Кримінально-процесуальне законодавство України передбачає можливість закритого судового розгляду у кримінальних справах про злочини осіб які не досягли шістнадцятирічного віку (ч. 2 ст. 20 КПК України). Але слід зазначити, що такий порядок судового розгляду допускається лише за розсудом суду і можливий щодо неповнолітніх, які не досягли шістнадцяти років. На сучасному етапі все більше вчених-юристів схиляються до необхідності проведення закритого судового розгляду по всім кримінальним справам про злочини неповнолітніх [48, с. 58; 154, с. 168]. Те, що присутність у судовому розгляді сторонніх, а особливо осіб, які негативно впливали на неповнолітнього раніше, може виступати чи не основним "каталізатором" вибору ним неадекватного стилю поведінки (демонстративність, бравада, замкнутість, агресія і т. п.), є очевидним. Таким чином, при проведенні закритого судового засідання у справах про злочини неповнолітніх значно зменшується ймовірність деструктивної поведінки підлітка, а в кінцевому результаті - й судової помилки [125, с. 167]. Слід погодитись з тим, що розгляд кримінальних справ про злочини неповнолітніх у закритому судовому засіданні може, в окремих випадках, звести до мінімуму можливість негативного впливу на підсудного під час судового засідання, допомогти йому подолати збентеження і дати правдиві свідчення. Але обмеження принципу гласності по цієй категорії кримінальних справ повинно бути правом, а не обов¢язком суду. Є загальновизнаним, що за допомогою гласності, з одного боку, здійснюється виховний вплив на неповнолітнього підсудного та присутніх в залі судувого засідання, з іншого - встановлюється контроль з боку суспільства за ходом та результатами розгляду справи судом. Тому рішення про закритий розгляд справ про злочини неповнолітніх повинно прийматися не автоматично, а за результатом всебічного обговорення і тільки у разі необхідності [166, с. 179]. Дійсно, якщо, наприклад, неповнолітній неодноразово вчинює суспільно небезпечні діяння і розгляд справи в закритому судовому засіданні не дав очікуваних результатів, то для збільшення виховного ефекту може виниктунти потреба гласного розгляду справи. За розсудом суду повинно прийматися рішення про доцільність закритого судового розгляду і у справах про злочини, вчинені неповнолітніми з дорослими у групі, коли немає підстав виділення в окреме провадження справи щодо особи, яка не досягла вісімнадцяти років. Рішення про конфеденціальний розгляд справи суд може прийняти  на стадії попереднього розгляду справи (п. 10 ч. 1 ст. 253 КПК України). Для цього він повинен взяти до уваги характер вчиненого суспільно небезпечного діяння; з¢ясувати особливості характеру підлітка, його інтелектуальний розвиток, відношення до скоєного; взаємовідносини неповнолітнього та його оточення; поведінку на досудовому слідстві.1

З урахуванням того, що проблема закритості судового процесу по справам неповнолітніх є актуальною на сьогодні, вважаю за можливе висловити деякі міркування з цього питання. По-перше, конфеденційність повинна мати комплексний характер, тобто реалізуватися на усіх етапах судочинства і особливо на досудових стадіях процесу, коли остаточно не встановлюється винність підлітка. Стаття 121 КПК України визначає, що дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсягу, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий попереджає суб¢єктів кримінального процесу про обов¢язок не розголошувати без його дозволу дані досудового слідства та про кримінальну  відповідальність за невиконання ціеї вимоги. Автор вважає, що для збереження моральної, психічної та психологічної рівноваги особистості конкретного неповнолітнього, з метою подальшої його адаптації у суспільстві, необхідно заборонити розголошувати відомості про нього, у всякому разі доки обвинувальний вирок щодо нього не вступить в законну силу. Необхідно підтримати і думку тих вчених-юристів, які зазначають, що вимога дотримання конфеденційності судочинства за учасю неповнолітніх повинна розповсюджуватися не лише на осіб, зазначених у ч. 2 ст. 121 КПК України, а й на будь-яку особу, якої стали відомі обставини справи [343, с. 119; 191, с. 39; 107, с.101]. Слід зазначити, що у разі невиконання вимог слідчого про нерозголошення даних досудового слідства, особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності (ст. 387 КК України). По-друге, є невиправданим положення, згідно якого закритий судовий розгляд справи можливий лише щодо неповнолітніх, які не досягли шістнадцяти років. Зрозуміло, що за даними психології та педагогіки особистість підлітків такого вікового періоду знаходиться на стадії формування у порівнянні з більш дорослими неповнолітніми, у яких вона вже майже сформована. Але як зазначалося раніше, вікові границі є дуже умовними, тому до вирішення питання про можливість закритого судового розгляду треба підходити індивідуально.До того ж, законодавець у КПК України чітко визначив вік неповнолітніх - вісмнадцять років, до досягнення якого до них застосовуються спеціальні правила судочинства. Тому, вважаю доцільним, з урахуванням обставин справи, розглядати справу у закритому судовому засіданні і щодо всіх осіб, які не досягли вісімнадцяти років. По-третє, у закритому судовому засіданні можуть бути розглянуті не тільки справи, результатом яких є притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності, але й справи про застосування примусових заходів виховного характеру щодо підлітка, звільненого від кримінальної відповідальності, а також щодо осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності і вчинили суспільно небезпечне діяння. Тому, більш правильно викласти ч.2 ст. 20 КК України в такій редакції "Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за мотивованою ухвалою суду в справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми…" і далі по тексту.

Обмеженням  негативного впливу кримінального процесу на особу  неповнолітнього обумовлена наявність у КПК України норми, згідно якої у суду є можливість видалити підлітка з залу суддового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього (ст. 444 КПК України). Під такими обставинами слід розуміти, зокрема, дані, що свідчать про антигромадську поведінку батьків, вчителів; про злочинну діяльність пов¢язану з проявом жорстокості, садизму, приниження людської гідності; відомості про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі; дані, що свідчать про фізичну або психічну неповноцінність підлітка, отримані в результаті проведення експертизи, і, які можуть зачіпати самолюбство підлітка тощо. Після повернення неповнолітнього до залу судового засідання суддя повинен повідомити про обставини, які досліджувалися у відсутності підсудного, якщо вони пов¢язані з його обвинуваченням. За власним розсудом суддя обирає форму та обсяг інформації, яку необхідно повідомити підлітку. Після чого підсудному повинна бути надана можливість постановити запитання допитаним у його відсутності особам.  На мій погляд, положення. передбачене ст. 444 КПК України, буде мати позитивний ефект лише у разі, коли неповнолітній буде обмежений від негативного впливу окремих відомостей на протязі усього провадження по кримінальній справі. Адже ж при пред¢явленні матеріалів закінченого досудового слідства неповнолітній має право знайомитися з усіма документами. Тобто суд може обмежити підлітка в отриманні інформації про обставини, що можуть негативно на нього вплинути, однак про ці відомості неповнолітній може дізнатися вже при ознайомленні з матеріалами закінченого досудового слідства. Для захисту особи, яка не досягла вісімнадцяти років і вчинила злочин, від можливого негативного впливу деяких матеріалів справи доцільно надати право слідчому в разі необхідності обмежувати обсяг матеріалів, що надаються неповнолітньому для ознайомлення. Для цього необхідно внести відповідні зміни у ст. 440 КПК України для чого добавити її таким положенням:" У разі, якщо слідчий дійде висновку, що деякі матеріали справи містять відомості, що можуть оказати негативний вплив на неповнолітнього обвинуваченого, він може обмежити його доступ до цих матеріалів про що виносе відповідну постанову". Право клопотатися перед слідчим про заборону неповнолітньому ознайомлюватися з певними матеріалами слідства повинен мати і захисник.

Участь в судовому розгляді представників підприємств, установ чи організацій, в яких навчався чи працював неповнолітній, а також громадських організацій за місцем роботи батьків, опікунів або піклувальників є одною з важливих форм профілактично-виховного впливу на осіб, які не досягли вісімнадцяти років і скоїли злочин. У суд повинні з¢являтися ті особи, які безпосередньо відповідають за навчання або виховання неповнолітнього підсудного або працювали разом з ним і можуть дати показання про особисто відомі їм факти. Тому, є слушною думка юристів, які пропонують щоб виклик зазначених осіб до суду здійснювався з зазначення у повістці конкретної особи, яка повинна з¢явитися до суду [166, с.200]. Необхідність участі зазначених осіб у судовому розгляді обумовлюється тим, що:

а) вони мають широкі можливості у наданні суду допомоги в отриманні достовірних відомостей про особистість неповнолітнього правопорушника, його батьків, умови життя та виховання підлітка тощо;

б) представники установ, підприємств, організацій можуть допомогти встановити причини та умови, які сприяли вчиненню злочину неповнолітнім. І хоч у ст. 23 КПК України суд, як суб¢єкт з¢ясування причин і умов скоєного суспільно небезпечного діяння невизначений (відповідно до принципу змагальності), по кримінальним справам неповнолітніх він обов¢язково повинен це робити. Не визиває сумніву те, що правильне і своєчасне встановлення причин та умов вчиненого злочину дозволить суду максимально індивідуально підійти до вирішення питання про вид і міру відповідальності підлітка або дозволить звільнити від неї. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину і реагування на них шляхом винесення відповідного подання про вжиття заходів по усуненню цих причин і умов, покладається на орган дізнання, слідчого та прокурора. Як свідчить проведене нами узагальнення матеріалів кримінальних справ про злочини неповнолітніх ця вимога закону виконується формально. У більшості кримінальних справ причини та умови не з¢ясовані, подання є шаблонними. У 80 % випадків слідчі виносять подання на ім¢я дільничих інспекторів, які своєчасно не виявили і не усунули негативні прояви характеру підлітка. Але як показує аналіз цих справ, їх недбале ставлення до своїх обов¢язків не є основною і вирішальною причиною (умовою) вчиненого злочину;

в) поряд з іншими учасниками судового розгляду названі представники здійснюють виховний вплив на неповнолітнього підсудного. Деякі юристи зазначають, що доцільно викликати представинків підприємств, установ і організацій для того, щоб вони наочно побачили ті недоліки виховної роботи, які не дозволили стримати неповнолітнього від вчинення злочину [166; 103].