предметна (родова), відповідно до правил якої орган слідства(слідчий органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратуричи податкової міліції), який повинен розслідувати справу, визначається характеристиками вчиненого злочину;

персональна (спеціальна, суб'єктна) — визначається характеристиками суб'єкта злочину. Наприклад, усі кримінальні справипро злочини, вчинені:

неповнолітніми — є підслідними слідчим органів внутрішніхсправ (ч. 2 ст. 112 КПК);

військовослужбовцями — слідчим військової прокуратури (занаказом Генерального прокурора України від 5 серпня 1994 р. № 16"Про підслідність кримінальних справ військовим прокурорам);

працівниками правоохоронних органів, службовими особами,які посідають особливо відповідальне становище (ст. 9 Закону України від 16 грудня 1993 р. "Про державну службу"), особами, посадияких віднесено до 1—3 категорій посад державних службовців (ч. 2ст. 25 вказаного Закону) — слідчим органів прокуратури (ч. 1 ст. 112КПК);

підслідність за зв 'язком справ — визначається за двома правилами:

кримінальну справу розслідує той орган слідства, до підслідності якого належить злочин, у зв'язку з яким порушено кримінальну справу, — наприклад, злочин, передбачений ст. 384 КК —завідомо неправдиве показання (ч. 6 ст. 112 КПК);

якщо слідчі податкової міліції, розслідуючи справу про злочин,віднесений до їх компетенції, встановлять певні злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються слідчими податкової міліції (ч. 4 ст. 112 КПК);

альтернативна підслідність. Згідно з правилом щодо визначенняальтернативної підслідності кримінальні справи про деякі злочиниє підслідними одночасно кільком органам досудового слідства. Томуїх розслідує той орган, який виявив злочин і порушив у зв'язку зцим кримінальну справу. Як правило, ці злочини завдають істотноїшкоди загальносуспільним інтересам, а тому їх розслідування євкрай актуальним для суспільства. Тому законодавець створює умовиз метою запобігти втратам часу на розслідування кримінальнихсправ, пов'язаним із їх направленням за підслідністю від одногооргану слідства до іншого. Наприклад, справи про легалізацію(відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК), є підслідними органам досудового слідстваодночасно всіх відомств;

територіальна підслідність. Згідно з нею визначають питанняпро те, слідчий якого саме адміністративного району (області) повинен розслідувати кримінальну справу, тобто справи розподіляютьміж однойменними ланцюгами органів розслідування. Досудове слідство провадять у тому районі, де вчинено злочин (ст. 116 КПК).Однак якщо місце вчинення злочину невідоме, а також з метоюнайбільш повного і швидкого його розслідування, слідство можепровадитися за місцем:

виявлення злочину або

перебування підозрюваного, обвинуваченого або

перебування більшості свідків.

У слідчій практиці іноді виникають суперечки щодо того, слідчий якої саме адміністративно-територіальної одиниці повинен здійснювати розслідування справи. Такі спори розв'язують відповідно дост. 117 КПК:

у межах одного району — районний прокурор;

у межах області — обласний прокурор;

якщо справу порушено в кількох районах або містах різнихобластей — Генеральний прокурор або його заступник;

виключна (імперативна) підслідність — згідно з її правиламиорган, який здійснюватиме досудове слідство, визначає своїм рішенням відповідний прокурор. Таких правил два:

слідчі прокуратури, окрім злочинів, указаних у ч. 1 ст. 112КПК, за постановою Генерального прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів можутьрозслідувати й інші злочини (ч. 1 ст. 112 КПК);

якщо під час розслідування кримінальної справи буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу, який здійснює у справі досудове слідство, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів (ч. 6 ст. 112 КПК).

3. Об'єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 КПК).Кримінальні справи об'єднують в одне провадження з двох підстав:

1) якщо кількох осіб-співучасників обвинувачують у вчиненніодного чи кількох злочинів;

2) якщо одну особу обвинувачують у вчиненні кількох злочинів.Об'єднання справ є правом, а не обов'язком слідчого.Виділення кримінальних справ допускається тільки у випадках,

зумовлених необхідністю, якщо це не позначиться негативно на всебічності, повноті й об'єктивності дослідження і вирішення справи.

Підставами до виділення кримінальної справи є:

достатні дані, які свідчать про те, що якийсь злочин або особане мають зв'язку з основною кримінальною справою;

зупинення провадження у кримінальній справі з обвинувачення кількох осіб щодо однієї або кількох із них у зв'язку з тяжкоюхворобою чи ухиленням від слідства (ч. 4 ст. 206 КПК);

згода прокурора, який здійснює нагляд за виконанням законівпри провадженні розслідування, на направлення справи до суду вчастині доведеного обвинувачення у разі, якщо неможливо закінчити розслідування справи у повному обсязі у строки триманняособи під вартою (якщо немає підстав для зміни запобіжного заходу)(ч. З ст. 156 КПК);

встановлення під час розслідування кримінальної справиінших злочинів, учинених особою, щодо якої ведеться слідство,або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненимиособою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу,який здійснює у справі досудове слідство (ч. 6 ст. 112 КПК);

участь неповнолітнього у вчиненні злочину разом із дорослим (ч. 1 ст. 439 КПК).

Додержання строків досудового слідства.

Строки досудового слідства виконують функцію дисциплінування щодо посадових осіб, які його здійснюють.

Про строки дізнання див. вище.

Якимось крайнім строком досудове слідство не обмежено, але в будь-якому разі його має бути закінчено швидко.

До строків досудового слідства зараховують час із моменту:

порушення кримінальної справи;

встановлення органом дізнання особи, яка вчинила злочин,до моменту прийняття у справі кінцевого рішення.

Досудове слідство має бути закінчено протягом 2 місяців. Однак за наявності відповідних підстав його може бути продовжено:

до 3 місяців — районним, міським (і прирівняним до них)прокурором у разі неможливості закінчити розслідування;

до 6 місяців — обласним (і прирівняним до нього) прокурором в особливо складних справах;

далі продовжувати строк досудового слідства можуть лишеГенеральний прокурор України або його заступники у винятковихвипадках (в межах строків давності притягнення до кримінальноївідповідальності).

При поверненні судом справи для провадження додаткового розслідування, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлює прокурор, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Надалі зазначений строк продовжують на загальних підставах.

Взаємодія слідчого з органом дізнання.

Взаємодія слідчого з органом дізнання — це основана на вимогах закону, узгоджена за цілями, місцем, часом діяльність незалежних суб'єктів кримінального процесу (слідчого та органу дізнання), спрямована на вирішення завдань розслідування злочинів.

Слідчий і орган дізнання діють у межах своєї компетенції. Єдині цілі досягаються узгодженими діями цих суб'єктів із використанням притаманних для кожного із них методів і засобів.

Мета узгодженої діяльності слідчого та органу дізнання як її бажаний результат є спільною для цих органів, бо за наявності різних цілей є неможливим сам факт узгодженості дій.

Для досягнення спільної мети існує потреба в узгодженні також місця і часу дій (наприклад одночасне провадження слідчої дії).

В окремих випадках місце і час не узгоджують (наприклад, при провадженні дій, що належать до виключної компетенції суб'єкта взаємодії. Зокрема, слідчий не може бути присутнім під час провадження органом дізнання оперативно-розшукових дій). У цьому разі узгоджують мету провадження дій.

Процесуальними формами взаємодії слідчого з органом дізнання є:

вжиття органом дізнання оперативно-розшукових заходів ізметою встановлення особи, яка вчинила злочин, та інформуванняслідчого (в письмовій формі) про результати оперативно-розшуковихзаходів, здійснених на досягнення цієї мети (ч. З ст. 104 КПК);

виконання органом дізнання доручень і вказівок слідчого щодопровадження слідчих і розшукових дій (ч. З ст. 114 КПК).

Доручення слідчого органові дізнання — це покладання слідчим на орган дізнання обов'язку провести конкретні слідчі або розшукові дії.

Вказівка слідчого органові дізнання — це керівна настанова (порада) слідчого, адресована органові дізнання, щодо того, як саме виконувати доручені дії, на що треба звернути увагу при їх провадженні, як зафіксувати одержаний результат, яких дій вжити за неочікува-ного результату тощо;

3) допомога органів дізнання слідчому на його вимогу при провадженні окремих слідчих дій (ч. З ст. 114 КПК).

Вимога слідчого, звернена до органу дізнання, — це висловлена в категоричній формі пропозиція надати допомогу при провадженні слідчої дії.

Ця форма взаємодії слідчого з органом дізнання реалізується шляхом:

безпосередньої участі працівників органів дізнання в провадженні слідчої дії (наприклад спостереження за поведінкоюприсутніх під час обшуку осіб);

сприяння слідчому у здійсненні ним заходів процесуальногопримусу (наприклад припинення опору слідчому з боку окремихосіб);

виконання органом дізнання постанов слідчого про привідучасників досудового слідства (потерпілого, свідка, підозрюваного,обвинуваченого), які ухиляються від явки за викликом (ч. 2 ст. 70,ч. З ст. 72, статті 135, 136 КПК);

виконання органом дізнання постанови слідчого про розшукобвинуваченого (ст. 139 КПК).

Вирішуючи питання про необхідність взаємодії з органом дізнання, слідчий повинен діяти за принципом "не доручай іншим те, що можеш зробити сам".

Направлення слідчим окремих доручень (ст. 118 КПК).Окремі доручення слідчого — це доручення, які він дає слідчим або органам дізнання інших районів.

Оформлюють окреме доручення офіційним листом на ім'я прокурора, начальника слідчого відділу або начальника органу дізнання.

Строк виконання окремого доручення слідчого — 10 днів.

Посадових осіб, винних у невиконанні окремого доручення або у невчасному його виконанні, притягають до дисциплінарної відповідальності.

У межах міста або району слідчий зобов'язаний провадити всі слідчі дії особисто.

Застосування групового (бригадного) методу досудового слідства(ст. 119 КПК).

Підставою застосування групового (бригадного) методу є особлива складність справи. Поняття особливо складних справ в законі не визначено. В слідчій практиці такими вважають:

значні за обсягом виконуваної роботи, багатоепізодні справи;

справи, в яких бере участь значна кількість обвинувачених,свідків, потерпілих;

справи, пов'язані з виконанням слідчих дій у різних регіонахнашої держави та в іноземних державах.

У складі слідчої групи діють від двох до кількох десятків слідчих.

Про створення слідчої групи зазначають у постанові про порушення кримінальної справи або в окремій постанові, яку складає прокурор або начальник слідчого відділу.

Одного зі слідчих зі складу слідчої групи призначають старшим. Він бере всю кримінальну справу до свого провадження і приймає найважливіші рішення, підписує процесуальні документи, в яких вони викладаються:

постанову про притягнення як обвинуваченого;