У сучасній вітчизняній адміністративно-правовій літературі висувається ідея "вирішального призначення адміністративного права… в регулюванні численних і різноманітних взаємостосунків між публічно-владними органами і приватними особами щодо забезпечення необхідних умов для ефективної реалізації, а в разі необхідності і захисту належних приватним особам прав, свобод і законних інтересів" [136, с. 148; 137]. При цьому, на думку В.Б. Авер'янова, у зазначених публічно-правових "відносинах має втілюватись новий, якісно відмінний від колишнього, адміністративно-правовий режим регулювання відносин між державою (її органами та посадовими особами) і громадянами". Новою якістю такого режиму, зазначає автор, є те, що "громадянин ніби стає "рівноцінним" учасником стосунків з державою" [136, с. 149]. "Цей новий адміністративно-правовий режим забезпечується шляхом встановлення: а) по-перше, рівних взаємних можливостей вимагати належну поведінку як з боку органів, так і з боку громадян (це має відбитися в оновленому правовому регулюванні адміністративних процедур); б) по-друге, юридичного захисту прав і свобод громадян у разі їхнього порушення з боку органів (це має знайти відображення у нових принципах адміністративного судочинства)" [136].

У цьому положенні відображено суть одного із головних завдань Концепції адмінреформи, що, насамперед, "потребує якісно нового погляду на сутність та функціональну орієнтацію виконавчої влади" [138, с. 25]. При цьому засобами забезпечення адміністративної реформи є, передусім, комплексність "головних складових адміністративних перетворень… окремих сфер державного управління" [139].

Сфера погашення податкового боргу має сукупність специфічних адміністративно-правових проблем, що потребує розробки і впровадження спеціального механізму правового регулювання - адміністративно-правового режиму детінізації відносин у сфері погашення податкового боргу, а також визначення суспільної ролі органів ДПС України щодо здійснення функцій забезпечення погашення податкового боргу та протидії адміністративним і фінансовим правопорушенням, пов'язаних із вчиненням тіньових проявів з боку податкових боржників.

Серед українських і російських науковців поширеною є думка про те, що застосовуваність адміністративно-правових режимів досить обмежена і їм приділяється недостатньо уваги. Як правило, вони розглядаються в контексті "правового регулювання заходів, направлених на подолання ситуацій надзвичайного характеру" [140-141], а також розглядають їхній генезис через призму понять "суспільна безпека", "національна безпека" [142-143].

Поняття "режим" (франц. regime, від лат. regimen - правління) може застосовуватися в таких значеннях як: а) державний лад, спосіб правління; б) точно встановлений розпорядок життя, праці, відпочинку та ін.; в) система правил, законів, запроваджуваних для досягнення мети; г) умови діяльності, існування. Правовий режим являє собою сукупність правил, закріплених юридичними нормами, що регулюють певну діяльність людей [144, с. 38-39].

У теорії права поняття "правовий режим" розглядається як специфічний вид правового регулювання, який виявляється у своєрідному комплексі правових стимулів і правових обмежень [145, с. 504]. Проте "правильно встановлена система таких стимулів та обмежень у законодавстві, яке пов'язує розрізнені юридичні засоби в єдиний і послідовний управлінський процес, є заставою ефективності правового регулювання у задоволенні інтересів особи, суспільства і держави" [145, с. 505]. В.Б. Рушайло визначає поняття "правовий режим" так: "заснована на єдиних правових принципах та встановлена законодавством система правового впливу, що використовує специфічні юридичні форми і методи впливу на суспільні відносини" [142, с. 16]. С.М Петров розділяє поняття "адміністративно-правовий режим" на дві такі складові як: а) адміністративні режими як дещо загальне щодо будь-якої сфери життя; б) правове і взагалі нормативне регулювання адміністративних режимів, а також інші засоби їх забезпечення" [140]. Водночас автор розглядає поняття "адміністративний режим" як "управлінський порядок (режим)", під яким розуміється "стан функціонуючої управлінської структури, направленої на досягнення визначених та взаємопов'язаних цілей" [140]. Тобто функціональні можливості адміністративно-правових режимів є ширшими, ніж, наприклад, заходи "надзвичайного характеру". Термін "режим", зазначає С.М Петров, може включати в себе сукупність заходів, що можуть бути застосовані не тільки в системі державного управління як такого, але й у багатьох інших галузях, що регулюються правом [140].

Отже, однією із основних ознак "управлінських режимів" є їхня функціональність. Функціональні управлінські режими закріплюють "його (цього порядку) основоположні ознаки, включаючи як окремі функції, так і їх взаємозв'язки в управлінському циклі (циклах). Такого роду функціональні управлінські режими можуть охоплювати окремі ознаки суб'єкта управління, його об'єкта, а також протікаючі в системі управління складні інформаційні потоки, включаючи, документообіг або систему діловодства" [140].

Поряд із функціональністю однією із найважливіших ознак таких режимів, на нашу думку, є їхня системність у використанні юридичних засобів, що дозволяє об'єднати та диференціювати адміністративно-правові засоби залежно від характеру регульованих суспільних відносин, мети, завдань, поєднати їх з адміністративними й економічними методами управління. Правовий режим, зазначає В.Б. Рушайло, "можливо розглядати як свого роду "укрупнений блок" у загальному арсеналі правового інструментарію, з'єднуючий в єдину конструкцію визначений комплекс правових засобів" [142, с. 16].

Аналіз юридичної літератури із адміністративного права свідчить, що єдиного погляду науковців-адміністративістів на родове поняття "адміністративно-правовий режим" немає. Так, у підручнику під "адміністративно-правовим режимом" розуміється "визначене об'єднання адміністративно-правових способів регулювання, яке проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб'єктів правовідносин" [141, с. 276]. У навчальному посібнику дається визначення поняття "спеціальні адміністративно-правові режими", за яким - це "сукупність спеціальних правил, встановлених адміністративно-правовими нормами з метою регулювання відповідних суспільних відносин в окремих управлінських сферах…" [146, с. 5]. Російські науковці пишуть про поняття "комплексні адміністративно-правові режими" як урегульований правом і маючий нормативний характер щодо структур державного управління порядок здійснення діяльності, загальний для визначеної множини або для усіх державних органів, який підлягає конкретизації в процесі його застосування [143]. Крім того, адміністративно-правовий режим можна віднести до спеціальних механізмів правового регулювання, який повинен мати певну мету і досягти відповідного результату - правомірної поведінки громадян [15, с. 95].

У вітчизняному академічному курсі з адміністративного права зазначається, що "специфіка адміністративно-правових режимів виявляється в особливостях порядку виникнення змісту прав та обов'язків учасників адміністративно-правових відносин та їх здійснення, у відповідних санкціях, особливих засобах їх реалізації, а також у дії єдиних принципів і загальних положень, що поширюються на дану сукупність правових норм" [1, с. 269]. До основних елементів адміністративно-правового режиму у вітчизняній юридичній літературі відносять такі, як: мета встановлення; імперативний метод правового регулювання; сукупність правил поведінки; спеціальні державні органи, на які покладено завдання досягнення мети адміністративно-правового режиму; відповідальність за порушення "режимних" норм; особливі адміністративно-правові засоби встановлення і форми виникнення прав та обов'язків, способів юридичного впливу, тощо [1, с. 270-272].

Разом з тим, проведений аналіз юридичної літератури свідчить, що поняття "адміністративно-правовий режим детінізації відносин у сфері погашення податкового боргу" у науці адміністративного права не розроблялося взагалі. У більшості підданих аналізу визначень і основних елементів поняття "адміністративно-правовий режим" превалює, по-перше, примусовий характер юридичних засобів регулювання (за рахунок встановлення заборон, визначення обов'язків та застосування заходів відповідальності) над юридичними засобами переконання і заохочення. По-друге, одним із основних аспектів змісту правовідносин, що врегульовуються адміністративно-правовим режимом, є лише зовнішня компетенційна діяльність владних суб'єктів адміністративно-правових відносин. Водночас відсутній внутрішньоорганізаційний його зміст, тобто якісний стан організаційної та функціональної структури органів ДПС, їх взаємозв'язки із іншими уповноваженими державними органами, що здійснюють свою діяльність у сфері оподаткування, підконтрольними суб'єктами - податковими боржниками. Питання удосконалення "внутрішньоорганізаційної діяльності апарату державних органів щодо забезпечення належного виконання покладених на них завдань, функцій і повноважень" [1, с. 60-61] у сфері погашення податкового боргу ще не достатньо розкрито у науковій літературі.

Адміністративно-правовий режим детінізації відносин у сфері погашення податкового боргу потрібно віднести до спеціальних комплексних публічно-правових режимів. У класифікації видів адміністративно-правових режимів (залежно від мети їхнього застосування), розробленої у науці адміністративного права, адміністративно-правовий режим детінізації відносин у сфері погашення податкового боргу необхідно віднести до групи, що об'єднує функціональні адміністративно-правові режими, покликані забезпечувати функції державного управління у сфері оподаткування [1, с. 274]. У залежності від мети його застосування зазначене вище поняття є комплексним за своєю структурою та змістом, оскільки воно поєднує у собі загальнотеоретичне поняття "адміністративно-правовий режим" та спеціальні поняття: "детінізація відносин у сфері погашення податкового боргу" і "сфера погашення податкового боргу". Співвідношення зазначених понять вказує на поєднання загальних і спеціальних методологічних підходів щодо комплексного вирішення проблем, пов'язаних із адміністративно-правовим регулюванням суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення функцій забезпечення погашення податкового боргу органами ДПС України та протидії деліктності з боку податкових боржників.

Змістом адміністративно-правового режиму детінізації відносин у сфері погашення податкового боргу є виконавчо-розпорядча, контрольна, правоохоронна і правозахисна діяльність органів ДПС у взаємодії із іншими уповноваженими державними органами, що здійснюють свою діяльність у сфері оподаткування.

Досліджений стан організаційної та функціональної структури органів ДПС, практика їх адміністративно-правової діяльності, а також структура регулятивних, правоохоронних і деліктних відносин визначає відповідну структуру та зміст адміністративно-правового режиму детінізації відносин у сфері погашення податкового боргу. По суті, його основою повинна бути система економіко-правових заходів стимулювання, переконання і заохочення, зокрема, встановлення у правових нормах і забезпечення реалізації прав і обов'язків суб'єктів правовідносин у сфері оподаткування, в т.ч. чітких адміністративно-процесуальних етапів адміністрування податкового боргу; дієвих правових механізмів оскарження дій посадових осіб органів ДПС; переліку прав і обов'язків платників податків; заходів примусу, тобто, правил діяльності органів ДПС і платників податків у випадку загрози порушення або у разі порушення норм податкового закону.