Для цього є всі необхідні передумови. Перш за все, - досить розвинена нормативно-правова база, яка започаткована в Угоді про співробітництво між МВС України та МВС Російської Федерації, укладена 28 лютого 1992 року. Вона стала одним із перших договірних документів, підписаних Міністерством внутрішніх справ з питань взаємодії і співробітництва у сфері правоохоронної діяльності, а також стала основою для підписання двосторонніх протоколів про співробітництво між управліннями внутрішніх справ прикордонних областей. Практична реалізація українсько-російської договірної правової бази у 1996 році здійснювалась на основі відповідного Протоколу про співробітництво на 1997 та 1998 роки, який дозволяє витримувати лінію на забезпечення практичної реалізації існуючої домовленості.

Результати вивчення цього питання свідчать про те, що правоохоронцям доцільно рухатись далі, на інший, більш високий рівень співробітництва. Цій меті могла б слугувати розробка та підписання замість міжвідомчого документа відповідної угоди про співробітництво у боротьбі зі злочинністю на міжурядовому рівні. З досвіду співробітництва уже видно, що це дозволить краще скоординувати зусилля всіх правоохоронних органів. Аналіз криміногенної ситуації у прикордонних областях свідчить про зростання загального рівня і зміну структури злочинності. Спостерігається тенденція збільшення кількості вбивств на замовлення, які пов'язані з комерційною діяльністю у тіньовому секторі економіки.

Необхідно враховувати основний чинник, що ускладнює дії органів внутрішніх справ обох держав щодо попередження злочинності у прикордонних районах - "прозорість" кордону. Одним із напрямів координації співпраці українських та російських правоохоронців Секретар Ради Національної безпеки та оборони Росії називає спільні дії щодо перекриття каналів контрабандного переміщення нафтопродуктів та інших товарів через кордон [316, 15]. Є приклади, що підтверджують доцільність співпраці. З метою об'єднання зусиль у боротьбі зі злочинністю у травні 1997 року в сусідніх (Харківській і Бєлгородській) областях було проведено спільну оперативно-профілактичну операцію. Внаслідок вжитих заходів на території Харківщини перевірено 400 об'єктів, де знаходились антикварні цінності. Під час операції було розкрито 247 злочинів, серед яких 1 вбивство, 5 тяжких тілесних ушкоджень, 6 пограбувань, 143 крадіжки та ін. Вилучено з незаконного обігу 13 одиниць вогнепальної та холодної зброї. Перевірено понад 2,7 тис. раніше засуджених осіб, встановлено і додатково взято на облік 105 осіб, які становили оперативний інтерес. Необхідно продовжити практику безпосередньої взаємодії на рівні органів внутрішніх справ прикордонних областей та районів, проведення спільних операцій з оперативного відпрацювання прикордонної зони.

Було б також доцільно, за умови наявності відповідного підґрунтя, організувати спільну одночасну перевірку підприємств та організацій різних форм власності, які здійснюють експортно-імпортні операції, провести у прикордонних районах обох держав спільні комплексні операції щодо запобігання контрабандному переміщенню через кордон стратегічної сировини, валютних цінностей, кольорових металів, інших матеріальних ресурсів.

Для координації зусиль по боротьбі з фальшивомонетництвом варто найближчим часом організувати постійний обмін інформацією відносно підприємств, які користуються технічними засобами, що дозволяють виготовляти фальшиві гроші, а також про осіб, здатних "скоювати" ці злочини.

МВС разом з Державним митним комітетом України здійснює роботу щодо створення єдиної комп'ютерної системи, яка б містила повну інформацію про викрадені транспортні засоби та митне оформлення ввезеного транспорту. Нині вже розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України і положення про функціонування такої системи.

Існує також необхідність ініціювання розробки та укладання спеціальної міждержавної угоди на рівні урядів про спрощений механізм взаємного повернення викрадених транспортних засобів. Доцільним залишається актуальне завдання щодо встановлення чіткої правової регламентації взаємодії у здійсненні оперативно-розшукових і слідчих дій на території сусідньої держави.

Варто зафіксувати наміри сторін, внести відповідним компетентним органам обох держав пропозиції щодо прискорення розгляду, погодження і підписання міждержавної угоди про порядок перебування співробітників правоохоронних органів наших держав на сусідній території, а також про тимчасову передачу осіб для проведення слідчих дій у справах про скоєні злочини на території обох держав.

Для цього є ряд вагомих причин. Насамперед, до цього часу відсутні випадки позитивного вирішення цих питань у відносинах між державами СНД. Процес узгодження їх позицій у межах регулярних зустрічей експертів, голів урядів і держав не завершений. Це стосується змін і доповнень як до Мінської Конвенції про правову допомогу, так і до угод із вищезазначених питань.

Пропозиція України, як відомо, полягає в тому, щоб нову редакцію Мінської Угоди прийняти якомога швидше. Угоди, про які йдеться, можна заключити лише на двосторонній основі, максимально враховуючи при цьому положення європейських конвенцій у галузі кримінального правосуддя. Однак очевидно, що виклик організованої злочинності, яка не визнає національних кордонів, потребує об'єднання наших зусиль у прискоренні пошуку рішень, адекватних ситуацій. Буде доцільним створити спеціальну експертну групу для розробки єдиних концептуальних підходів для синхронного входження до відповідних компетентних органів обох держав з узгодженими пропозиціями.

Є й інші, остаточно не вирішені питання, які можна розв'язувати у межах національного законодавства на рівні міністерств обох держав. Так, практика свідчить, що без нормативного закріплення обома міністерствами не  працюватиме механізм, який повинен забезпечити чітку взаємодію прикордонних територіальних органів внутрішніх справ наших країн при здійсненні на своїй території однією із сторін узгоджених заходів спеціальних операцій.

Тут недостатньо тільки взаємного інформування. Потрібні й чіткі, погоджені інструкції про обов'язкове здійснення на території сусідньої держави силами місцевих правоохоронних органів адекватних дій, які б дозволили спільними зусиллями затримати злочинців чи розкрити злочин.

Зміцненню двостороннього співробітництва можуть і повинні слугувати зустрічі начальників територіальних УВС і УВС на транспорті прикордонних держав. Діючи не лише у межах угоди про співробітництво, а й практично реалізуючи положення протоколів про взаємодію між прикордонними органами міліції, вони мали б можливість обмінюватись реальною інформацією про конкретні злочини та особи. Це дозволило б оперативно реагувати на конкретні обставини, сприяло б розкриттю злочинів, запобіганню фактів контрабанди тощо. Завдяки таким безпосереднім контактам уже попереджено та викрито чимало злочинів.

З метою удосконалення взаємодії між органами внутрішніх справ України і Російської Федерації також необхідно налагодити механізм надання оперативної інформації про злочинні "авторитети" та осіб, які зараховують себе до "злодіїв у законі", лідерів й активних учасників організованих злочинних угруповань, які перебувають у місцях позбавлення волі, відносно яких є інформація, цікава для оперативних служб міліції; провести перевірки затриманих у камерах, арештованих та осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі і якими зацікавлені спецпідрозділи БОЗ.

Перспективним питанням може бути організація шифрованого зв'язку, стажування співробітників ГУБОЗ МВС України при ГУБОЗ МВС Росії щодо організації боротьби з організованою злочинністю.

Предметом для обговорення і спільного вирішення може бути також спрощення порядку передачі злочинців, які скоїли злочини на території однієї з держав і затримані на території іншої; конкретизація механізму повернення викрадених з України товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, що перебувають на території Росії і навпаки.

Аналіз діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю свідчить, що велика частина цих злочинів здійснюється у сфері зовнішньоекономічної діяльності, тому виникає потреба у розвитку та вдосконаленні інформаційної взаємодії з правоохоронними органами інших держав, обміні оперативною інформацією, здійсненні слідчих дій на території іноземних держав. Основою такої взаємодії є прямі зв'язки та удосконалення й упорядкування взаємодії з аналітичними структурами у державах-членах СНД.

У працівників правоохоронних органів відсутні достатні навички щодо вчасного отримання та використання інформації з питань економічної злочинності, її аналізу та використання. Як правило, вона отримується із запізненням.

У цих умовах здійсненню діяльності по боротьбі з економічною злочинністю потрібно надати відповідних організаційних форм, які б сприяли узгодженому використанню потенціалу правоохоронних органів держав СНД за умови повної самостійності кожного з учасників інтеграційного процесу. Прямі зв'язки, що встановлюються між ними, - найбільш доцільна для цих завдань форма.

Результати дослідження підтверджують необхідність розробки комплексної програми правоохоронних органів держав СНД по боротьбі з економічною злочинністю, в основу якої потрібно покласти зв'язки по обміну інформацією, але  застосовувати конструктивну форму зв'язків щодо організації роботи. Сьогодні встановлення та підтримка прямих зв'язків повинні стати однією з найважливіших функцій по боротьбі з економічною злочинністю - ефективною формою координації. Така зміна щодо змісту координації потребує теоретичного осмислення самого поняття прямих зв'язків, вивчення та аналізу накопиченого досвіду і дослідження організаційних можливостей такої координаційної форми [223].

Особливості прямих зв'язків як форми координації управління правоохоронними органами держав СНД полягають у тому, що самим учасникам цих відносин надаються усі необхідні повноваження, які не потребують втручання вищих органів управління. Узгоджене вирішення питань співробітництва правоохоронних органів держав СНД переноситься на рівень робочої ланки.

У системі цих відносин виникають і розвиваються різні зв'язки, у тому числі й ті, що встановлюються безпосередньо. Для виявлення специфіки та удосконалення формування необхідно провести упорядкування і класифікацію всього масиву різних взаємовідносин у системі координації управління правоохоронними органами України та держав СНД по боротьбі з економічною злочинністю та іншими її видами.

За рівнями організаційної структури можна виділити зв'язки між галузевими та міжгалузевими органами управління, між правоохоронними органами та науково-дослідними установами. Їх можна розглядати та групувати за видами співробітництва (попередження злочинності, виявлення та розслідування, науково-методологічне тощо); за сферами викриття економічних злочинів (у банківській, нафтопереробній та ін.); за призначенням зв'язків (обмін інформацією, організація міждержавного співробітництва); за організаційною формою (координаційні та інтеграційні).

У окремих випадках для налагодження прямих зв'язків в управлінні правоохоронними органами України та держав СНД по боротьбі з економічною злочинністю використовуються неформальні процеси, що сприяють діяльності по боротьбі з економічною злочинністю. Ці процеси необхідні й неминучі. Ось чому при проектуванні організацій по боротьбі з економічною злочинністю їх необхідно спроектувати таким чином, щоб не перешкоджати не передбаченому виникненню цих процесів, а в деяких випадках і сприяти їх розвитку. Існує кілька форм прямих зв'язків: одні - прості, ясні та недорогі; інші - більш складні, дорого коштують та вимагають значних зусиль для формування.

Головна передумова полягає у тому, що правоохоронні органи повинні використовувати форми прямих зв'язків пропорційно рівню складності і визначеності завдань, що вирішуються.