5. Право на відпочинок працівників сільського господарства

Право на відпочинок, гарантоване ст. 45 Конституції України, забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також опла­чуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Як і для інших категорій працюючих, для робітників, зайня­тих у сільському господарстві, це право включає: 1) право на відпочи­нок протягом робочого дня (зміни); 2) право на щоденний безперерв­ний відпочинок; 3) право на щотижневий безперервний відпочинок;

  1. право на відпочинок у святкові дні; 5) право на відпустку. Не зупи­няючись докладно на розкритті змісту права на відпочинок, лише за­значимо, що при його реалізації керівництво сільськогосподарських підприємств зобов´язане дотримуватися гарантій, встановлених Кодек­сом законів про працю України. Так, слід врахувати, що, крім перерв для відпочинку і харчування, які не включаються в робочий час і не оплачуються, законодавством передбачені перерви, які входять до скла­ду робочого часу. У разі роботи на відкритому повітрі, а також у неопа­люваних приміщеннях, у холодну пору року при визначеній температу­рі та силі вітру робітникам повинні надаватися перерви для обігрівання та відпочинку (ст. 168 КЗпП України) тощо. У сільському господар­стві можуть застосовуватись особливі види відпочинку. Так, при використанні засобів малої механізації для профілактики перевтоми протягом робочого дня рекомендовано застосовувати короткочасні пе­рерви (5—7 хв) та мікропаузи (2—3 хв) для відпочинку та проведення спеціальних гімнастичних вправ на розслаблення м´язів плечового поя­са, рук та ніг. Кількість таких перерв може складати 7—10 для осіб до 50 років та 10—12 для підлітків та осіб старшого віку (п. 8.5 Державних санітарних правил по обладнанню та експлуатації засобів малої ме­ханізації для сільськогосподарського виробництва ДСП 3.3.2.040-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 р. № 40). Порядок надання таких перерв, їх тривалість та кількості протягом робочого дня (зміни) кооперативи повинні врегульовувати у своїх правилах внутрішнього трудового роз­порядку.

Надання щотижневих днів відпочинку працівникам сільського го­сподарства пов´язане з рядом особливостей. Так, у рослинництві та ін­ших галузях виробництва, які мають сезонний характер, дні відпочин­ку можуть переноситися на вільний від роботи час. Працівникам тва­ринництва та інших галузей з безперервним процесом виробництва дні відпочинку повинні надаватися згідно з графіком, затвердженим керів­ником виробничого підрозділу. Членам сільськогосподарських коопе­ративів надаються відпустки у порядку, передбаченому Законом Украї­ни «Про відпустки».

Крім основних щорічних відпусток, у сільському господарстві та­кож передбачене застосування додаткових відпусток для працівників виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопа­да 1997 р. № 1290. Зокрема це такі категорії працівників, як: тварин­ник, зайнятий доглядом за тваринами на свинокомплексах; оператор цехів для приготування кормів (у тваринництві, птахівництві); робіт­ник, безпосередньо зайнятий переробкою солодцю; оброблювач харчо­вих продуктів і тари, зайнятий обробкою хмелю сірчистим газом тощо. Крім того, встановлено додаткову відпустку за особливий характер пра­ці відповідно до Списку виробництв, робіт, професій і посад працівни­ків, робота яких пов´язана з підвищеним нервово-емоційним та інте­лектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров´я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290. Це: працівники, безпосередньо зайняті на­вантажуванням, розвантажуванням, транспортуванням отрутохіміка­тів, що застосовуються для боротьби зі шкідниками та хворобами сіль­ськогосподарських рослин, а також протруєного зерна; проведенням хімічного прополювання бур´янів; обліком осередків комах-алергенів; тваринник з догляду за бруцельозними та туберкульозними тваринами тощо.