Порядок судового розгляду справ про злочини неповнолітніх визначається загальними правилами кримінально-процесуального законодавства. Разом з тим КПК України містить низку норм, що підкреслюють особливості провадження по справах цієї категорії, які торкаються як загальних принципів та умов судового розгляду, так і окремих питань, що вирішує суд на цій стадії процесу. Відокремлення особливого провадження по кримінальним справам неповнолітніх, специфіка процесуальних та тактичних дій під час судового розгляду обумовлюється, по-перше, психологічними особливостями особи, яка не досягла вісімнадцяти років і скоїла злочин; по-друге, тією метою, що стає перед судовим розглядом по цій категорії справ - встановлення істини, а також досягнення найбільшого виховного ефекту.

Однією з актуальних проблем судоустрію України є створення ювенальної юстиції, тобто особливої системи правосуддя по справах неповнолітніх, в якій центральна ланка - спеціалізований суд, тісно взаємодіє з соціальними службами як до моменту розгляду справи судом, так і після виненсення ним судового рішення [44, с. 15; 271, с. 25]. Концепіцією судово-правової реформи, схваленою постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року, передбачено створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх [213]. Про доцільність створення таких судів наголошують і фахівці [199; 23; 203]. Як зазначає Г.М. Омельяненко, згідно з Конституцією України (ст. 125) в нашій державі повинна бути створена система спеціалізованих судів як автономне відгалуження системи судів загальної    юрисдикції. Тому юридичних    перешкод   для   існування судів у справах неповнолітніх немає [199, с. 81].1 Автор цілком погоджується з думкою юристів з цього питання і вважає, що саме створення моделі ювінальної юстиції, зокрема, спеціалізованого суду, буде сприяти всебічному, повному і об¢єктивному розгляду справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми. Окрім цього в таких судах під час провадження по цій категорії справ є можливість диференціювати побудову і орагнізацію судового розгляду з метою створення умов для більш повного врахування вікових і психологічних особливостей підлітків, захисту їх інтересів у кримінальному судочинстві.2

Зараз кримінальні справи щодо неповнолітніх розглядаються судами загальної юрисдикції, що здійснюють кримінальне судочинство у справах відносно усіх осіб, які скоїли суспільно небезпечні діяння. На думку окремих юристів, яку підтримую і я, на попередньому етапі, до моменту створення спеціалізованих судів, проблему особливого підходу до розгляду справ про злочини неповнолітніх можно  вирішити шляхом введення спеціалізації суддів [163, с. 10; 1, с. 16]. На необхідність спеціалізації суддів вказує і ст. 6 Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" [80]. Деякі вчені не погоджуються з тим, що відсутність спеціалізованих судів у справах неповнолітніх можно компенсувати виділенням у складі загальних спеціалізованих складів суддів  і пропонують радикально вирішити цю проблему шляхом створення нової системи ювенальної юстиції [199, с. 81; 156, с. 49]. Вони зазначають, що такі спроби вже були і позитивних результатів не дали в основному тому, що судді перевантажені справами, внаслідок чого повинні їх розглядати незалежно від спеціалізації. Ще раз зауваживши на те, що я є прихильником створення в майбутньому системи ювенальної юстиції, висловлю деякі міркування з цього питання. Як правильно зазначають провідні юристи система ювенальної юстиції повинна містити в собі ювенальну прокуратуру, адвокатуру, службу кваліфікованих психологів, соціальних робітників та інших фахівців,  а також спеціальні виховні та пенітеціарні усанови для неповнолітніх [156, с. 49; 170, с. 3]. Для створення цих структур необхідно, по-перше, законодавче забезпечення реалізації цієї програми. По-друге, - значні матеріальні витрати.1 Таким чином зміна порядку розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх, за відсутністю цілісного законодавчого врегулювання цього питання, а також достатнього матеріального забезпечення органів судочинства, може бути здійснена шляхом поступового переходу до реалізації на практиці моделі ювенальної юстиції. Центральне місце у виконанні цієї програми повинно належати суду, який приймає остаточне рішення по справах неповнолітніх, вирішуючи подальшу долю підлітка. Тому спеціалізація судів поряд із спеціалізацією слідчих, прокурорів, захисників стане тим першочерговим етапом, який у подальшому призведе до створення моделі ювенальної юстиції. Судді, які спеціалізуються по справах неповнолітніх, у майбутньому можуть скласти основу штату судів по справах неповнолітніх. Слід зазначити,  що спеціалізація повинна мати місце  і в апеляційній інстанції де провадиться судове слідство. Є доцільною і спеціалізація суддів, які вирішують питання про затримання неповнолітнього або взяття під варту, тому що в основі цього рішення має лежати глибокий аналіз особистості неповнолітнього. Що стосується перевантаження справами суддів, внаслідок чого вони повинні розглядати їх незалежно від спеціалізації, то як показало узагальнення матеріалів кримінальних справ більше 10 % усіх справ розглядаються за участю неповнолітніх правопорушників, а тому немає ніяких перешкод якщо цю значну сукупність справ будуть розглядати спеціально призначені судді. Якщо ж вони будуть розглядати і кримінальні справи, вчинені неповнолітніми в групі з дорослими, то може виникнути потреба в значній кількості таких фахівців. Тому, як слушно зазначають окремі вчені, необхідно вже сьогодні ставити питання про спеціальну підготовку суддів, що будуть розглядати дані справи [125, с. 169].

Проведення повного, всебічного і об¢єктивного судового розгляду по справах неповнолітніх багато в чому визначається ефективністю організації та ведення судового слідства по даній категорії справ. Судове слідство це етап судового розгляду, на якому у відповідності з принципами кримінального процесу досліджуються зібрані по справі докази для встановлення фактичних обставин вчиненого злочину [139, с. 353]. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися,  та порядок їх дослідження визначаються постановою (ухвалою) суду, яка виноситься після з¢ясування головуючим думки учасників судового розгляду з цього питання. Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільними дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, який ніким не оспорюється (ч. 3 ст. 299 КПК України). Такий порядок судового слідства по справах неповнолітніх, з одного боку, дозволить скоротити час провадження по справі, з іншого - законодавець вимагає, щоб суд обов¢язково з¢ясував чи правильно підсудний та інші учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. З урахуванням того, що особам, які не досягли вісімнадцяти років, в силу вікових та психологічних особливостей, зокрема, недостатності життєвого досвіду, часто важко розібратися в механізмі кримінального процесу, вважаю, що такий прискорений порядок може мати місце по кримінальним справам неповнолітніх лише у тому разі, коли на це погодиться захисник неповнолітнього.

Участь прокурора в судовому засіданні є обов¢язковою, крім випадків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 264 КПК України. Приймаючи участь у судовому розгляді прокурор не обмежується рамками конкретного обвинувачення. Поряд з встановленням обставин, вчиненого суспільно небезпечного діяння, він повинен виступати як вихователь, визначати причини злочину, шляхи їх усунення тощо. Від позиції прокурора по справі багато в чому залежить подальша доля підлітка. Під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі відмовитися від обвинувачення, якщо прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред¢явленого підсудному обвинувачення (ч. 3 ст. 264 КПК України); він також може змінити пред¢явлене неповнолітньому обвинувачення (ст.277 КПК України). У ході судового розгляду прокурор також може ставити перед судом питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності, якщо він дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання. У цьому випадку прокурор по аналогії з ст. 264, 277 КПК України повинен винести постанову, в якій викладає мотиви прийнятого рішення.

Гласність судового розгляду як конституційний принцип правосуддя розповсюджується і на провадження по кримінальним справам про суспільно небезпечні діяння, вчиненні неповнолітніми. Однак міжнародні документи, що регулюють провадження по цій категорії справ, визначають як основне право неповнолітнього на конфіденційність (закритість). Обмеження гласності у справах неповнолітніх обумовлюється:

а) прагненням захистити неповнолітнього від негативного впливу на нього з боку присутніх у залі судового засідання осіб;

б) захистити його репутацію;1

в) необхідністю запобігти можливості неадекватної поведінки неповнолітнього в суді, що може вплинути на всебічність, повноту та об¢єктивність розгляду всіх обставин справи;

г) ефективно реалізувати виховний вплив судового процесу.