Побудовані на основі методів нечіткої логіки системи підтримки прийняття рішень, аналізуючи сформовану ситуацію, здатні запропонувати особі, що безпосередньо приймає рішення, відповідні рекомендації: 1) щодо заходів, які можуть бути вжиті в даній ситуації і 2) про можливі ситуації, що можуть скластися після застосування рекомендованих заходів.

При створенні експертної системи для допомоги в рішенні специфічних завдань, що виникають при розслідуванні злочинів, можуть бути використані положення теорії лінгвістичних перемінних. Знання в такій системі представлені як асоціативна четвірка "об'єкт — ознака — значення ознаки — коефіцієнт вірогідності". Наприклад, дані про організовану злочинну групу в кількості 5 чоловік — коефіцієнт вірогідності 0,8 (таке значення вірогідності може бути встановлене в процесі розробки відповідної методики розслідування) указують на факт, що існує визначена організована злочинна група й ознака цієї групи (кількість — 5 чоловік) оцінюється з коефіцієнтом вірогідності 0,8. Важливо відзначити, що така "асоціативна четвірка" повинна бути придатна для характеристики ознак будь-якої організованої злочинної групи, поза залежністю від того, чи йде мова про організовану злочинну групу чисельністю в 3 чи більше осіб. Судження (організована злочинна група кількістю членів х з вірогідністю у) істинно при х ³ 2, у Î [0, 1]. Подібним чином можна представити будь-яку ознаку організованої злочинної групи і злочинів, нею вчинених, а також описати слідчі ситуації, що виникають.

Експертні системи в процесі розслідування повинні застосовуватися і розглядатися насамперед як інформаційно-дорадчі системи.

Інформаційно-дорадчі системи мають ґрунтуватися на відповідних елементах методики розслідування злочинів: криміналістичній характеристиці, типових слідчих ситуаціях, типових слідчих версіях та ін.

Застосування інформаційно-дорадчих систем ґрунтується на тім, щоб на основі отриманої від користувача (слідчого) інформації про ситуацію можна було висувати, на базі типових, конкретні слідчі версії, визначати послідовність упорядкованих наборів криміналістичних прийомів і засобів (операцій) і пропонувати їх як рекомендацію слідчому, як інформацію, що може бути використана для ухвалення рішення в справі. Необхідно чітко розуміти, і це є одним із постулатів теорії прийняття рішення, що відповідним чином працюючий комп'ютер або інший пристрій, що задовольняє вимогам інформаційно-дорадчої системи (тобто якщо наявні такі елементи — база знань, механізм висновку, база правил) не приймає рішення, а тільки в змозі дати пораду, що може бути прийнята до уваги особою, яка приймає рішення. Дана вимога відповідає статті 114 КПК, що надає слідчому право самостійно приймати всі рішення щодо напрямку слідства і провадження слідчих дій. Таким чином, при вирішенні слідчих ситуацій будь-якої складності, такого роду система, зробивши певні обчислення, може представити, наприклад, проект постанови слідчого про порушення кримінальної справи, або дати пораду щодо тактичних прийомів, які бажано провести для вирішенні проблемної слідчої ситуації під час допиту визначеної особи, або надати допомогу в плануванні розслідування. Звісно, така система не може замінити слідчого в ухваленні рішення про вихід зі сформованої ситуації.

З погляду практики розглянутий метод можна використовувати також і для організації баз знань про складні слідчі ситуації, виходів з них (у вигляді слідчих рішень), розпізнавання невідомих слідчих ситуацій, уточнення класифікації слідчих ситуацій.

Застосування комп'ютерних технологій, зрозуміло, не може підмінити собою необхідність розробки традиційними засобами відповідних методик розслідування злочинів, але в багатьох випадках повинне відігравати інтегруючу роль, поєднуючи досягнення різних наук у боротьбі зі злочинністю.

Можливим засобом вирішення складних слідчих ситуацій є застосування комп'ютерних технологій. Комп'ютеризація процесу планування розслідування особливо актуальна при розслідуванні економічних злочинів, злочинів, вчинених організованими злочинними групами й ін., коли більшість справ даної категорії є, як правило: 1) складними (дефіцит інформації); 2) багатоепізодними; 3) розслідуваними декількома слідчими (групою слідчих, слідчо-оперативними групами).

Застосування комп'ютерних технологій припускає залучення фахівців, яких доцільно включати до складу слідчо-оперативних груп.

Досвід використання в криміналістиці формальних і традиційних (звичайних) методів свідчить, що оптимальних результатів можна досягти при певному їх сполученні в процесі застосування в залежності від складності розв'язуваної задачі. При цьому може ставитися задача: діагностувати слідчу ситуацію за допомогою "звичайних", описових методів, а прогнозувати нову слідчу ситуацію як більш складну задачу — за допомогою формальних методів.

Можна прогнозувати використання комп'ютерних технологій для аналізу слідчих ситуацій у напрямках, що характеризуються впливом різних ускладнюючих факторів:

1.  у сфері інформаційно-технічного забезпечення діяльності правоохоронних органів:

а) використання на законних підставах в оперативно-розшуковій діяльності з метою одержання оперативних даних про злочинну діяльність (у т.ч. таку, що вчиняється з використанням комп'ютерів), про електронну кореспонденцію між співучасниками злочинів і т.п.;

б) використання при вивченні слідів злочинної діяльності (доказів), коли потрібно застосування спеціальних знань (залучення фахівця, призначення відповідних видів судових експертиз), наприклад, в області економіки, бухгалтерії та ін.;

в) дослідження інформації, яка міститься у формі, що є продуктом обчислювальної техніки: коли засоби обчислювальної техніки або інформація, що міститься в засобах обчислювальної техніки, стають предметом посягання або знаряддям злочинної діяльності;

1. у сфері керування слідчими ситуаціями:

а) профілактика складних слідчих ситуацій;

б) вирішення складних слідчих ситуацій, що виникли;

в) підтримка процесу прийняття слідчих рішень у:

• оцінці ситуацій;
• пошуку аналогічних ситуацій;
• пропозиції можливих рішень для виходу зі сформованої ситуації;
• прогнозуванні наслідків ухвалення рішення;
• плануванні розслідування (короткострокового і середньострокового);

г) планування розслідування складних, багатоепізодних справ;

д) вивчення структури злочинної групи, розподілу в ній функціональних ролей, моделювання механізму злочину.