Слід зазначити, що ст. 248-1 ЦПК України порівняно з іншими актами найбільш чітко регламентує як перелік суб'єктів оскарження, так і осіб, оскаржуючих рішення, дії або бездіяльність зазначених суб'єктів. Право на звернення зі скаргою до суду надано тільки фізичним особам, які вважають, що суб'єктом оскарження порушені їх особисті права і свободи. Скарга може бути подана самим громадянином, його представником або за проханням громадянина - представником громадської організації, трудового колективу, їх уповноваженим органом, що діє на підставі чинного законодавства і установчих  документів.

Військовослужбовці відповідно до ч. 1 ст. 248-1 ЦПК України, та ст. 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх родин" від 20.12.1991 р. вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність військових посадових осіб і органів військового управління, що порушили їх права і свободи, до військового суду з дотриманням вимог про підсудність,  передбачених  ч. 2  і  ч. 3 ст. 123  ЦПК України [27].

До військового суду можуть бути оскаржені також рішення, дії чи бездіяльність осіб, які не перебувають на військовій службі,  однак за посадою, яку вони займають в органах військового управління, уповноважені приймати рішення щодо прав і свобод військовослужбовців.

Громадяни, звільнені з військової служби,  вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність військових посадових осіб і органів військового управління в разі порушення їх прав і свобод під час проходження ними військової служби до районного (міського) чи до військового суду за своїм розсудом.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність щодо військовослужбовців інших суб'єктів оскарження за правилами ст. 248-4 ЦПК України  оскаржуються до районного (міського) суду за місцем перебування суб'єкта  оскарження.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземні громадяни й особи без громадянства, що знаходяться на території України на законних підставах (іммігранти, особи, що здійснюють в Україні трудову діяльність, у тому числі ті, які прибули на територію України у встановленому порядку на визначений  час) мають таке ж право на подачу скарг, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, учасником  яких  вона є. 

До  суб'єктів  оскарження згідно ст. 248-1 ЦПК України відносяться:

- органи  державної  влади  і  їх  посадові  особи;

- органи місцевого самоврядування і їх посадові особи;

- керівники установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності, керівні органи і керівники об'єднань громадян, а також посадові особи, що виконують організаційно-розпорядницькі, адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.

До державних органів, рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду, відносяться створені відповідно до Конституції України і правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим органи, у тому числі й органи судової влади, що реалізують надані їм державою функції і повноваження у сфері управління. Під органами місцевого самоврядування розуміються створені на основі Конституції України і Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. як представницькі органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні й обласні  ради) і їх виконавчі органи, так і органи самоорганізації населення[28].

Відповідно до ст. 248-4 ЦПК України громадянин може на свій розсуд звернутися  зі  скаргою безпосередньо до суду або після оскарження  рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта оскарження вищому в порядку підпорядкованості органу або посадовій особі. Подача скарги на дії або рішення суб'єкта оскарження вищому в порядку підпорядкованості органу або посадовій особі згідно із Законом "Про звернення громадян" не позбавляє громадянина права звернутися безпосередньо до суду.

Варто звернути увагу на те, що у випадку, якщо суд встановить при розгляді скарги наявність спору про право, що вирішується в порядку  позовного провадження, тобто спору про захист суб'єктивних прав, що виникають з цивільних, трудових, сімейних і інших правовідносин шляхом їх встановлення і визнання, суд зобов'язаний залишити скаргу без розгляду, у зв'язку з чим провадження у справі закінчується. У випадку встановлення зазначених обставин при прийомі скарги, суддя відмовляє в її прийнятті і роз'ясняє заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах, оскільки провадження в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК України, не  може бути  розпочато.

Така особливість пояснюється тим, що в процесі розгляду справ за правилами вищевказаної глави вирішується питання не про захист суб'єктивних прав, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом їх встановлення і визнання, а про відновлення суб'єктивних прав і свобод громадян, закріплених Конституцією України, чинним законодавством і порушених або тих, що порушуються суб'єктами оскарження  при здійсненні  останніми  управлінських  функцій.

Скарга  подається до суду за місцем перебування суб'єкта оскарження.  За формою і змістом вона повинна відповідати загальним вимогам і оплачується державним митом у розмірі, визначеному чинним законодавством України. Подача скарги до суду припиняє виконання оскаржуваного акта. Про подачу скарги суд повідомляє суб'єкта оскарження  не  пізніше  наступного  дня  після  її  прийняття.

У зазначених скаргах окремо має бути чітко визначено, чиї і які саме рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються, які саме права і свободи порушені чи порушуються, приведене правове обґрунтування останніх і запропоновані шляхи їх відновлення, а також зазначено, чи подавалася аналогічна скарга вищому в порядку підпорядкованості органу  або посадовій особі, яку відповідь на подану скаргу і коли одержав заявник.

У випадку подачі скарги, що не відповідає вищевказаним вимогам, суд, керуючись ст. 139 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення скарги без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для виправлення цих недоліків. Якщо заявник відповідно до вказівок судді у встановлений строк виконає всі вимоги, пропоновані законом  до форми і змісту скарги, то вона вважається поданою в день подання її до суду. Інакше скарга вважається неподаною і повертається заявнику, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Особливу увагу викликає питання про строки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження. Так, відповідно до ст. 248-5 ЦПК України скарга подається до суду у двомісячний строк, обчислювальний із дня, коли громадянин довідався або повинен був довідатися про порушення його прав або свобод, і в місячний строк із дня одержання ним письмової відповіді про відмову в задоволенні скарги вищим стосовно суб'єкта оскарження органом чи посадовою особою, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянин не одержав на неї письмової відповіді. Пропуск зазначених строків не є підставою для  відмови судом у прийнятті скарги, оскільки зазначені строки можуть бути відновлені при наявності поважних причин пропуску. Оскільки двомісячний і місячний строки на звернення зі скаргою до суду встановлені у ст. 248-5 ЦПК України і є процесуальними строками, то на них поширюються правила ст. 85 ЦПК України. Скарга, подана після закінчення відповідного строку, залишається без розгляду, якщо суд, за клопотанням заявника скарги, не знайде підстав для відновлення відповідного строку.

Згідно зі ст. 237 ЦПК України розгляд справ за скаргами громадян на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження провадиться за загальними  правилами цивільного судочинства з відповідними виключеннями і доповненнями, передбаченими главою 31-А ЦПК України. У цих справах повинні застосовуватися строки підготовки справ до судового розгляду, встановлені в ст. 146 ЦПК України. Таким чином, підготовка справи  до  судового  розгляду має бути проведена в семиденний строк, а у виняткових випадках у складних справах цей строк може бути продовжений до двадцяти  днів із дня прийняття скарги.

Після прийняття скарги і проведення підготовки до судового розгляду справа розглядається суддею одноособово в десятиденний строк у відкритому судовому засіданні при участі громадянина, що подав скаргу, і посадової особи, представника суб'єкта оскарження. Якщо  заявник чи посадова особа не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справа може бути розглянута при участі їх представників. Неявка в судове засідання без поважних причин заявника чи посадової особи, представника суб'єкта оскарження не є перешкодою для розгляду скарги, проте суд може визнати їх явку обов'язковою.

Відмова представника громадської організації або трудового колективу від скарги, поданої ними на прохання заявника, не є підставою для закриття провадження у справі, якщо заявник вимагає розгляду справи по суті. Якщо в ході розгляду скарги судом буде встановлено, що посадова особа - суб'єкт оскарження не працює на попередній посаді, або державний орган чи юридична особа - суб'єкт оскарження припинив свою діяльність, суд залучає до участі у справі відповідно посадову особу, чи правонаступника органа - суб'єкта оскарження,  до компетенції якого входить вирішення питання про усунення порушення прав і свобод заявника.

Згідно зі ст. 248-7 ЦПК України результати розгляду скарги суд  відображає у відповідному рішенні по справі. При встановленні обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує суб'єкта оскарження задовольнити вимогу заявника й усунути порушення, скасовує покладений обов'язок чи застосовані до нього заходи відповідальності або іншим шляхом відновлює його порушені права і свободи, а також покладає  на  нього  витрати,  пов'язані  з  розглядом  справи.

У таких справах суд відповідно до зазначеної статті ЦПК допускає негайне виконання рішення, коли від затримки його виконання заявнику може бути заподіяно значну шкоду або виконання рішення згодом виявиться складним чи неможливим. У цих випадках суд вказує в рішенні про його негайне виконання, тобто до вступу  рішення  в  законну  силу.

Коли оскаржувані рішення, дії були вчинені відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження, і права і свободи заявника не були порушені, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги, а також  покладає витрати по  розгляду  справи  на  заявника.

За правилом ст. 248-9 ЦПК України рішення суду по скарзі спрямовується не пізніше десяти днів після набрання їм чинності відповідному  суб'єкту  оскарження, а також заявнику. Про виконання рішення  суб'єкт оскарження повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний  строк із дня одержання рішення по справі. Таким чином, суб'єкт оскарження повинен здійснити необхідні заходи по відновленню порушених прав і свобод громадянина, і повідомити про них суд і заявника не  пізніше ніж у місячний  строк.

Аналіз розглянутого вище порядку розгляду і вирішення скарг на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, регламентованого главою 31-А ЦПК України, дозволяє зробити висновок про те, що зазначена глава містить норми, які за своїм змістом є фактично адміністративно-процесуальними  нормами.