47 Розділ 29Основи конституційного права Китайської Народної Республіки

Китайська Народна Республіка (Китай) – розташована в Цен­тральній і Східній Азії. Китай займає перше місце у світі за чи­сельністю населення (близько 1,3 млрд), третє – за розміром тери­торії (після Росії і Канади), друге – за обсягом ВВП (після США), але 91-е за ВВП на душу населення. Це держава тоталітарного соціалізму, знаходиться на стадії довгої модернізації. Невід’ємною частиною Китаю є острів Тайвань з іншим суспільним ладом. За­гальнонаціональною проблемою є питання щодо шляхів об’єднан­ня Тайваню з материковою частиною Китаю.

Китай є постійним представником ООН. Китайська мова (ра­зом з англійською, російською і французькою) є офіційною мо­вою ООН.

Сучасне державне право Китаю відбиває національну специфі­ку та історичну унікальність його державності, особливості ки­тайського варіанту модернізації тоталітарно-бюрократичного сус­пільства.

Конституційне право КНР як галузь національного права має певну низку особливостей. Перш за все, воно є галуззю соціалі­стичного права й пронизано відповідними ідеями. У конститу­ційному праві відбилися всі основні концепції та постулати соціа­лістичного «конституціоналізму», керівна роль комуністичної партії, соціалістичне народовладдя, соціалістична законність, кла­сова боротьба тощо. Цілі та завдання конституційно-правового регулювання визначаються перспективами будівництва соціаліз­му, сформульованими у Конституції 1982 р.

Для соціалістичного права характерна насиченість норматив­них актів нормами-принципами, нормами-побажаннями, різного роду сентенціями (типу «не трудящий та не їсть»), які створю­ють ідеалістичну картину гармонійного суспільства. Все це влас­тиве й конституційному праву КНР.

style="text-align: justify;">Особливістю конституційного права є наявність актів, які ма­ють експериментальний тимчасовий характер і видаються «у дос­лідному порядку». Причому такі акти видаються майже на всіх рівнях органів влади. Практика видання тимчасових актів обумовлюється складнощами опрацювання оптимального варіанта правового регулювання суспільних відносин у країні з більш ніж мільярдним населенням та гострими соціальними проблемами.

Слід зазначити, що в КНР немає чіткої межі між правовим актом та політичною директивою. Положення неправового змісту зустрічаються в законах. Ще більшою мірою це характерно для постанов Постійного комітету ВЗНП та Державної Ради. Склад­но і навіть неможливо визначити відмінності за змістом, формою та наслідками між документами ЦК КПК та, наприклад, актами Державної Ради.

Головним джерелом державного права Китаю є Конституція 1982 р.