Оплата послуг банка-зберігача, який надає свої послуги пенсійному фонду на підставі договору про обслуговування пенсійного фонду, також є видатками недержавного пенсійного фонду, які фінансуються за рахунок пенсійних активів фонду. Оплата послуг зберігача пенсійного фонду провадиться за тарифами, встановленими у договорі, але порядок обчислення тарифів, їх граничний розмір встановлюються згідно із законодавством Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

З наведеного вище можна зробити висновок, що правила розподілу, перерозподілу та використання коштів накопичувальних пенсійних фондів встановлюються імперативними нормами фінансового права. Отже, відносини, що виникають з приводу утворення, розподілу, управління та використання коштів публічних недержавних пенсійних фондів є предметом фінансового права, тому норми, які регулюють утворення, розподіл, управління та використання їх коштів, формулюються як владні приписи держави, за невиконання яких законодавство встановлює певні фінансові санкції. Водночас владні приписи держави не застосовуються в частині регулювання утворення коштів приватних недержавних пенсійних фондів: визначення розмірів пенсійних внесків на добровільне пенсійне страхування через НПФ є правом вкладників таких фондів і регулюється нормами трудового та цивільного права з урахуванням вимог Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Значний вплив норм та методів фінансового права на регулювання діяльності приватних недержавних пенсійних фондів пояснюється тим, що ці приватні інституції виконують функції, пов'язані із задоволенням публічного інтересу, визнаного законами держави.