1.  Які обов´язки покладаються на Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загально­обов´язкове державне соціальне страхування від нещасного випад­ку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»?
2.  Вкажіть, яким нормативно-правовим актом встановлено перелік робіт з підвищеною небезпекою та перелічіть такі види робіт у сіль­ському господарстві.
3.  Яким чином здійснюється організація охорони праці фермерів та одноосібних підприємців, які не використовують найману працю?

35 - 473

10, 3 яких джерел здійснюється фінансування профілактичної робо­ти, всіх заходів з охорони праці на сільськогосподарських підпри­ємствах?
 

 
Модуль 9 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Розділ 33 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

№ 1. Поняття, принципи та види

використання природних ресурсів у сільському господарстві

Сільськогосподарське використання природних ресурсів є складним міжгалузевим правовим інститутом, який являє собою сукуп­ність як аграрно-правових норм, так і норм природоресурсного, цивіль­ного, адміністративного та інших галузей права, що регулюють суспільні відносини у сфері використання природних об´єктів, природних ресур­сів та природних комплексів під час діяльності, пов´язаної з виробниц­твом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції.

Використання природних ресурсів у сільському господарстві здій­снюється на основних засадах (принципах), передбачених переважно нормами екологічного, зокрема природоресурсного права. Умовно їх можна поділити на чотири групи. До першої групи належать міжна­родні (універсальні) еколого-правові принципи: стійкого (сталого) роз­витку як основи для розв´язання глобальних екологічних та продоволь­чих проблем сьогодення; екосистемного підходу до природи, врахуван­ня інтегрованості та взаємозв´язку всіх природних процесів і явищ, які відбуваються на планеті; міжнародного екологічного співробітництва у різноманітних сферах, пов´язаних із сільськогосподарським викорис­тання природних ресурсів.

До другої групи принципів сільськогосподарського використання природних ресурсів належать конституційно-правові принципи: гума­нізму — пріоритетності прав людини, в т. ч. екологічних, зокрема на якісні на безпечні продукти харчування (статті 3,50 Конституції Украї­ни); націоналізації природних ресурсів — належності природних ре­сурсів Українському народу, виключної загальнонародної власності на природні ресурси (ст. 13 Конституції України); гарантування загаль­ного природокористування (ст. 13 Конституції України) та його без­оплатний характер; принцип землі як основного національного багат­ства (ст. 14 Конституції України); наявності екологічних обов´язків Української держави щодо підтримання екологічної рівноваги, збере­ження генофонду Українського народу, подолання наслідків Чорно­бильської катастрофи (ст. 16 Конституції України); відкритості еко­логічної інформації, яка не може бути засекречена за жодних підстав (ст. 50 Конституції України); відшкодування екологічної шкоди (ст. 66 Конституції України); поєднання екологічних прав і обов´язків люди­ни (ст. 23 Конституції України).

До третьої групи принципів сільськогосподарського використан­ня природних ресурсів належать міжгалузеві аграрно-правові, земель­но-правові, еколого-правові, адміністративно-правові та інші принци­пи: пріоритету вимог екологічної безпеки; забезпечення продовольчої безпеки; системності у регулюванні екологічних відносин; комплекс­ності забезпечення охорони природних ресурсів; раціонального вико­ристання природних ресурсів; платності спеціального природокористу­вання; гарантування прав громади при прийнятті екологічно значущих рішень; особливої охорони цінних природних територій та об´єктів; юридичної відповідальності за екологічні правопорушення тощо.

Четверту групу принципів сільськогосподарського використан­ня природних ресурсів становлять такі галузеві правові принципи, як рівність прав власності на землю (ст. 5 Земельного кодексу України); басейнового управління водними ресурсами (ст. 13 Водного кодексу України) тощо.

За видами сільськогосподарське використання природних ресур­сів класифікується за різноманітними ознаками, зокрема за правови­ми підставами використання того чи іншого природного ресурсу на праві загального або праві спеціального природокористування. Уні­версальність використання природних ресурсів у сільському господар­стві на праві загального природокористування полягає у загальнодо­ступності, оскільки гарантується всім фізичним особам, які перебува­ють на території України; безоплатності, оскільки здійснюється для задоволення життєво важливих потреб людини; відсутності дозволів

35*

та відбувається без юридичного закріплення природних об´єктів за певними особами. Дані основні юридичні ознаки використання при­родних ресурсів на праві загального природокористування закріплено в ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного се­редовища» та детально регламентовано у Водному і Лісовому кодексах України, законах України «Про тваринний світ» та «Про рослинний світ».

На відміну від права загального природокористування, сільського­сподарське використання природних ресурсів на праві спеціального природокористування має на меті одержання прибутку, тому є плат­ним, надається переважно юридичним, а також фізичним особам, на підставі спеціального дозволу (ліцензії) із частковим або повним закріп­ленням за ними відповідного природного об´єкта в правових формах, передбачених цивільним законодавством (на праві власності, оренди, господарського відання, оперативного управління тощо). До основних юридичних ознак використання природних ресурсів на праві спеціаль­ного природокористування також належить застосування технічних пристроїв, механізмів або спеціальних споруд під час сільськогосподар­ської діяльності.

Залежно від строків сільськогосподарське використання природ­них ресурсів може здійснюватися на праві постійного та праві тимча­сового природокористування. Зокрема юридичним особам публічного права у постійне користування, тобто без заздалегідь встановленого строку, можуть передаватися лише земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності. На праві тимчасового приро­докористування можуть використовуватися як земельні ділянки, так і ділянки надр, лісу, водних об´єктів тощо.

Відповідно до законодавства сільськогосподарське використання природних ресурсів на праві тимчасового природокористування поді­ляється на короткострокове та довгострокове. Як уже зазначалося, земля може передаватися у короткострокове користування терміном до 5 років, а у довгострокове — до 50 років (ст. 93 Земельного кодексу України). Водні ресурси можуть надаватися у короткострокове корис­тування терміном до 3 років, а у довгострокове — від 3 до 50 років (ст. 50 Водного кодексу України). Для тимчасового користування над­рами встановлено терміни короткострокового надрокористування до 5 років і довгострокового— до 20 років (ст. 15 Кодексу України про надра). Тимчасове лісокористування може здійснюватися на строк від­повідно від 1 року до 50 років (ст. 18 Лісового кодексу України). Особ­ливістю користування мисливськими угіддями під час ведення мис­ливського господарства є встановлення нижньої граничної межі тимча­сового користування терміном не менше 15 років (ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Залежно від рівня природоохоронного режиму сільськогосподар­ське використання природи поділяється на користування природними ресурсами загальнодержавного значення та користування природними ресурсами місцевого значення. Крім того, сільськогосподарське вико­ристання земельних, водних та лісових ресурсів за способами виник­нення поділяється на первинне та вторинне про що йтиметься далі.