Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.04.2001 р. № 2374-Ш "Про обіг векселів в Україні", платіж за векселем на території України здійснюється тільки у безготівковій формі, тому на практиці виникає питання щодо визначення місця платежу за векселем. Зміст місця платежу за векселем у загальному вигляді розкривається в Уніфікованому Законі про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований Закон). Згідно зі ст. 1 Уніфікованого Закону зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж, є однією з обов'язкових вимог щодо змісту векселя. Втім за відсутності такої особливої вказівки у векселі місце, позначене поруч із найменуванням трасата (платника за переказним векселем), вважається місцем платежу і водночас місцем проживання трасата. Документ, у якому не визначено і такого місця, не має сили переказного векселя (ст. 2 Уніфікованого Закону). Оплата за переказним векселем може здійснюватися також за адресою третьої особи або в місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (ст. 4 Уніфікованого Закону). Закон не містить положень щодо визначення місця платежу за простим векселем, тому положення, якими регулюється визначення місця платежу за переказним векселем, слід застосовувати й при визначенні місця платежу за простим векселем, тією мірою, якою вони є сумісними з їх правовою природою, що випливає зі ст. 77 Уніфікованого Закону).

Заява про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника або векселі подається до суду із дотриманням загальних та спеціальних вимог, установлених законом.

У заяві про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя мають бути зазначені:

а) прізвище, ім'я та по батькові і місце проживання заявника; найменування та місце знаходження юридичної особи-заявника;

б) обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника або вексель;

в) повна і точна назва емітента втраченого цінного папера на пред'явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер бланка, сума векселя, дата і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних за векселем осіб (ст. 261 ЦПК).

Ці ознаки дозволяють судді визначити, чи є втрачений папір цінним, чи віднесено до судової юрисдикції відновлення прав на нього, а також інші обставини, які дають можливість правильно вирішити питання, пов'язані з відкриттям провадження та розглядом справи по суті.

У заяві також мають бути зазначені докази, на підставі яких заявник може довести своє право на цінний папір. Відповідно до загальних правил цивільного судочинства при поданні заяви має бути сплачено судовий збір у розмірі 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (ст. 79 ЦПК; п. "е" ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. "Про державне мито")^[239], витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ст. 81 ЦПК) та додані документи, що це підтверджують. Невиконання цих вимог тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК.

Із заявою до суду про визнання втрачених цінних паперів недійсними та відновлення прав на них має право звернутися будь-яка особа, що втратила цінний папір та вважає себе його власником. Зазначена особа набуває процесуального статусу заявника. Заявниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Таким чином, правом звернення до суду з вимогою про визнання втрачених цінних паперів недійсними та відновлення прав на них закон наділяє достатньо широке коло суб'єктів. Як заінтересована особа у справах цієї категорії справ виступає установа, яка видала цінний папір або вексель, оскільки рішення суду про визнання папера або векселя недійсним тягне для неї певні правові обов'язки (видати заявникові цінний папір замість визнаного недійсним тощо).

Підготовка справи до розгляду. З метою забезпечення своєчасного та правильного розгляду та вирішення справи суддя має здійснити певні підготовчі дії. Передусім після відкриття провадження у справі суддя своєю ухвалою постановляє зробити публікацію про виклик держателя цінного папера на пред'явника або векселя до суду та забороняє здійснювати по ньому будь-які операції. Із дати постановлен- ня ухвали суду зупиняється перебіг всіх строків щодо обігу втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, встановлених законодавством про обіг цінних паперів (ст. 262 ЦПК, Закон України від 05.04.2001 р. № 2374-Ш "Про обіг векселів в Україні", Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі, Закон України від 6 липня 1999 р. "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований Закон, Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-ЕУ "Про цінні папери та фондовий ринок")^[240].

Ухвала має бути постановлена суддею негайно після відкриття провадження у справі та надіслана емітенту втраченого цінного папе- ра на пред'явника. Виконання цієї ухвали є для емітента обов'язковим. У справі про визнання недійсним втраченого векселя та відновлення прав на нього ухвала суду надсилається негайно зобов'язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, а також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого знаходиться місце платежу за векселем. Пред'явлення нотаріусу векселя для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-які операції за ним, зобов'язує нотаріуса повідомити відповідний суд про пред'явлення такого векселя для вчинення протесту (ст. 262 ЦПК).

Заборона провадити будь-які операції за втраченим цінним папером на пред'явника є способом забезпечення заяви, що в цілому невластиве окремому провадженню. За даною категорією справ забезпечення заяви, на відміну від справ позовного провадження, є обов'язковою процесуальною дією, здійснення якої не залежить від волевиявлення заінтересованих осіб або розсуду суду.

Зміст публікації про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, щодо яких судом встановлена заборона здійснювати будь-які операції, має відповідати певним вимогам. Вона повинна містити інформацію про:

•  ім'я і місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи - заявника;
•  обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника або вексель;
•  повну і точну назву емітента втраченого цінного папера на пред'явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер бланка, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних за векселем осіб;
•  пропозицію держателю цінного папера, з приводу якого подано заяву до суду, повідомити суд у тримісячний строк про свої права на цінний папір (ст. 263 ЦПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 263 ЦПК публікація про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя робиться за рахунок заявника в місцевій газеті за місцем знаходження емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу векселя, а також в одному з офіційних друкованих видань.

Враховуючи, що ЦПК це питання не регламентує, при його вирішенні слід виходити з положень Закону України від 16.11.1992 р.

№ 2782-12 "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та Указу Президента України від 10 червня 1997 р. № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності". Відповідно до статей 1, 12 Закону України від 16.11.1992 р. № 2782-12 "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" розповсюдження періодичних друкованих видань, згідно з якими під друкованими засобами масової інформації в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року та додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді періодичних друкованих видань газетного та журнального типу із відповідною сферою розповсюдження (місцевою, регіональною, загальнодержавною, зарубіжною). Місцевими друкованими засобами масової інформації є, таким чином, видання з місцевою сферою розповсюдження.

Офіційними друкованими виданнями згідно з Указом Президента України від 10 червня 1997 р. № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" є: "Офіційний вісник України", "Відомості Верховної Ради України", газети "Урядовий кур'єр", "Голос України" та інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України".

У контексті визначення друкованого видання, в якому слід здійснити публікацію про виклик держателя цінного папера, виникає питання щодо можливості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 52 "Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме"¹.

Згідно із зазначеною постановою Кабінету Міністрів України Державна судова адміністрація щороку до 1 листопада має подати до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення на наступний рік друкованих засобів масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, у яких розміщуються оголошення про виклик до суду.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації визначають друковані засоби масової інформації місцевої сфери розповсюдження, у яких розміщуються оголошення про виклик до суду, з урахуванням їх тира- жу і популярності та щороку до 1 жовтня повідомляють про це Державну судову адміністрацію. Друковані засоби масової інформації обираються з числа друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, що висвітлюють діяльність місцевих органів державної влади або є їх друкованим органом.

Кабінет Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації щороку до 1 грудня визначає друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та затверджує перелік друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, в яких розміщуються оголошення про виклик до суду, що підлягає опублікованню у газеті "Урядовий кур'єр".

Так, Кабінет Міністрів України 25 листопада 2009 р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 52 "Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме", прийняв розпорядження № 1428-р про затвердження переліку друкованих засобів масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2010 р. розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме. Згідно із зазначеним розпорядженням Кабміну у 2010 р. друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження визначено газету "Урядовий кур'єр". Друкованими засобами масової інформації місцевої сфери розповсюдження, в яких має розміщуватися оголошення про виклик до суду, є: