Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

4.3. Визнання спадщини відумерлою

Сторінки матеріалу:

Відкриття справи та підстави для визнання спадщини відумерлою. Відповідно до ст. 1277 ЦК у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина може бути визнана в судовому порядку відумерлою. Поняття "відумер- ла спадщина", таким чином, застосовується до випадків, коли перехід прав та обов'язків (спадщини) від спадкодавця до інших осіб відповідно із загальними правилами спадкування, встановленими законом, є неможливим. Згідно з ч. 3 ст. 1277 ЦК право на таку спадщину набуває територіальна громада за місцем відкриття спадщини. Обов'язковою умовою набуття територіальною громадою цього права за наявності передбачених законом підстав є визнання судом спадщини відумерлою. Відповідно до чинного цивільного процесуального законодавства справи про визнання спадщини відумерлою розглядаються судом за правилами окремого провадження (п. 8 ст. 237 ЦПК). У юридичній літературі особливостям визнання спадщини відумерлою приділялася увага як цивілістами, так і процесуалістами[257].

Коло суб'єктів, які мають право звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, визначено законом і має виключний характер. У зв'язку з цим при відкритті провадження у таких справах має враховуватися імперативний характер норм, які регулюють це питання. Правом звернення до суду із зазначеною вимогою закон наділяє органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1277 ЦК, ст. 274 ЦПК). Такими органами відповідно до статей 10, 11 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні" є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи1. Отже, заявником по цій категорії справ окремого провадження можуть бути тільки відповідні органи місцевого самоврядування. Виходячи з цього, у разі звернення до суду особи, яка не має такого права, суд має відмовити у відкритті провадження у справі. Разом із тим суди не завжди дотримуються вимог закону щодо обмеженості суб'єктів звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою. Наприклад, Оріхівський районний суд Запорізької області розглянув у відкритому судовому засіданні заяву прокурора в інтересах територіальної громади с. Кірове в особі Кіровської сільської ради про визнання спадщини (6,7 га землі на території Кіровської сільської ради, ціна якої становить 58 233,94 грн) відумерлою та ухвалив рішення про задоволення заявленої вимоги. Аналогічних помилок припустилися суди і при розгляді інших справ про визнання спадщини відумерлою. Так, Устинівський районний суд Кіровоградської області розглянув заяву прокурора в інтересах Ганно-Требинівської територіальної громади про визнання спадщини відумерлою та задовольнив заявлену вимогу. Великоолександрівський районний суд Херсонської області розглянув у відкритому судовому засіданні заяву прокурора в інтересах Брускін- ської сільської ради про визнання спадщини відумерлою та задовольнив заявлену вимогу. Васильківський районний суд Дніпропетровської області, відкривши за заявою прокурора провадження у справі про визнання спадщин відумерлою, що складається з права на земельну ділянку (пай) площею 6,68 в умовних кадастрових гектарах вартістю 63 453 грн із земель, які перебували в колективній власності, ухвалив рішення про її задоволення з тих підстав, що спадкоємці за законом та за заповітом протягом року не звернулися до Державної нотаріальної контори, що свідчить про те, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця - Особи-2 ніхто з його спадкоємців не претендує. Цей факт підтверджується витягом із Спадкового реєстру на заповіти та спадкові справи померлої Особи-2 та витягом із погоспо- дарської книги[258].

Заява про визнання спадщини відумерлою подається до суду за місцем відкриття спадщини (ст. 274 ЦПК). Місцем відкриття спадщини є місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ст. 1221 ЦК). При визначенні останнього місця проживання спадкодавця слід виходити із положень ст. 29 ЦК, якою регламентоване місце проживання фізичної особи. Місцем проживання відповідно із зазначеною нормою визнається місце, де фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання неповнолітньої особи є місце проживання її батьків (усиновлювачив) або одного з них, із ким вона проживає, опікуна (піклувальника) або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місце знаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно з п. 1S7 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. M 20/5, після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися у навчальних закладах, що знаходяться поза постійним місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони постійно проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу[259].

Незважаючи на те, що закон не обмежує місце відкриття спадщини лише місцем постійного проживання спадкодавця, його визначення за місцем тимчасового проживання спадкодавця навряд чи можна визнати доцільним, оскільки з цим можуть бути пов'язані певні труднощі щодо встановлення кола осіб, які мають право на спадкування, вжиття нотаріусом заходів щодо охорони спадкового майна, реалізації волевиявлення спадкоємців щодо прийняття спадщини або відмови від неї; реалізації права кредиторів спадкодавця за місцем відкриття спадщини на пред'явлення відповідних вимог до спадкоємців тощо (статті 1268, 12l3, 12S1, 12S3, 129S ЦК).

У процесуальній літературі також звертається увага на виникнення певних труднощів у з'ясуванні місця проживання осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі (зокрема, у випадку довічного позбавлення волі), безпритульних непрацездатних осіб, які поміщені до спеціальних установ соціального характеру для дожиття, та зазначається необхідність законодавчого врегулювання цих питань[260].

Коли місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а у випадку відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Статус нерухомого майна визначається на підставі норм матеріального права. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) законом віднесені земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації (ст. 1S1 ГК). Поширення режиму нерухомих речей на вказані рухомі речі обумовлюється специфікою функціонального призначення та їх роллю у цивільному обороті.

При визначенні місця відкриття спадщини основна частина нерухомого майна або за відсутності нерухомого майна - основна частина рухомого майна, що складає спадкову масу, має визначатися на підставі відповідних оціночних критеріїв, наприклад, вартісної оцінці спадкового майна, його економічного потенціалу тощо. Якщо об'єктів нерухомого майна кілька, місце їх знаходження є різним, то місцем відкриття спадщини визнається місцезнаходження одного з об'єктів спадкового майна за вибором спадкоємців.

Заява про визнання спадщини відумерлою може бути подана до суду за місцем відкриття спадщини після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Цей законодавчий припис є додатковою гарантією захисту прав спадкоємців, які в передбачених законом випадках можуть набути право на спадщину після спливу встановленого законом строку для прийняття спадщини (статті 1270, 1272 ЦК). Подання органом місцевого самоврядування заяви про визнання спадщини відумерлою до закінчення одного року з часу відкриття спадщини є підставою для відмови у її прийнятті судом (ст. 276 ЦПК). Науковці звертають увагу на те, що граничний строк, протягом якого орган місцевого самоврядування може звернутися до суду з відповідною заявою, законом не встановлений. Проте слід враховувати, що фактичні володільці майна після спливу встановленого законом строку за наявності певних умов можуть набути це майно у власність за набувальною давністю, що, у свою чергу, може стати перешкодою для визнання спадщини відумерлою та передання її у власність територіальній громаді[261].

За формою та змістом заява до суду про визнання спадщини від- умерлою має відповідати загальним та спеціальним вимогам, що передбачені чинним цивільним процесуальним законодавством. Тому крім загальних реквізитів, зазначених у ст. 119 ЦПК, у заяві про визнання спадщини відумерлою мають зазначатися:

  1.  час і місце відкриття спадщини;
  2.  майно, що складає спадщину;
  3.  докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю;
  4.  відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або усунення їх від права на спадкування, або неприйняття ними спадщини, або відмова від її прийняття.

У порядку підготовки справи до судового розгляду суддя може вжити заходів щодо охорони спадкового майна через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - через відповідні органи місцевого самоврядування з метою збереження спадкового майна та управління спадковим майном, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані, що оформлюється мотивованою ухвалою (статті 12S3, 12S5 ЦК). Закон не визначає заінтересованих осіб по цих справах, а лише зазначає, що справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом при обов'язковому повідомленні усіх заінтересованих осіб. Отже, суд має виявити заінтересованих у вирішенні справи осіб та повідомити їх про час і місце розгляду справи. Заінтересованими у розгляді справи є особи, на права і обов'язки яких може вплинути рішення у справі. Ними можуть бути, зокрема, співвласники спадкового майна, відказоодержувачі (ст. 1237 ЦК), сер- вітуарії (ст. 1246 ЦК) тощо.

Розгляд справи та ухвалення рішення. Справи про визнання спадщини відумерлою розглядаються судом із додержанням загальних правил цивільного судочинства та урахуванням певних особливостей, передбачених законом. Розгляд справ здійснюється суддею одноособово. Суд розглядає ці справи з обов'язковою участю заявника. Неявка заявника в судове засідання перешкоджає розгляду справи. За цих підстав суд повинен відкласти розгляд справи, що оформлюється мотивованою ухвалою, яка фіксується у журналі судового засідання.

Під час розгляду справи суд має встановити час і місце відкриття спадщини, майно, що складає спадщину, та наявність або відсутність підстав для визнання спадщини відумерлою.