Загальносоціальна профілактика.

Загальносоціальна профілактика адміністративних проступків являє собою систему заходів економічного, соціального, ідеологічного, правового характеру які опосередковано спрямовані на ліквідацію, усунення або нейтралізацію деліктогенних факторів, тобто причин та умов адміністративних проступків. Слово опосередковано підкреслює те, що ці заходи по своїй суті не спрямовані спеціально на ліквідацію причин та умов адміністративних проступків, а у разі свого застосування мають певний профілактичний ефект. Загальносоціальні заходи є певним фундаментом на якому будуть будуватися всі інші заходи.

В цьому виді профілактики ми можемо виділити дві групи пов'язаних між собою методів.

1. Методи, які містять в собі все головне, всю сутність всієї системи профілактики адміністративних проступків незалежно від того, якими суб'єктами вона здійснюється.
2. Методи, які забезпечують вдалу реалізацію загальних способів загально профілактичної діяльності конкретних суб'єктів, здійснюючих цю діяльність в рамках компетенції, яка визначена законом та в залежності від сфери профілактичного впливу.

         До першої групи методів загальносоціальної профілактики адміністративних проступків відносять такі прийоми, заходи, міри, які займають лідируючи позиції в системі методів профілактики адміністративних проступків, які найбільш повно виражають її цільову спрямованість та охоплюють усі головні сфери соціального життя. Це, насамперед, економічні, ідеологічні та правові методи профілактики адміністративних проступків.

Економічні методи. В період розвитку в Україні ринкової економіки, яка є основою всебічного та вдалого розвитку суспільства вдосконалення цих методів та їх розвинення може стати тією силою, яка буде успішно долати негативні сторони нашого життя. До них відносяться:

1. підвищення матеріального стану населення в цілому;
2. покращення організації праці та умов труда населення;
3. покращення житлово-побутових умов;
4. розширення матеріальної забезпеченості культури, науки та освіти;
5. вдосконалення сфери обслуговування населення.

Тобто в цих мірах ми бачимо важливість економічного підкріплення профілактичної діяльності.

Ідеологічні методи. Заходи по підвищенню рівня морального, трудового, естетичного, правового виховання людини відносяться до цих методів. Моральне виховання повністю відповідає завданням профілактики адміністративних проступків. Воно забезпечує формування нетерпимості до несправедливості, нечесності, порушення прав та свобод інших осіб, а також повага та дотримання цих інтересів. Естетичне виховання також має профілактичний ефект. Література та мистецтво розвивають та збагачують духовний світ людини, виховують правильне відношення до соціальних цінностей. Завдання правового виховання - прищепити громадянам правосвідомість (тобто сукупність поглядів, уявлень, почуттів, ідей, які виражають відношення до правових явищ.

Видатні кримінологи К. Е. Ігошев, В. Н. Кудрявцев, Н. С. Самощенко говорять "... щоб правосвідомість стала принципом поведінки треба правове виховання доводити до оволодіння правовою культурою, (тобто до вміння перетворити знання права в такі принципи поведінки, які призводять до дотримання правових приписів по своєму власному переконанню" [117, с. 64]. В результаті цього поздається певна система правового виховання яка містить такі частини:

• Правову освіту;
• Правову пропаганду;
• Правову агітацію.
• Правові методи. В якості правових методів загальної профілактики адміністративних правопорушень виступають наступні міри:
• Заходи правового регулювання;
• Заходи правової охорони.

Перша група заходів - це певні заходи по вдосконаленню "позитивного права", яке регулює цивільні, трудові та інші суспільні відносини. Друга група мір має дуже вагомий вплив на практичну діяльність по профілактиці адміністративних проступків. Ця група містить заходи по вдосконаленню законодавства про адміністративну, кримінальну, дисциплінарну відповідальність. Правові методи зумовлюють взаємодію різних державних та громадських органів, яка полягає в розробках певних нормативно-правових актів, або їх вдосконалення, прийняття їх органом законодавчої влади та подальша реалізація в суспільних відносинах.

Загальносоціальну профілактику адміністративних проступків проводять неспеціалізовані суб'єкти такої профілактики (органи законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадські організації):

1. Верховна рада України. Згідно Конституції України від 28.06. 1996 року Верховна рада України має такі повноваження:

• затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього;
• контроль за  виконанням  Державного  бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

• визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

• затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля [1].

Як орган законодавчої влади, Верховна рада України видає Закони, які спрямовані на подолання економічної кризи, підвищення культурного та фізичного виховання громадян, забезпечення екологічної безпеки: Наприклад: Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища" , "Основи законодавства про охорону здоров'я ", " Про фізичну культуру та спорт", " Про зайнятість населення", "Про професійно-технічну освіту" та інші.

2. Кабінет Міністрів України. Згідно ст. 116 Конституції України:

• забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність  України,  здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України,  актів Президента України;
•  вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод  людини і громадянина;
• забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
• розробляє і здійснює  загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України [1].

3. Президент України. Згідно статті 106 Конституції України:

• Забезпечує державну незалежність, національну  безпеку і правонаступництво держави;
• представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
• підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
• має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
• Президент України на основі а  на виконання  Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які  є  обов'язковими до виконання на території України [1].

         Серед Указів та Розпоряджень Президента України ми можемо виділити: Розпорядження Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи", Укази Президента України " Про комісію з питань житлової політики", " Про основні напрямки реформування пенсійної системи України", " Про заходи щодо підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників" та інші.

4. Об'єднання громадян. Згідно ст. 20 Закону України "Про об'єднання громадян" вони мають право:

• виступати  учасником цивільно-правових  відносин, набувати майнові і немайнові права;

• представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;

• брати участь у політичній діяльності,  проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

• ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;
• одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;
• вносити пропозиції до органів влади і управління;
• розповсюджувати інформацію і пропагандувати свої ідеї та цілі; засновувати засоби масової інформації.

У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії також мають право:

• брати участь у виробленні державної політики;
• брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі;
• доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації [11].

5. Місцеві державні адміністрації вони забезпечують:

• виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;
• законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;
• виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;
• підготовку та виконання відповідних бюджетів;
• звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
• взаємодію з органами місцевого самоврядування;
• реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень [31].

1. Органи місцевого самоврядування. До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносяться:

• утворення  за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради;
• затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання;
• заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників;
• скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;
• прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими  власними  повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;
• затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку  відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;
• затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;
• затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;
• утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про використання зазначених коштів;
• прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах [24].

Для перерахованих суб'єктів ( для державних і громадських), при всієї різниці у змісті та спрямованості їх діяльності, якщо розглядати їх з позиції адміністративної деліктології, характерно одне: функція профілактики адміністративних проступків не є для них єдиною, профілюючою, й навіть однією з основних. Але в силу того що адміністративні проступки являють собою соціальне явище, ці суб'єкти загальносоціальної профілактики спроможні вирішувати завдання профілактичної протидії негативним соціальним явищам, в тому числі й адміністративним проступкам.