Особливості використання робочого часу та часу відпочинку членами сільськогосподарських виробничих кооперативів повинні від­биватись у їх Правилах внутрішнього розпорядку з урахуванням міні­мальних гарантій, які встановлюються законодавством про працю. Так, тривалість робочого часу не може бути більшою ніж 40 годин на тиж­день (ч. 1 ст. 50 КЗпП України). Самостійно встановлюючи на локаль­ному рівні тривалість робочого тижня - п´ятиденний з двома вихідни­ми днями чи шестиденний з одним вихідним — сільськогосподарські підприємства повинні дотримуватися в останньому випадку положен­ня, що тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин; 6 годин - при тижневій нормі 36 годин; 4 го­дини - при тижневій нормі 24 години (ст. 52 КЗпП України). Крім то­го, напередодні святкових та неробочих днів тривалість роботи повин­на скорочуватися на 1 годину (виняток передбачено для працівників, яким встановлено скорочений робочий день (ст. 53 КЗпП України). У сільськогосподарському виробництві може застосовуватись і скоро­чений робочий час. Так, чинним законодавством передбачено встанов­лення скороченого робочого тижня для працівників, зайнятих на робо­тах з пестицидами, агрохімікатами та у галузі ветеринарної медицини (не більше 36 годин (п. 27 Переліку виробництв, цехів, професій і по­сад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скороче­ну тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163 тощо.

В особливих випадках (посівна, збір врожаю) можуть застосовува­тись надурочні роботи, але з урахуванням встановлених граничних норм, які не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП У краї- ни). Припустимим є залучення окремих працівників до робіт у святко­ві дні, коли припинення робіт неможливе через виробничо-технічні умови (ч. З ст. 73 КЗпП України). Це стосується необхідності невід­кладного ремонту агрегатів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, роботи на тваринницьких фермах, у рослинництві, у період на­пружених польових робіт (посівна, догляд за посівами, заготівля кор­мів, збір урожаю, оранка зябу). Робота у вихідний день компенсується за згодою працівника і власника наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП України).

Для зайнятих у тваринництві та на інших роботах з безперервним циклом, а також для механізаторів у напружені часи робіт може вводи­тися 2-змінна чи 3-змінна робота. Порядок чергування змін встановлю­ється Правилами внутрішнього розпорядку. У тих галузях, де обсяг робіт нерівномірно розподіляється протягом дня (наприклад, для тва­ринників час годівлі і доїння корів призначається у певний час), ро­бочий день може бути поділений на частини, з умовою, що загальна тривалість роботи не повинна перевищувати встановленої тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП України). Також у сільськогосподарському виробництві застосовується режим ненормованого робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Міра праці таких працівників ви­значається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов´язків і обсягом виконаних робіт навантаженням) (п. 1 Рекомендацій щодо по­рядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених нака­зом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7). Списки посад, робіт та професій з ненормованим робо­чим днем затверджуються колективним договором, угодою (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р.). Так, у Галузевій угоді між Міністерством аграрної політики України, галу­зевими об´єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агро­промислового комплексу України на 2006—2008 роки передбачено, що до них належать: керівники та їх заступники, головні бухгалтери та їх заступники; начальники, майстри, завідувачі та інші керівники струк­турних підрозділів, цехів, відділів, служб, дільниць, виробництв, ферм тощо та їх заступники, головні та провідні спеціалісти тощо. В сільсько­господарських підприємствах відповідні списки повинні розроблятися правлінням та затверджуватися загальними зборами і приєднуватися до Положення про оплату праці.

У зв´язку з особливостями у сільськогосподарському виробництві може застосовуватися підсумований облік робочого часу, який введено постановою Ради Міністрів СРСР «Про режим робочого часу робітни­ків радгоспів та інших державних підприємств сільського господар­ства» від 24 травня 1962 р. № 475. Такий облік робочого часу вико­ристовувався для працівників, зайнятих у рослинництві, а також для робітників ремонтних майстерень, автотранспорту, складів та інших підрозділів, які обслуговують рослинництво. Його тривалість за облі­ковий період не повинна перевищувати нормативного числа робочих годин (ст. 61 КЗпП України). Обліковий період визначається за кален­дарем (це може бути рік) з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скорочення робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів — на 1 годину. Розрахована таким чином норма робочого часу має бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком. Збільшення тривалості роботи цієї категорії працівників до 10 годин на день у період напружених польових робіт компенсувалося зменшенням тривалості роботи в інші періоди. Надурочною роботою при підсумованому обліку робочого ча­су є робота понад встановлену тривалість робочого часу за обліковий період.