Особливістю договору довічного утримання є також те, що набуття набувачем права власності на майно за ним не має безумовного характеру: набувач за таким договором набуває титульне право на майно, яке є обмеженим. Це зумовлене тим, що договір довічного утримання є безстроковим - його виконання пов'язане з настанням факту смерті відчужувача (утриманця) та його похованням, що не може бути визначено завчасно. Тому виконання договору утримання з відчуженням нерухомого майна в частині надання довічного утримання відчужувачу забезпечується встановленням заборони відчуження, надання в заставу, звернення стягнення на таке майно, передане набувачеві, протягом всього життя відчужувача або визначеної ним третьої особи, на користь якої надається утримання (ст. 754 ЦК).

На підставі договору довічного утримання, а також договору про внесення змін, які передбачають відчуження нерухомого майна, нотаріус вносить відповідні дані до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є централізованою електронною базою даних, яка містить відомості про обтяження (накладені заборони та арешти) нерухомого майна (наказ Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. за № 31/5).