Головним для правових основ оперативно-розшукової діяльності є надання правоохоронним органам держави та відповідним підрозділам широкого кола прав при виконанні завдань, зокрема по боротьбі з економічною злочинністю.

До них можна віднести такі права: опитування осіб за їх згодою, використання їх добровільної допомоги; проведення контрольної й оперативної закупки та постачання товарів, предметів, речовин, зокрема заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь; порушення в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь у їх проведенні; витребування, збирання і вивчення документів та даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів; проведення операції щодо захоплення злочинців, припинення злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб; відвідування житлових та інших приміщень за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого злочину або злочину, що готується, а також збирання відомостей про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка; негласне виявлення та фіксування слідів тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, одержання розвідувальної інформації, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника у приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки; здійснення проникнення у злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співпрацює з останнім, із збереженням таємниці достовірних даних щодо їх особистості.

Оперативні підрозділи мають право також на проведення наступних заходів: знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації; контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові відправлення; здійснювати візуальне спостереження у громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; мати гласних, негласних штатних та позаштатних працівників; встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності; отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, загрозу безпеці суспільства і держави; використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а також за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать; створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів; створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи; застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Прикордонні війська, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб.

Негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника [408, 304]. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться винятково з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених організаційних та правових заходів складається протокол з відповідними додатками, який використовується як джерело доказів при розгляді справ у суді.

На органи прокуратури покладено функцію нагляду за законністю проведення оперативно-розшукових заходів, а також додержанням законів щодо прав і свобод громадян та захисту інтересів держави, що, крім закону, регламентовано відомчими наказами Генпрокуратури України [410; 411; 412].

Для виконання окремих доручень у ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів.

При виконанні правоохоронними органами завдань, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються винятково органам податкової міліції у межах їх компетенції (ст. 8). Правові норми цього закону є обов'язковими, а права і законні інтереси фізичних або юридичних осіб забезпечуються конституційними (державними) гарантіями.

У цих законах визначаються правові основи діяльності державних органів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією та спеціальних підрозділів відповідних правоохоронних органів. Серед суб'єктів оперативно-розшукової діяльності, які ведуть боротьбу з корупцією та організованою злочинністю, спеціальні підрозділи посідають особливе місце, оскільки вони мають ширше коло спеціальних повноважень в оперативно-розшуковій діяльності. Це пов'язано з особливою небезпекою злочинів, які скоюються організованими злочинними угрупованнями шляхом встановлення корумпованих зв'язків із державними службовцями та посадовими особами, завдання значної шкоди людині, суспільству, державі. Проте це не означає, що додаткові повноваження спеціальних державних органів та спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією виходять за межі Закону "Про оперативно-розшукову діяльність".

Так, з метою встановлення контролю над економічною злочинністю, її локалізації, нейтралізації та ліквідації, а також усунення причин і умов існування організованої злочинності (ст. 2 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю") спеціальні підрозділи мають додаткові права: за матеріалами оперативно-розшукової діяльності подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України; одержувати від банків, кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форми власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб; у разі загрози знищення, приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані у розкритті або розслідуванні злочинної діяльності накладати арешти на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб; вилучати предмети і документи зі складанням відповідного акта; залучати до співробітництва учасників організованих злочинних угруповань, які можуть бути частково або повністю звільнені від кримінальної відповідальності та покарання, якщо вони у процесі оперативно-розшукової діяльності будуть сприяти викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди, завданої фізичним та юридичним особам і державі [409].

Закон України "Про боротьбу з корупцією" визначив правові основи та організаційні засади запобігання їй, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційної діяльності. Стаття 4 Закону передбачає, що боротьбу з корупцією ведуть оперативні підрозділи МВС України та Служби безпеки України              [385, 266].

З метою посилення боротьби із зазначеним негативним явищем у суспільстві указами Президента затверджено Концепцію боротьби з корупцією в Україні на 19982002 роки [368] та Національну програму боротьби з корупцією [373]. Але практика показала, що виявляються, як правило, незначні корупційні діяння, які можна було б визначити як проступки внесенням змін до Закону України "Про державну службу", а законодавство по боротьбі з корупцією посилити.

Їм надаються права вести оперативно-розшукову діяльність у повному обсязі. Нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією на загальних засадах здійснюється Генеральним прокурором України й уповноваженими ним прокурорами. Закон дає можливість створювати й інші органи та підрозділи по боротьбі з корупцією згідно з чинним законодавством [385].

Правовою основою діяльності правоохоронних органів України по боротьбі з економічною злочинністю, крім законів, є також кодекси, постанови, укази, розпорядження, положення та інші нормативно-правові акти законодавчої і виконавчої влади, що конкретизують, доповнюють або уточнюють статус правоохоронних органів.

Наприклад, ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу України до підслідності слідчим прокуратури, органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки України та податкової міліції віднесено ряд статей Кримінального кодексу України, що стосуються встановлення кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності. Аналіз цього закріплення показав, що окремі статті віднесено до компетенції всіх зазначених правоохоронних органів. Передусім, це стосується ст. 209 "Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом", ст. 255 "Створення злочинної організації", більшості статей, віднесених до підслідності двох правоохоронних органів [21].

Профілактика та викриття зазначених злочинів вимагає чітких спільних дій як оперативних підрозділів, так і слідчих правоохоронних відомств, що їх розслідують.

Основні риси й особливості інших нормативних актів, які безпосередньо не регламентують правоохоронну діяльність, а лише конкретизують або доповнюють її правові засади, зводяться до наступного. Ці нормативно-правові акти визначають, уточнюють або доповнюють організаційні засади функціонування органів, які здійснюють правоохоронну діяльність; передбачають правовий механізм проведення окремих організаційних заходів і застосування оперативно-технічних засобів; фіксують у нормативних актах обов'язки та права підрозділів; сприяють реалізації гарантій, прав і свобод громадян тощо.

Згідно із Законами України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" відповідним правоохоронним органам надано право створювати спеціальні підрозділи, які б здійснювали заходи щодо забезпечення захисту. Вони наділяються правом проводити оперативно-розшукову діяльність; використовувати технічні засоби контролю і прослуховування телефонних розмов та інших переговорів; вести візуальне спостереження, а також застосовувати спеціальні заходи особистої охорони взятих під захист осіб, їх життя та майна [394].

Особливо необхідно звернути увагу на принцип законності, що є домінуючим у правоохоронній діяльності, оскільки ніщо не може виправдати порушення законності. Ураховуючи вимоги життя, закони можуть змінюватись або конкретизуватись, але не порушуватись.

Так, наприклад, ст. 56 Конституції у національному законодавстві України закріплює право на матеріальний захист громадян, які потерпіли від свавілля органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, від незаконних органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, а також незаконного проведення оперативно-розшукової діяльності.