією за допомогою високих технологій: він відкрив web-сайт та публікує на ньому імена високопоставлених представників влади, які, на його думку, повинні бути засуджені за корупцію.

         Останнім часом на сайті наведені імена 185 осіб, яких комісар Нагарян Вітал вважає винними у вчиненні корупційних діянь. До цього списку входять видні політичні діячі та чиновники Індії. Комісар обіцяє, що найближчим часом на сайті з¢явиться ще 2 000 прізвищ корупціонерів. В обов'язок Комісії, яку очолює Вітал, входить перевірка скарг за справами, пов'язаними з корупцією. Якщо перевірка у справі знаходить порушення, то Комісія рекомендує відповідним міністерствам чи відомствам провести розслідування за фактом корупції та притягнути до відповідальності винних осіб. На жаль, більшість з рекомендацій Комісії ігнорується. Із слів Вітала відомо, що деякі повідомлення про корупційні порушення, про які було повідомлено Комісією ще в 1991 році, до цих пір не прийняті до відома відповідними міністерствами чи відомствами, де знаходяться корупціонери, про яких було повідомлено. Разом з тим громадяни, які подали скаргу на корупційне правопорушення весь час звертаються за роз'ясненнями, чому не вжито ніяких заходів за їхніми скаргами, що підриває авторитет Комісії.

         Все це привело комісара Вітала до ідеї створення сайту в Інтернеті, який повідомить, у яких відомствах корупція най поширеніша, а також назве керівників відповідних відомств, які не реагують на факти, повідомлені Комісією з корупційних правопорушень. Крім прізвищ високопоставлених корупціонерів, на сайті Вітала публікується також інформація про те, як йде процес розслідування випадків корупції, про які було повідомлено Комісії.  Після такого розміщення інформації, на думку комісара, відомства будуть намагатися розслідувати випадки корупції, про які було повідомлено Комісією. На його думку цей метод ефективний вже тому, що чиновники, яких на сайті звинувачено в корупції, говорять, що проти них не висунуто офіційного обвинувачення. Разом з тим на звинувачення його в незаконних діях, перевищенні своїх повноважень комісар відповідає, що його сайт не порушує законів, а лише показує, які з державних міністерств та відомств не поспішають у боротьбі з корупцією, а навпаки, свідомо затягують розслідування цих справ.

         На нашу думку, досвід Індії, може бути впроваджено і в практику органів України, які ведуть боротьбу з корупцією. Адже чим більше пересічний громадянин буде ознайомлений з установами, в яких присутній найкорумпованіші чиновники, тим обережнішими вони будуть, в результаті чого буде більше шансів уникнути корумпованих осіб.

         У Великобританії розслідуванням діянь, які підпадають під ознаки корупції, займається поліція. У структурі підрозділу по боротьбі з шахрайством поліцейських сил Великобританії існує спеціальна секція, де працюють детективи, які займаються розслідуванням злочинів у громадському та державному секторі. Вона називається "Public Sector Corruption Section", тобто секція розслідування корупції в громадському секторі.

         Якщо збитки від корупційних діянь перевищують суму 2 мільйони фунтів стерлінгів  або злочин є дуже складним, або він становить суттєвий громадський інтерес, його буде розслідувати Організація розслідування серйозного шахрайства (Serious Fraud Office), яка працює з 1998 року під егідою Міністерства юстиції Великобританії. Проте такий підхід є загальним для всіх економічних злочинів і корупція не виділяється як окремий напрямок роботи цієї організації. Слідство у таких справах проводиться спеціальними підрозділами, до складу яких входять досвідчені поліцейські -детективи. Обвинуваченням та представництвом в суді у таких справах займається Прокурорська Служба ЇЇ Величності.[103][172]

Щодо боротьби з корупцією та хабарництвом, на нашу думку, найбільш вдалим є досвід Сполучених Штатів Америки. Так, ще наприкінці 70-х років ХХ століття, в США був прийнятий Закон про захист від підкупу компаніями США та іноземним урядом федеральних чиновників. Міністерство юстиції США дуже ретельно стежить за виконанням норм цього Закону, і тому в цілому, як стверджують експерти Міністерства юстиції США, американські компанії не займаються підкупом чиновників.[91][173]

         Час від часу ми стаємо свідками значних корупційних скандалів, герої яких - лідери розвинутих держав світу і вищі керівники шановних міжнародних організацій. Суми хабарів, про які йдеться, багаторазово перевершують прибутки наших корупціонерів. У одному із своїх бюлетенів міжнародна громадська організація "Трансперенсі Інтернешнл", мета якої - надання опору корупції на міжнародному і національних рівнях у бізнесі, підтверджувала: "Вона (корупція) стала звичним явищем у багатьох головних індустріальних державах, багатство і стійкі політичні традиції яких дозволяють, проте, сховати розмах величезного збитку, який наноситься корупцією соціальній і гуманітарній сферам".[108][174] Дослідження, проведене національними філіями Транспересі Інтернешенел в 1995 р., показало, що "корупція в державному секторі приймає однакові форми і впливає на ті ж сфери незалежно від того, чи відбувається це в розвинутій країні, чи країні, що розвивається".

         Абсолютно неправильно поділяти країни за корумпованістю на осі Схід -Захід. Історичні дослідження дають численні приклади того, як корупція заносилася в східні колонії західними колонізаторами. Індонезію, наприклад, "заразили" корупцією чиновники голландської Східно-Індійської компанії; у Філіппіни вона була занесена іспанськими колонізаторами, а в Індію - британською адміністрацією. Філіппіни і Бангладеш, що повставали проти військових корумпованих режимів, дають приклади того, що корупція не може сприймати частиною східної культурної традиції. Сінгапур і деякі інші країни Сходу розвиваються як приклад успішної реалізації антикорупційних державних програм.

         Порівнюючи сьогоднішню Україну і розвинуті індустріальні країни, що мають багатовікові демократичні традиції, ми повинні враховувати, що намагаємося зіставляти соціальні організми, які знаходяться на різних стадіях розвитку демократії і ринкових інститутів. Не зайве пригадати, що традиція послідовного (і далеко не завжди успішного) обмеження корупції нараховує в "західних демократіях" - 20 - 30 років, у той час як період демократичного розвитку цих країн на порядок перевищує ці терміни.

           Щодо міжнародної спільноти, то боротьба з корупцією є для багатьох країн світу запорукою боротьби з негативними проявами в економіці.