До судової юрисдикції віднесено встановлення в порядку окремого провадження відповідних актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 49 ЦК актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід із громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківства, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Окремі із зазначених актів цивільного стану підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи, офіційного визнання і підтвердження державою певних юридичних фактів. У встановлених законом випадках державна реєстрація актів цивільного стану є обов'язковою. Так, згідно з ч. 3 ст. 49 ЦК та ч. 2 ст. 3 Закону України від 01.07.2010 № 2991 "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон) підлягають державній реєстрації народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Державна реєстрація акта цивільного стану проводиться шляхом складання відповідного актового запису цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях. Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках. Інформація, що міститься в актовому записі, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку (ст. 9, ч. 1 ст. 12 Закону).

Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації видається відповідне свідоцтво, яке є документом суворої звітності, що виготовляється за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описом (ст. 18 Закону, постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2002 р. № 1367 "Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану", п. 6 розділу I Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. № 52/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22.11.2007 р. № 1154/5 (далі - Правила)¹. Свідоцтво видається на підставі вчиненого актового запису цивільного стану у повній відповідності до нього.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону та п. 6 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. № 1064 (далі - Порядок, Державний реєстр)¹, народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів із нього (ч. 1 ст. 11 Закону). Внесення до Державного реєстру відомостей, зазначених в актових записах цивільного стану, здійснюється в порядку, встановленому законом (ст. 12 Закону, пп. 6-12 Порядку).

Зауважимо, що установлений законом перелік актів цивільного стану, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, є вичерпним. При цьому факт усиновлення до цього переліку не входить. Проте у п. 3 ч. 1 ст. 256 ЦПК передбачено встановлення в порядку окремого провадження факту реєстрації усиновлення.

У контексті цього необхідно зазначити, що згідно зі ст. 225 СК усиновлення вважається здійсненим з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення, а не з моменту його реєстрації. Якщо при розгляді справи про усиновлення заявник виявив бажання бути записаним у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини (повнолітньої особи), змінити відомості про місце народження та дату народження дитини, або за підстав, встановлених законом, змінити прізвище, ім'я та по батькові особи, яка усиновлена, то на підставі рішення суду про усиновлення до актового запису про народження дитини або повнолітньої особи державний орган реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни. Якщо до актового запису вносяться зміни, доповнення або здійснюються інші відмітки у зв'язку з усиновленням, то на лицевому боці актового запису зазначається підстава їх внесення - рішення суду про усиновлення. Записи щодо внесених до актового запису цивільного стану змін, доповнень засвідчуються підписом посадової особи та печаткою відділу реєстрації актів цивільного стану (статті 229, 230, 231 СК, п. 2 розд. II Правил).

За змістом ст. 233 СК державний орган реєстрації актів цивільного стану з урахуванням змін, внесених до актового запису про народження дитини або повнолітньої особи саме на підставі рішення суду про усиновлення, видає нове Свідоцтво про народження без складання відповідного актового запису. При цьому свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Таким чином, на підставі рішення суду про усиновлення відбувається не реєстрація факту усиновлення, а внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини або повнолітньої особи.

Поряд з цим відомості про усиновлення підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (ч. 1 ст. 3 Закону, п. 2 розд. II Правил). Внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється, як зазначалося, шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях. Відомості ж про усиновлення, скасування усиновлення, визнання усиновлення недійсним вносяться до Державного реєстру на підставі відповідного рішення суду в день надходження копії такого рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або пред'явлення особою, зазначеною в рішенні суду, або уповноваженою нею особою копії такого рішення (ч. 4 ст. 12 Закону).

Отже, реєстрація актового запису цивільного стану шляхом здійснення відповідного актового запису та внесення відомостей про відповідний акт цивільного стану до Державного реєстру є взаємопов'язаними, але різними правовими діями. Закон не передбачає реєстрації усиновлення, а встановлює тільки обов'язок внесення відповідних змін до актового запису про народження та внесення відомостей про усиновлення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Висловлене дає можливість зробити висновок, що в окремому провадженні може встановлюватися факт усиновлення та внесення відомостей про усиновлення до Державного реєстр , а не факт реєстрації усиновлення шляхом складання відповідного актового запису цивільного стану. Наведене свідчить про необхідність узгодження зазначених правових актів та норм закону, приведення ч. 1 ст. 256 ЦПК у відповідність зі ст. 49 ЦК та Законом України від 01.07.2010 р. № 2991 "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Актові записи, вчинені органами реєстрації актів цивільного стану, система яких визначена в Законі України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" в порядку, встановленому цим Законом та Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, та видані на їх підставі свідоцтва є безспірним підтвердженням відповідних юридичних фактів.

У випадку, якщо оригінал свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, або якщо були внесені зміни до актового запису чи його було поновлено, здійснюється повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану на підставі складеного актового запису цивільного стану (ст. 19 Закону, п. 1 розд. IV Правил).

У разі відсутності складеного у державних органах реєстрації актів цивільного стану України актового запису цивільного стану, що підтверджується документально, проводиться його поновлення відповідним органом (ст. 23 Закону). Підставою для поновлення актового запису є повідомлення відділів реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням втраченого запису про його відсутність або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян за затвердженою формою. Якщо метричні книги або книги реєстрації актів цивільного стану передані на зберігання до державного архіву, підставою для поновлення запису є довідка про відсутність запису, видана державним архівом в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі. Поновлення втрачених актових записів проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений органами реєстрації актів цивільного стану України (свідоцтва про реєстрацію акта цивільного стану, його нотаріально посвідченої копії, штампа про реєстрацію акта цивільного стану в паспорті або паспортному документі), або на підставі рішення суду.

На підставі поданих заявником та затребуваних відділом реєстрації актів цивільного стану документів, їх аналізу складається висновок про поновлення або відмову в поновленні актового запису цивільного стану.

У разі відмови в поновленні актового запису цивільного стану у висновку відділу реєстрації актів цивільного стану вказується:

•  коли і ким подана заява про поновлення актового запису;
•  який конкретно актовий запис необхідно поновити;
•  які документи були подані заявником та зібрані відділом реєстрації актів цивільного стану (документи перелічити);
•  що встановлено за результатами перевірки;
•  причини відмови в поновленні актового запису;
•  роз'яснення про можливість оскарження відмови.

Відмова державних органів реєстрації актів цивільного стану поновити запис може бути оскаржена до вищестоящого органу та до суду в порядку адміністративного судочинства (ч. 2 ст. 26 Закону; пп. 1.18; 3.3; 3.4; 3.11; 3.12 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26 вересня 2002 р. № 86/5, у редакції від 10.12.2007 р. № 1227/5, далі - Положення)^[216].

Суд, таким чином, у порядку окремого провадження може встановлювати факт реєстрації акта цивільного стану у разі відсутності складеного у державних органах реєстрації актів цивільного стану України відповідного актового запису, що підтверджується документально, коли відсутні підстави для його поновлення та видачі повторного свідоцтва.

Відмітимо, що чинним ЦПК, порівняно з ЦПК 1963 р., не передбачено встановлення у порядку окремого провадження фактів реєстрації народження та реєстрації смерті фізичної особи.