Типологія слідчих ситуацій покликана сприяти досягненню цілей розслідування і визначенню засобів виходу зі складних слідчих ситуацій, що створюються. У цьому значенні діяльність слідчого з прийняття рішень являє собою аналітичний процес зіставлення конкретної слідчої ситуації з типовою. Якщо ці ситуації виявляться однотипними, запропонований алгоритм із вирішення типової ситуації може бути використаний для даної конкретної ситуації [63][204].

З дослідженням типових слідчих ситуацій у методиках розслідування злочинів пов'язане вчення про криміналістичну діагностику (криміналістичне розпізнавання). Криміналістична діагностика розглядається як дослідження властивостей і стану об'єкта (ситуації), з метою встановлення змін, що сталися в ньому, визначення причини цих змін і їх зв'язку [156][205] із вчиненим злочином. Вважається, що розпізнати — це установити в даному випадку деяку подібність уже відомого [164][206]. Криміналістична діагностика в залежності від завдань, породжуваних розслідуванням злочинів, може змінювати свої форми, однією з яких є слідча ситуація [116][207].

Як свідчать дослідження, центральним елементом проблеми вирішення складних слідчих ситуацій є їх багатофакторність. Тому системний аналіз складних слідчих ситуацій є необхідною умовою формування правильного підходу до розробки рекомендацій з їх розв'язання і прийняття правильного слідчого рішення про подальший напрямок розслідування.

З результатів опитування практичних працівників випливає очевидна необхідність розробки методів вирішення складних слідчих ситуацій, особливо пов'язаних із дефіцитом доказової інформації, конфліктним протистоянням, які мають тенденцію переходити у тупикові і нерозв'язні ситуації, ускладнюючи розслідування в цілому.

У зв'язку з цим виникає проблема складних слідчих ситуацій у розслідуванні злочинів, провадженні у складних кримінальних справах, що відповідно цілям і задачам даного дослідження можуть бути охарактеризовані як справи з потенційно прогнозованими слідчими ситуаціями різного ступеня складності. На основі аналізу результатів інтерв'ювання слідчих і вивчення матеріалів кримінальних справ Т.С. Волчецька, наприклад, відзначає високий відсоток наявності складних ситуацій пізнавального типу (проблемних). Такого роду ситуації, за її даними, на первісному етапі розслідування спостерігалися в 34% вивчених кримінальних справ. Слід зазначити, що результати проведених у ході даного дисертаційного дослідження опитувань підтверджують зазначене положення. Цим у значній мірі можна пояснити складнощі, які виникають при порушенні кримінальної справи, а також у ході розслідування, що нерідко призводять до призупинення, а в ряді випадків — до припинення кримінальних справ.

Розробка методик вирішення складних слідчих ситуацій вимагає знання причин їх виникнення.

Складні слідчі ситуації, що викликають труднощі у розслідуванні, частіше виникають при розслідуванні злочинів, вчинених за відсутності очевидців, із застосуванням засобів приховування; злочинів, що характеризуються багатоепізодністю, продовжуваністю, у ряді випадків, ускладнених участю в їх вчиненні організованих злочинних груп, застосуванням складних кримінальних способів, механізмів і технологій. Останнє стосується розслідування економічних злочинів. Наприклад, до основних факторів, що ускладнюють слідчі ситуації в розслідуванні фінансових злочинів, відносяться:

• цілеспрямоване використання злочинцем відомостей з різних джерел для розробки способів, прийомів і засобів досягнення злочинного результату;
• участь у зазначеній розробці відповідних фахівців, консультантів (економістів, програмістів, юристів і т.д.);
• залучення до зазначених робіт осіб, що опинилися у скрутному матеріальному становищі (непрацюючих фахівців і ін.);
• розробка і розвиток кримінальних технологій з використанням комп'ютерних програм і т.п.;
• зв'язок керівників організованих злочинних груп різних регіонів із представниками закордонного бізнесу;
• складні схеми злочинних взаємозв'язків [209][208].

Слідчі ситуації, що формуються у складних кримінальних справах, мають ряд особливостей, які виявляються як у сфері стану розслідування, так і його обстановки.

Стан розслідування, з погляду складності, найчастіше характеризується:

• ненадійністю джерел інформації;
• дефіцитом доказової, а також оперативно-розшукової (т.зв. що орієнтує) інформації;
• несистематизованим обсягом інформації;
• спеціальним характером інформації, специфічною її формою (бухгалтерські обліки і звітність, комерційне діловодство, електронні носії інформації);
• наявністю відомостей про двох чи більше осіб, можливо причетних до злочину;
• різнорідністю злочинної діяльності в залежності від епізодів, часових, територіальних і інших факторів;

Обстановка розслідування в основному характеризується:

• приховуванням злочинцями слідів кримінальної діяльності;
• протидією співучасників злочину, що залишилися на волі, а також інших зацікавлених осіб;
• використанням корумпованих зв'язків злочинців з метою впливу на хід досудового слідства і судовий розгляд справи;
• спланованістю поведінки підозрюваних ("кругова порука", погодженість у свідченнях);
• використанням злочинцями осіб, що мають професійні знання і навички (економічні, технологічні, правові, комп'ютерні і т.д.), кримінальний досвід;
• використанням сучасних засобів інформації і зв'язку;
• реалізацією розширених можливостей захисту на досудовому слідстві та у суді.

Оптимальний вихід зі складної слідчої ситуації залежить від об'єктивної її оцінки і правильного вибору способів її вирішення.

У ході дослідження складних слідчих ситуацій було проаналізовано розглянуті судами кримінальні справи, що склали емпіричну базу для типізації слідчих ситуацій. Найбільш складні кримінальні справи аналізувалися спільно зі слідчими, що проводили розслідування. За результатами дослідження була визначена система факторів, що впливають на формування складних слідчих ситуацій і заходів, що вживаються при їх подоланні.

Використання такої системи, заснованої на аналізові послідовності дій слідчого (відбитої в описі й інших матеріалах кримінальної справи), дозволяє встановити взаємовплив управління розслідуванням та слідчих ситуацій, що виникли. Реалізація такої системи на практиці, подібно до форми плану розслідування, покликана сприяти вирішенню складної ситуації (табл. 3.6).

Таблиця 3.6. Система факторів, що враховуються при здійсненні заходів для виходу зі складних слідчих ситуацій

Обставини справи (на стадії, етапі, епізоді, у ході слідчої дії, та в ході розслідування в цілому)

Особливості характеристики злочину

Характеристика слідчих ситуацій

Фактори, що ускладнюють слідчу ситуацію та розсліду­вання в цілому (на даному етапі)

Можливі заходи з виходу з складної слідчої ситуації

Передбачувані ускладнення у розслідувані

Поява складних слідчих ситуацій

кримінально-правова (точність кваліфікації)

криміналіс­тична

вид

тип

Наведена у табл. 3.6 система пов'язана з елементами планування розслідування і дозволяє зробити певне корегування плану розслідування злочину для уточнення версій, обставин, що підлягають з'ясуванню і дій, які необхідно виконати. У зв'язку з цим уявляється можливим удосконалення планування розслідування шляхом розробки програм пошуку виходів зі складних слідчих ситуацій.

Ґрунтуючись на факторах, що враховуються при ухваленні рішення, можна виявити розбіжності в ступені спільності типових слідчих ситуацій:

1. Типові слідчі ситуації, загальні для розслідування визначеного класу, групи, виду злочинів;
   1. для класу злочинів (насильницькі проти особи, економічні, техногенні (екологічні) тощо);
   2. для груп злочинів (проти життя і здоров'я, у сфері фінансової діяльності та ін.);
   3. для видів злочинів (вбивства при обтяжуючих обставинах, привласнення, розтрата чужого майна та ін.).
2. Типові слідчі ситуації для визначеної категорії справ, загальні для:
   1. початкового етапу розслідування
   2. наступних етапів розслідування
   3. завершального етапу розслідування

Джерелами діагностування і прогнозування складних слідчих ситуацій при розслідуванні є:

1) інформація про обставини справи, що безпосередньо надходить до слідчого, і акумулюється в особистому і колективному досвіді, а також письмові вказівки прокурора, начальника слідчого відділу з провадження досудового слідства та іншим обставинам (п.3 ч.1 ст.227 КПК, ст.1141 КПК, ч.2 ст.114 КПК), письмові вказівки прокурора при поверненні слідчому справи після перевірки обвинувального висновку для додаткового розслідування (ст.229 КПК); ухвала суду при поверненні справи на додаткове розслідування (ст.281 КПК): узагальнення експертної практики у кримінальних справах (ст.196 — 205КПК), узагальнення досвіду участі спеціаліста у провадженні слідчих дій (ст.1281 КПК);

2) опосередкована інформація, отримана на основі узагальнення й аналізу кримінальних справ та інших матеріалів слідчої і судової практики:

а) відомчі (міжвідомчі) нормативні акти (інструкції, розпорядження, накази та ін.), що базуються на практиці узагальнення позитивного досвіду, а також аналізу недоліків;

б) методичні матеріали правоохоронних органів ("Матеріали слідчої практики", що видаються Генеральною прокуратурою України тощо);

в) наукові узагальнення слідчої і судової практики (рекомендації відповідних підрозділів наукових установ, навчальних закладів).

Використання зазначених джерел складає інформаційну базу для моделювання (у тому числі комп'ютерного) можливих ускладнень розслідування, що дозволяє прогнозувати слідчі ситуації з різними варіантами їх розвитку. При цьому враховуються як позитивні, так і негативні наслідки прийняття слідчим можливих рішень, використання певних криміналістичних рекомендацій. В даний час можливості комп'ютерного моделювання поки можуть бути перевірені на рівні наукової апробації.

Діагностування і прогнозування можливих ускладнень розслідування, конкретних слідчих ситуацій вимагають їх аналізу і порівняння з типовими ситуаціями і рекомендаціями з їх вирішення.

Проблема вирішення складних слідчих ситуацій пов'язана з необхідністю розмежування двох видів типових ситуацій:

1) ситуації початку розслідування (вихідні), що формуються безпосередньо під впливом кримінальних факторів і являються найкращим об'єктом дослідження в методиках розслідування злочинів;

2) ситуації наступних етапів розслідування, що були піддані впливу різноманітних об'єктивних і суб'єктивних (поведінкових) факторів учасників кримінального процесу, вирішення яких вимагає не тільки застосування методики оцінки ситуації як тупикової, але і методики виявлення й аналізу слідчих помилок і засобів виходу з такої ситуації.