"Крымские известия" - Автономна Республіка Крим; "Вінниччина" - Вінницька область; "Волинь-нова" - Волинська область; "Вісті Придніпров'я" - Дніпропетровська область; "Донбасс - неделя" - Донецька область; "Житомирщина" - Житомирська область; "Новини Закарпаття" - Закарпатська область; "Запорізька правда" - Запорізька область; "Галичина" - Івано-Франківська область; "Київська правда" - Київська область; "Народне слово" - Кіровоградська область; "Наша газета" - Луганська область; "Високий замок" - Львівська область; "Южная правда" - Миколаївська область; "Чорноморські новини" - Одеська область; "Зоря Полтавщини" - Полтавська область; "Вільне слово", "Вісті Рівненщини" - Рівненська область; "Сумщина" - Сумська область; "Свобода" - Тернопільська область; "Слобідський край" - Харківська область; "Новий час" - Херсонська область; "Подільські вісті" - Хмельницька область; "Черкаський край", "Нова доба" - Черкаська область; "Буковина", "Буковинське віче", "Ва-Банк" - Чернівецька область; "Деснянська правда" - Чернігівська область; "Урядовий кур'єр" - Київ; "Севастопольские известия" - Севастополь^[241].

Зазначимо, що вказаний нормативний акт безпосередньо не регулює визначення друкованого видання, в якому має бути зроблена публікація про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя. Однак, враховуючи, що в обох випадках підставою для виклику є ухвала суду, якою оформлюються процесуальні дії щодо підготовки справи до розгляду, до суду викликаються учасники судового процесу (держатель втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, у випадку пред'явлення заявником до держателя цінного паперу позову про його витребування набуває статусу відповідача) уявляється можливим застосування вказаних нормативних актів і при визначенні друкованого видання, в якому має бути зроблена публікація про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя. У процесуальній літературі відповідні правові ситуації визначають як фактичну процесуальну діяльність, коли при відсутності у процесуальному законодавстві необхідних юридичних норм суд вимушений фактично застосовувати процесуальну аналогію. У зв'язку з цим науковцями пропонується закріпити процесуальну аналогію в цивільному судочинстві^[242]. Зазначений підхід до вирішення питання про визначення друкованого видання, в якому слід здійснити публікацію про виклик держателя цінного паперу, відбувається й у судовій практиці.

Так, Енергодарський міський суд Запорізької області у провадженні по справі № 2-15/2007 про визнання недійсним ощадного (депозитного) сертифіката на пред'явника номінальною вартістю 2000 (дві тисячі) доларів США, виданого ВАТ Банком "БІГ-Енергія", та відновлення прав заявника на цей цінний папір згідно з ч. 2 ст. 263 ЦПК зробив публікацію про виклик держателя втраченого цінного паперу на пред'явника в газеті "Запорізька правда"^[243].

Газета "Запорізька правда" розпорядженням №1428-р Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 р. визначена друкованим засобом масової інформації місцевої сфери розповсюдження в Запорізькій області, де має розміщуватися оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме. Втім у наведеному прикладі, як бачимо, публікація була зроблена тільки в місцевій газеті за місцем знаходження емітента цінного папера на пред'явника. При цьому судом не було дотримано вимог закону щодо здійснення відповідної публікації в одному з офіційних друкованих видань, що передбачено ч. 2 ст. 263 ЦПК.

У публікації про виклик держателя цінного папера або векселя суддя не може робити висновок про визнання втраченого цінного папера на пред'явника недійсним. Суд може зробити такий висновок в ухваленому ним рішенні після розгляду справи по суті за наявності підстав, передбачених законом. Виклик до суду осіб з метою пред'явлення прав на втрачений заявником цінний папір стосується будь-якого держателя незалежно від юридичних підстав, за яких цей папір до них потрапив.

Держатель цінного папера на пред'явника або векселя, про втрату якого заявлено, зобов'язаний у встановлений тримісячний строк подати до суду разом з оригіналом цінного папера заяву про те, що він є його держателем. Особиста явка держателя цінного папера до суду не є обов'язковою, тому надання зазначених документів може бути здійснено як безпосередньо до суду, так і відправленням поштою, як особисто, так і через представника.

Подання держателем зазначеної заяви до суду свідчить про виникнення між ним та заявником спору про право, що виключає розгляд справи за правилами окремого провадження. При надходженні такої заяви суд постановляє ухвалу про залишення заяви про відновлення прав на втрачений цінний папір або вексель без розгляду. Одночасно суд надає особі, яка заявила про визнання недійсним втраченого цінного папера або векселя (заявнику), строк, протягом якого вона може пред'явити в загальному порядку позовні вимоги до держателя про витребування у нього відповідного цінного папера на пред'явника або векселя. Оскільки позов має подаватися за загальними правилами цивільного судочинства, то заявник має звертатися з цим позовом до суду за місцем проживання відповідача, тобто держателя цінного папера.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 ЦПК строк для пред'явлення заявником позову про витребування від держателя цінного папера на пред'явника або векселя, не може перевищувати двох місяців. У разі якщо у встановлений судом строк такий позов заявник не пред'явить, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здійснювати будь-які операції за втраченим цінним папером на пред'явника або векселем, про що повідомляє особу, яка їх видала (ч. 3 ст. 256 ЦПК). Копія ухвали згідно з ч. 4 ст. 265 ЦПК надсилається емітенту втраченого цінного папера на пред'явника або зобов'язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду. У разі якщо за векселем строк платежу ще не настав, копія ухвали про зняття заборони щодо здійснення операцій за цінними паперами направляється також на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого знаходиться місце платежу за векселем.

У разі якщо протягом тримісячного строку з дня публікації від держателя цінного папера або векселя не надійде заяви з оригіналом цінного папера про те, що він є його держателем, суддя призначає справу про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника або вексель до розгляду. Про день і час судового засідання обов'язково повідомляються заявник та емітент втраченого цінного папера або зобов'язані за векселем особи (ч. 2 ст. 266 ЦПК).

Розгляд справи. Судове рішення. Розгляд справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника здійснюється за загальними правилами цивільного судочинства. У судовому засіданні можуть брати участь заявник та емітент втраченого цінного папера або зобов'язані за векселем особи. Закон не передбачає обов'язкової участі зазначених осіб у розгляді справи, тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Під час розгляду справи суд має встановити факт втрати цінного папера або векселя, який цінний папір або вексель втрачено, чи є це цінний папір на пред'явника або вексель із бланковим індосаментом та за яких обставин вони втрачені, повну і точну назву емітента втраченого цінного папера на пред'явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер бланка, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних за векселем осіб. Результати розгляду та вирішення справи залежать від встановлення зазначених фактів.

Наприклад, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 грудня 2006 р. відмовлено в задоволенні заяви ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про визнання втрачених векселів недійсними та відновлення прав на ці цінні папери. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 13 лютого 2007 р. рішення районного суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким заяву ВАТ по газопос

тачанню та газифікації "Сумигаз" задоволено: визнано недійсними прості векселі, які ТОВ "Інвестор-96" передало ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", відновлено право на втрачені векселі та зобов'язано ТОВ "Інвестор-96" видати нові векселі замість визнаних недійсними із встановленням терміну пред'явлення їх до оплати. Верховний Суд України частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Інвестор-96" на рішення апеляційного суду, скасував усі ухвалені по справі рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції і зазначив, що лише встановлення під час проведення податковими органами перевірки фінансової діяльності ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" відсутності зазначених векселів на підприємстві не є достатньою підставою для задоволення заяви^[244].

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним або про відмову в задоволенні заявленої вимоги. Рішення суду по цих справах повинно відповідати загальним та спеціальним вимогам, передбаченим законом. Визнавши заявлену вимогу законною та обґрунтованою, суд робить висновок про визнання втраченого цінного папера недійсним. При цьому в резолютивної частини рішення має бути зазначено найменування та номер документа, визнаного недійсним, а також емітента цього цінного папера.

Після набрання законної сили рішення суду тягне певні правові наслідки. Рішення про визнання втраченого цінного папера на пред'явника недійсним є підставою для видачі заявникові цінного папера на пред'явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій. Рішення суду про визнання втраченого векселю недійсним є підставою для здійснення платежу за ним або видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та відновлення зобов'язаними за векселем особами передавальних написів. Ці дії спрямовані на відновлення прав заявника на втрачений цінний папір на пред'явника або вексель, що визнані недійсними. Ухвалене судом рішення може бути оскаржено на загальних підставах у порядку, передбаченому законом.

Рішення суду про визнання недійсним втраченого цінного папера на пред'явника або векселя публікується в порядку, передбаченому законом, у місцевій газеті за місцем знаходження емітента цінного папера, або за місцем платежу за векселем, а також в одному з офіційних друкованих видань (статті 263, 267 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює певні гарантії прав держателя цінного папера на пред'явника або векселя. Так, закон надає йому право на відшкодування збитків з метою забезпечення захисту майнових прав. Ідеться про збитки, заподіяні забороною здійснення будь-яких операцій із цим цінним папером на пред'явника або за векселем. Збитки можуть бути стягнути із заявника за умови ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні вимоги про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника або вексель.

Держатель цінного папера на пред'явника або векселя, який не заявив вчасно з будь-яких причин про свої права на цінний папір, може подати в той же суд, що визнав цінний папір недійсним, позов до особи, за якою визнано право на цінний папір на пред'явника або вексель (ст. 268 ЦПК). Такий позов подається до суду в межах загального строку позовної давності. Цей строк обчислюється з дня набрання законної сили рішенням суду про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника або вексель.