Концепція діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці адміністративних проступків.

Загальні положення:

1.1. Концепція діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці адміністративних проступків являє собою систему положень про її основні принципи, цілі, завдання, зміст, форми і напрямки удосконалювання. Концепція базується на положеннях чинного законодавства України і міжнародних угодах про права людини, відповідно до яких профілактика адміністративних проступків є одним із пріоритетних напрямків державної діяльності в боротьбі правопорушеннями.

Передумовами прийняття дійсної Концепції служать зміни в діяльності органів внутрішніх справ, зумовлені серйозними ускладненнями кримінальної ситуації в країні, необхідність звернення уваги на сучасні реалії в економіці, політиці, праві (нова Конституція України, новий кримінальний кодекс України, постанови Уряду України, інші нормативні акти, в тому числі, Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затверджена Указом Президента України вад 25 грудня 2001 року № 1376).

1.2. Профілактика органами внутрішніх справ адміністративних проступків включає:

1.2.1. Прийняття підзаконних нормативних актів, що регулюють питання профілактики адміністративних проступків (загальна спеціальна профілактика).

1.2.2. Участь у межах компетенції, в нейтралізації, усуненні причин проступків, а також сприятливих їм умов.

1.2.3. Виявлення осіб, вчинки яких вказують на реальну можливість переходу на протиправний шлях, вчинення адміністративних проступків чи злочинів, здійснення у їх відношенні профілактичного впливу, (в тому числі і шляхом прийняття превентивних адміністративно-правових заходів), а також здійснення позитивного впливу на їх найближче оточення (індивідуальна профілактика).

1.2.4. Виявлення осіб, що замишляють чи підготовляють вчинення адміністративного проступку; вживання заходів по недопущенню переростання наміру в готування до проступку, а підготовчих дій - у вчинення адміністративного проступку.

1.3. Профілактика адміністративних проступків повинна відповідати таким цілям:

• протидії деліктогенним процесам у суспільстві, забезпечення стримування і скорочення адміністративної деліктності;
• створення і зміцнення в суспільстві атмосфери спокою і стабільності;
• усунення погрози правам, свободам і законним інтересам особистості, суспільству і державі, що виникає в зв'язку з можливістю здійснення адміністративних проступків;
• забезпечення виправлення особи, що втягується в сферу профілактичного впливу, і її ресоціалізації.

1.4. У системі суб'єктів профілактики адміністративних проступків органи внутрішніх справ займають особливе місце, обумовлене їхнім призначенням, компетенцією, реальними можливостями (інформаційними, кадровими, матеріально-технічними, організаційними і методичними). Стаття 10 Закону України "Про міліцію" від 1990 року у пунктах 3, 5, 8, 12 прямо вказує на обов'язок міліції по профілактиці адміністративних проступків. Поряд з безпосередньою профілактичною діяльністю органи внутрішніх справ надають іншим суб'єктам профілактики правопорушень інформаційну, організаційну і методичну допомогу.

1.5. Профілактика адміністративних проступків є функцією органів внутрішніх справ усіх рівнів, їхніх галузевих служб, підрозділів і співробітників, що здійснюють у межах своєї компетенції загальну й індивідуальну профілактику, запобігання проступкам, що замишляються та підготовлюються.

1.6. Для досягнення зазначених вище цілей профілактики адміністративних проступків органи внутрішніх справ в межах своєї компетенції вирішують наступні основні завдання:

1.6.1. Виявлення й аналіз причин і умов, що сприяють вчиненню проступків, вживання заходів по їх усуненню.

1.6.2. Здійснення заходів для захисту громадян, забезпеченню майнової безпеки усіх форм власності від протиправних посягань.

1.6.3. Правове виховання населення.

1.6.4. Розробку і впровадження стандартів безпеки від адміністративних проступків.

1.6.5. Розробку і реалізацію комплексних і цільових програм боротьби зі злочинністю та адміністративною деліктністю, а також спеціальних планів профілактики окремих груп адміністративних проступків та "фонових явищ".

1.6.6. Залучення громадськості, у тому числі громадських об'єднань правоохоронної спрямованості (народних дружин, загонів сприяння міліції, позаштатних співробітників міліції, охоронно-розшукних структур), до діяльності по профілактиці адміністративних проступків. Це повинно робитися на підставі Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 22.06. 2000 року, відомчих наказів МВС України № 19 від 06.01. 1994 "Про організацію роботи позаштатних дільничних інспекторів міліції" та інших; інформування населення про засоби і способи правомірного захисту від протиправних посягань; здійснення виктимологічної профілактики.

1.6.7. Встановлення осіб, що замишляють адміністративні проступки та злочини, переконання їх до добровільного відмовлення від протиправної діяльності, прийняття інших заходів для запобігання правопорушенням.

1.6.8. Виявлення осіб, протиправні діяння яких дають підстави застосовувати до них відповідні заходи профілактичного впливу.

1.6.9. Застосування до зазначених осіб заходів індивідуальної профілактики адміністративних проступків.

1.7. В основі діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці адміністративних проступків лежать наступні принципи:

1.7.1. Законність - строга відповідність профілактичної діяльності вимогам законодавства, компетенції органів внутрішніх справ; застосування заходів індивідуальної профілактики при неухильному дотриманні гарантій прав і законних інтересів осіб, у відношенні яких вони застосовуються.

1.7.2. Соціальна справедливість і гуманізм - захист законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що терплять збиток (шкоду) від ситуацій і дій, у відношенні яких виявляється профілактичний вплив; застосування заходів профілактичного впливу, адекватних його цілям, недопущення їх надлишкової інтенсивності, заподіяння фізичних страждань, принижень людського достоїнства.

 1.7.3. Комплексність профілактики - використання заходів психолого-педагогічного, економічного, організаційного, правого характеру; вплив на всю сукупність причин і умов, що можуть сприяти переходу конкретної особи на протиправний шлях чи створенню сприятливих умов для вчинення адміністративних проступків, сполучення заходів загальної й індивідуальної профілактики.

1.7.4. Диференціація заходів впливу (переконання і примусу).Індивідуальний підхід - облік у профілактичній діяльності особливостей особистості, динаміки зміни її поведінки, що визначає використання різних рівнів профілактики: ранньої, безпосередній, при великій погрозі вчинення проступку або по факту вчинення проступку.

1.7.5. Своєчасність і достатність заходів впливу - використання профілактичних заходів на можливо більш ранньому етапі виникнення ситуацій, що створюють погрозу вчинення проступків, і з таким ступенем інтенсивності, що дозволяє не допускати їх вчинення.

1.7.6. Невідворотність покарання за вчинені адміністративні проступки, що виключає можливість вчинення конкретною особою нових деліктів, що позитивно впливає на інших осіб, схильних до вчинення адміністративних проступків та інших правопорушень.

1.7.7. Використання у профілактичній діяльності закордонного досвіду і його здійснення в міжнародному правовому полі, у сфері дії відповідних міжнародних правових актів.

1. Об'єкти профілактичної діяльності органів внутрішніх справ.

2.1. Об'єктами профілактичної діяльності органів внутрішніх справ є:

2.1.1. Негативні явища і процеси, що створюють причини й умови, що сприяють вчиненню конкретних адміністративних проступків чи полегшують їх вчинення.

2.1.2. Юридичні особи і громадяни, у відношенні яких органами внутрішніх справ відповідно до законодавства приймаються заходи для забезпечення встановлених правил, нормативів і стандартів.

2.1.3. Особи, що замишляють чи підготовляють адміністративні проступки.

2.1.4. Особи, у відношенні яких органами внутрішніх справ здійснюється контроль за дотриманням встановлених для них у відповідності з законом обмежень. (умовно засуджені; засуджені до мір, не зв'язаним з позбавленням волі, чи до примусових заходів виховного впливу; звільнені з місць позбавлення волі після відбуття покарання за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або, які мають дві чи більш судимості за вчинення злочинів, а також підпадають під дію "Положення про адміністративний нагляд" і перебувають під таким наглядом. Звільнені зі спеціальних чи лікувально-виховних установ; зв'язку, що складаються на медичному обліку в, із захворюванням Снідом чи венеричними захворюваннями, якщо їхнє поводження може створити загрозу для здоров'я інших осіб. Які стоять на медичному (психіатричному) обліку, особи з психічними аномаліями в рамках осудності, що представляють безпосередню небезпеку для себе і навколишніх; що складаються на цьому обліку особи, до яких були застосовані примусові міри медичного характеру; неповнолітні правопорушники, що стоять на обліку в підрозділах в справах неповнолітніх).

Особи зі стійкою протиправною поведінкою ( які неодноразово і грубо порушують громадський порядок і вчиняють правопорушення в сфері сімейно-побутових відносин; що висловлюють наміри, вчинити тяжкі чи особливо тяжкі злочини, адміністративні проступки, систематично споживаючі наркотичні чи інші одурманюючі засоби без призначення лікаря; які зловживають алкоголем, поводження яких становить небезпеку для оточуючих, внаслідок чого до них застосовувалися заходи адміністративного впливу; грубо порушують обов'язки по вихованню дітей і своєю поведінкою, втягують їх у вчинення правопорушень, у зв'язку з чим до них застосовувалися заходи адміністративного впливу чи кримінального покарання; які неодноразово вчиняли дисциплінарні проступки, цивільно-правові делікти, адміністративні проступки з наростанням ступеня їх суспільної небезпеки.

Особи, що є потенційними і реальними жертвами злочинів та адміністративних проступків внаслідок свого поводження, способу життя, фізичних чи психічних особливостей, соціально-рольових установок.

3. Основні профілактичні заходи, які здійснюються органами внутрішніх справ.

3.1. Заходи загальної профілактики адміністративних проступків:

3.1.1. Постійне спостереження, оцінка і прогноз соціальних явищ криміногенного й антикриміногенного характеру, а також стану боротьби із адміністративними проступками (моніторинг).

3.1.2. Створення на основі аналізу криміногенної обстановки умов, що об'єктивно перешкоджають вчиненню адміністративних проступків на визначеній території (об'єкті).

3.1.3. Правове виховання населення.

3.1.4. Участь у розробці і впровадженні стандартів безпеки від адміністративних проступків.

3.1.5. Організація технічних і інженерних заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху і пожежної безпеки.

3.1.6. Обмін інформацією про криміногенні фактори з державними правоохоронними й іншими органами, громадськими організаціями.

3.1.7. Розробка і реалізація в межах компетенції програм боротьби із злочинністю, адміністративною деліктністю.

3.2. Заходи індивідуальної профілактики адміністративних проступків:

3.2.1. Профілактичні бесіди.

3.2.2. Направлення інформації про антигромадську поведінку керівникам підприємств, установ, навчальних закладів, громадських об'єднань.

3.2.3. Попередження про постановку на профілактичний облік.

3.2.4. Постановка на профілактичний облік.

3.2.5. Адміністративний нагляд.