Процесуальні джерела доказів — це форма збереження фактичних даних.Згідно з ч. 2 ст. 65 КПК фактичні дані, що можуть бути доказами у кримінальній справі, встановлюються:1) показаннями: свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;2) висновком експерта;3) речовими доказами;4) протоколами слідчих і судових дій;5) протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів;6) іншими документами.1. Показання — це врегульоване кримінально-процесуальним законом повідомлення про обставини, що мають значення для справи, зроблене допитуваним дізнавачеві, слідчому, прокуророві, судці (суду).Давання показань:— для підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого є правом;— для свідка — обов'язком. Предметом показань:— свідка є будь-які обставини, що підлягають встановленню у кримінальній справі, в тому числі про особу обвинуваченого, потерпілого та про взаємовідносини з ними;— потерпілого — будь-які обставини, що підлягають доказуванню у справі, в тому числі про взаємовідносини з обвинуваченим;— підозрюваного — обставини, що стали підставою його затримання або застосування запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення, а також будь-які відомі йому обставини у справі;— обвинуваченого — обставини, пов'язані з пред'явленням йому обвинувачення: ставлення до обвинувачення (винуватий, невинуватий, частково винуватий) та відомі йому обставини справи.Не є доказами фактичні дані, повідомлені допитуваними, якщо останні не можуть вказати на їх джерело. Якщо показання базуються на повідомленнях інших осіб, то цих осіб має бути також допитано.2. Висновок експерта — це письмовий документ, в якому на підставі дослідження, проведеного за постановою посадової особи, яка веде кримінальний процес, дається відповідь на поставлені у постанові запитання.Акти або інші документи, в тому числі відомчі, де зазначено обставини, встановлені