Злочинність у сфері економічних відносин в Україні, Росії, Казахстані, Узбекистані та інших державах СНД все більше набуває транснаціонального (міжнародного) характеру. Це проявляється у здійсненні злочинів у сфері економіки на територіях кількох держав [184]. Зазначене стосується як держав СНД, так і інших зарубіжних держав.

Криміногенна обстановка в економіці більшості держав-учасниць Співдружності  викликає незадоволення населення і є реальною загрозою національній безпеці та процесу реформ, які проводяться у суверенних державах, а також використовується певними політичними силами для нагнітання страху і недовіри до законних органів влади та правопорядку. Організована злочинність стає суттєвим фактором посилення соціальної напруженості, перешкоджає фінансово-економічному зростанню, упорядкуванню споживчого ринку, сприяє деформації нових форм економічних відносин, а також морально-психологічній деградації окремих прошарків населення. Набирають сили небезпечні процеси об'єднання економічної та загально-кримінальної злочинності, ватажків злочинних груп з корумпованими посадовими особами органів влади та управління. Соціально небезпечних масштабів досягли наркоманія та паразитуючий на ній наркобізнес.

По суті, на території колишнього Союзу РСР зберігся "єдиний криміногенний простір". Підписана 22 січня 1993 року керівниками держав Співдружності Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, а також угоди, укладені міністерствами внутрішніх справ держав-учасниць Співдружності, повинні служити правовою основою для співробітництва і взаємодії органів внутрішніх справ.

Ніхто не заперечує, що криміногенні процеси, які відбуваються в Росії та Україні, мало чим відрізняються. Тому й завдання, що вирішуються міністерствами внутрішніх справ, податковою та митною службами обох держав, практично співпадають. Останнім часом обом державам вдається певною мірою стабілізувати оперативну обстановку й утримувати її під контролем.

Динаміку і структуру організованої злочинності в Україні, поряд з традиційними причинами та умовами, продовжують визначати приховані чинники, зумовлені труднощами соціального та економічного розвитку. Інфляція та бюджетний дефіцит, відсутність відчутних інвестицій, зниження агро-промислового виробництва, скорочення робочих місць загострили проблему безробіття, дитячої бездоглядності, породили злиденність значної маси людей. Усе це знижує рівень законослухняності, розширює соціальну базу злочинності. У свою чергу, зріст приватного сектора економіки, інтенсивне зростання комерційних і банківських структур, розвиток нових видів підприємництва також посилили корисливу мотивацію кримінальної поведінки, істотно змінили напрям злочинних посягань.

Усе більш настирливими є спроби злочинців "вписатись" в економічний простір, оволодіти засобами для організації власного бізнесу або паразитувати на прибутках підприємців.

Аналіз стану боротьби з економічною злочинністю свідчить про те, що активізація тіньової економіки тісно пов'язана із зростанням питомої ваги тяжких злочинів, хабарництва, розкрадання в особливо великих розмірах, втягнення у злочинну діяльність посадових осіб органів влади та управління [255]. 

Для ділків тіньового бізнесу найбільш привабливими шляхами отримання надприбутків є несплата податків, приховування валютної виручки, шахрайство з кредитними ресурсами, легалізація прибутків, отриманих злочинним шляхом, фальшивомонетництво. Зрозуміло, що діяльність таких угруповань є серйозною небезпекою для всіх держав.

Обстановка, що склалася, потребує прийняття ефективних спільних заходів протидії, використання професійних контактів, інформаційних, науково-технічних та інших можливостей, які з'явилися у попередні роки, та ефективного механізму протидій. Характер і масштаби діяльності злочинних угруповань, особливо у сфері економіки, роблять актуальним питання пошуку форм взаємодії між правоохоронними органами держав СНД та координації їх діяльності.

Одним із перших кроків на шляху створення дієвої координації по боротьбі з економічною злочинністю було засідання Ради керівників Урядів Співдружності Незалежних Держав (м. Москва, 12 березня 1992 рік), на якому прийнято рішення про спільні заходи по боротьбі з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території держав-учасниць. Цим рішенням затверджено програму, яка передбачала розробку та проведення організаційно-правових та організаційно-практичних заходів. Організаційно-правові заходи були спрямовані на підготовку пропозиції та обґрунтування утворення, в межах Співдружності Незалежних Держав, постійно діючого органу (Комісії) з питань координації боротьби з організованими та іншими найбільш небезпечними формами злочинності для виконання наступних завдань:

- формування спеціалізованого банку даних;

- сприяння у здійсненні міждержавного розшуку учасників злочинних угруповань, які скоїли найбільш небезпечні злочини і переховуються від кримінальної відповідальності;

- забезпечення погоджених дій при проведенні комплексних операцій, що зачіпають інтереси кількох держав-учасниць Співдружності;

- відпрацювання рекомендацій по боротьбі з транснаціональною злочинністю.

З метою удосконалення правової бази по боротьбі з економічною злочинністю і корупцією законодавчим органам держав-учасниць СНД необхідно узгодити та прийняти зміни до законів щодо боротьби з організованою злочинністю і корупцією, законів про державну службу, боротьбу з відмиванням доходів від злочинної діяльності, їх розшук, вилучення та конфіскацію, про зброю та захист працівників правоохоронних органів, учасників кримінального процесу, про оперативно-розшукову діяльність. Крім того, для подальшого розвитку співробітництва необхідно розробити й укласти міждержавні угоди:

- про співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю;

- про співробітництво у сфері боротьби з незаконним обігом зброї, вибухових та радіоактивних речовин;

- про порядок взаємодії слідчо-оперативних груп на території інших держав;

- про порядок взаємодії органів внутрішніх справ, митних служб та прикордонних військ;

- про співробітництво у сфері боротьби з тероризмом у повітряному транспорті;

- про співробітництво у сфері боротьби з тероризмом на транспортних комунікаціях;

- про співробітництво у сфері боротьби зі злочинами в банківській, кредитно-фінансовій системах, комерційних структурах та у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- про співробітництво у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків.

Доцільно розробити та реалізувати спільні заходи щодо виявлення та припинення:

- незаконного продажу комерційними структурами, підприємствами військово-промислового комплексу, військовими підрозділами і окремими особами зброї, боєприпасів, бронетехніки та іншого озброєння громадянам, незаконним озброєним формуванням і організаціям;

- пограбування, незаконного приховування та збуту зброї у місцевостях, що прилягають до військових гарнізонів;

- каналів незаконних поставок зброї, запасних частин до неї та боєприпасів із заводів-виробників.

Необхідно також забезпечити тісний взаємозв'язок правоохоронних органів у розкритті і розслідуванні цих злочинів, а також здійснити комплекс узгоджувальних заходів, спрямованих на припинення діяльності угруповань, які спеціалізуються на пограбуванні автомобілів, незаконному взятті їх на облік і збуті в інші держави.

Назріла необхідність підготувати пропозиції до керівних органів СНД з питань вжиття заходів щодо:

- посилення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю організацій і підприємств, які допускають незаконний експорт стратегічних матеріалів та сировини;

- припинення незаконних угод, що стосуються реалізації нафтопродуктів, кольорових і рідкісних металів.

Заслуговують на увагу пропозиції щодо підготовки узгоджених дій  відносно механізму створення (в разі необхідності) спільних оперативно-розшукових груп для припинення незаконних каналів вивозу із держав-учасниць СНД зброї, енергоносіїв, культурних та валютних цінностей.

Доцільно було б узагальнити матеріали про діяльність стійких злочинних угруповань, які займаються шахрайськими операціями в банківській системі, та провести скоординовані оперативно-розшукові заходи щодо викриття організаторів цих злочинів. Враховуючи розповсюдження злочинів у банківській сфері, внести пропозицію щодо розробки системи банківського контролю за міждержавним переміщенням валюти.

Аналіз попередньої програми показує, що вона була не досить досконалою, бо в ній чітко не виділені цілі і завдання, не визначено обсяг, джерела, порядок фінансування та інші фінансові умови виконання спільних заходів.

Важливим кроком у посиленні боротьби з економічною злочинністю держав СНД було рішення Ради голів урядів СНД про створення Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю та іншими видами злочинів на території Співдружності Незалежних Держав від 24 вересня 1993 року.

Цим же рішенням було затверджено Положення про Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю та іншими видами злочинів на території СНД [21, 420]. 

Дане Бюро - це постійно діючий міжнародний орган із координації боротьби з організованою злочинністю та іншими видами злочинів на території держав-учасниць Співдружності. Воно створюється з метою забезпечення ефективної взаємодії держав-учасниць СНД у галузі попередження і боротьби з організованою злочинністю в межах діючого законодавства держав -учасниць.

Бюро має статус самостійного органу на рівні управління МВС держави місця знаходження, підвідомчого на раді Міністерства внутрішніх справ держав-учасниць СНД. Керує ним і представляє його директор, який затверджується на посаді строком на три роки і звільняється з неї рішенням Міністерства внутрішніх справ. Аналогічний порядок поширюється і на заступника директора Бюро (директор і заступник директора не можуть бути представниками однієї держави).

У своїй діяльності Бюро керується Статутом СНД, національним законодавством держав-учасниць СНД, рішеннями Ради голів урядів СНД про спільні заходи по боротьбі з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів від 12 березня 1993 року, Положенням про взаємодію міністерств внутрішніх справ держав-учасниць Співдружності у сфері боротьби зі злочинністю від 24 квітня 1992 року та нинішнім Положенням.

Основні завдання, що стоять перед Бюро:

- формування спеціалізованого банку даних на базі комп'ютерного центру та забезпечення ініціативною інформацією відповідних міністерств внутрішніх справ;

- сприяння у здійснені міждержавного розшуку учасників злочинних угруповань та осіб, які скоїли найбільш небезпечні злочини і які ухиляються від кримінальної відповідальності;

- забезпечення умов для узгоджених дій при проведенні оперативно-розшукових заходів і комплексних операцій, що зачіпають інтереси декількох держав-учасниць Співдружності, вироблення рекомендацій по боротьбі з транснаціональною злочинністю.

Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території СНД знаходиться у Москві. Аналіз Положення про Бюро свідчить, що цей орган створювався, як координаційний у галузі боротьби з організованою злочинністю, тому Україна є його повноправним членом. Перше положення про БКБОЗ не давало підстав кваліфікувати його як наддержавний. Питання затвердження посади директора і зміщення з неї вирішувалось засіданням Міністерств внутрішніх справ держав-учасниць СНД. Це засідання набрало в той час характеру інституту і фактично було "клубом" міністрів, що не викликало ніяких заперечень.