Цінні папери в цивільному обороті. Інтенсивне формування ринку цінних паперів зумовлює зростання у цивільному обороті їх різновидів та викликає необхідність захисту прав їх власників, володільців та держателів^[225]. Види цінних паперів, порядок обліку та переходу права власності на них встановлено Законом України від 23.02.2006 р. № 3480-ГУ "Про цінні папери та фондовий ринок"^[226] та іншими законами України.

Передусім слід зупинитися на визначенні поняття "цінні папери" та їх класифікації. Згідно із законом, цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають відносини між особою, яка їх розмістила (видала), і власником та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам (ст. 3 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-ІУ "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 194 ЦК, ст. 163 ГК України).

Розкриваючи поняття цінного папера та його ознаки, в юридичній літературі зазначається, що складовими цінного папера є:

а) право на цінний папір;

б) право за цінним папером;

в)  форма посвідчення права: форма випуску (видачі), спосіб передачі прав за цінним папером, спосіб легітимації його володаря^[227].

У юридичній літературі відмічається, що в законодавчому визначенні цінних паперів знайшло своє відображення поєднання речових та зобов'язальних прав цінного папера. Цінним папером є документ, тому саме документ є тим об'єктом цивільного права, на яке поширюються речові права (зокрема, право власності). Зобов'язальні права охоплюються грошовим або іншим майновим правом^[228]. На думку

1.  Л. Яроцького, цінні папери підлягають віднесенню до окремого і єдиного у своєму роді різновиду складних цивілістичних конструкцій, оскільки структурно складаються з окремих одиничних типових модельних схем побудови прав "на папір" і "з папера". Автор з урахуванням положень ч. 2 ст. 194 ЦК, згідно з якими до особи, що набула права власності на цінний папір, переходять у сукупності всі права, що ним посвідчуються, стверджує, що окремі правові можливості, які змістовно втілюються у конструкції цінних паперів, не мають необхідного ступеня самостійності для їх визнання самостійними, відокремленими суб'єктивними цивільними правами, що дає підстави розглядати сукупність правових можливостей, посвідчених цінним папером, як єдине комплексне суб'єктивне право, при цьому право "з папера" завжди слідує за правом "на папір"^[229].

Науковцями звертається увага на те, що запропонований підхід до класифікації договорів шляхом створення певних груп, у кожній з яких підстави поділу певним чином індивідуалізуються, може бути застосований і при класифікації цінних паперів. При цьому відзначається, що група цінних паперів відображає сукупність певних їх видів, об'єднаних завдяки їх загальним (спільним) ознакам, вид цінного папера відображає загальні та специфічні ознаки цінного папера, обумовлені його сутністю та змістом, а форма цінного папера відображає спосіб зовнішнього прояву тих чи інших процесів чи явищ^[230].

В Україні відповідно до закону у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1.  пайові цінні папери - це цінні папери, які засвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів належать: акції, інвестиційні сертифікати, сертифікати ФОН;
2.  боргові цінні папери - цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів належать: облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі;
3.  іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів належать: іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні;
4.  приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;
5.  похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний із правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів (до похідних відносять фондові варіанти та конвертовані облігації^[231]);
6.  товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах (до товаророзпорядчих відносять складські свідоцтва та коносаменти^[232]).

Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів (ст. 195 ЦК, Закон України від 23.02.2006 р. № 3480-ГУ "Про цінні папери та фондовий ринок").

За порядком розміщення (видачі) цінні папери згідно зі ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери - це цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать акції, облігації підприємств; облігації місцевих позик, державні облігації України, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН), інвестиційні сертифікати, казначейські зобов'язання України.

Цінні папери за формою поділяють на документарні та бездоку- ментарні. Емісійні цінні папери одного випуску можуть існувати лише в одній формі. Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-ТУ "Про цінні папери та фондовий ринок" за формою випуску цінні папери розподіляють на іменні, ордерні та цінні папери на пред'явника. Практичне значення цієї класифікації полягає у наданні різного правового значення певному виду цінних паперів, а також у встановленні порядку передання прав за цінним папером. У науці така класифікація була запропонована М. М. Агарковим, який здійснював розподіл цінних паперів на іменні, ордерні та цінні папери на пред'явника, виходячи з принципу легітимації їх держателя¹.

Іменним цінним папером визнається документ, виписаний на ім'я конкретної особи, яка тільки і може здійснити закріплене цим папером суб'єктивне право.

Цінний папір на пред'явника (пред'явницький) на відміну від іменного не містить вказівки на конкретну особу, якій треба здійснити виконання. Будь-який держатель цінного папера є особою, уповноваженою на здійснення закріпленого цим папером права. Іменними та на пред'явника можуть бути облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати тощо (ч. 7 ст. 7; ч. 4 ст. 11; ч. 2 ст. 13 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-[У "Про цінні папери та фондовий ринок").

Закон виділяє також ордерні цінні папери, що заздалегідь містять можливість подальшого їх відчуження. Правовій природі саме ордер- ного цінного папера відповідає вексель. Класичним прикладом ордерного цінного папера є переказний вексель^[233].

Права, посвідчені цінним папером, належать:

а) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

б) пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника);

в) за ордерним цінним папером - особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснювати ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ст. 197 ЦК, ст. 4 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-ЕУ "Про цінні папери та фондовий ринок").

Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Способи передачі та можливі обмеження щодо передачі залежать від виду цінного папера і можуть бути різними - від вільного обігу до повного індосаменту або заборони передачі прав іншим особам.

Так, відповідно до ст. 197 ЦК України права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступ- лення права вимоги (цесії).

Передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, здійснюється шляхом вручення цього папера особі, тобто вони обертаються вільно.

Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). При цьому індосамент може бути ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання) або бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання).

Втім науковці зауважують, що абсолютної відповідності між способом легітимації держателя цінного папера та способом його передачі не існує. Ордерний цінний папір з бланковим індосаментом переходить від одного суб'єкта до іншого також, як і цінний папір на

5  •  О

пред'явника, залишаючись при цьому ордерним цінним папером^[234].

За правовою природою ордерним цінним папером є вексель. Векселі - це боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя або вексе-

ледержателю (ст. 164 ГК України; Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2374-Ш "Про обіг векселів в Україні"^[235]; Закон України від 6 липня 1999 р. № 826-УІ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р.")^[236].