Допит свідка (статті 166—171 КПК).

Допит свідка — це слідча дія, спрямована на отримання показань від осіб, щодо яких у кримінальній справі є дані про те, що їм щось відомо про обставини справи.

Види допиту свідка.

Залежно від віку допитуваного свідка розрізняють:

допит повнолітнього свідка;

допит неповнолітнього свідка.Процесуальна характеристика допиту свідка.

Допит свідка провадять без попереднього складання слідчимпостанови. Рішення слідчого про провадження допиту є латентним (скритим).

Оскільки постанову про допит свідка не складають, то йогопровадження не потребує ані санкції прокурора, ані рішення суду.

Присутність понятих під час допиту свідка не передбачено.

Мета допиту свідка полягає в отриманні фактичних данихщодо юридично значущих обставин кримінальної справи від особи,щодо якої у слідчого є дані про те, що їй щось відомо про обставини справи.

Підстави допиту свідка:

фактична — наявність у слідчого даних про те, що певнійособі відомі обставини, що мають значення для справи;

правова — ч. 1 ст. 68 КПК.

Місцем провадження допиту свідка може бути:

місце провадження досудового слідства;

місце його перебування (в разі необхідності).

Спеціальні правила допиту свідка:

свідка допитують окремо і за відсутності інших свідків;

слідчий зобов'язаний вжити заходів до того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли спілкуватися між собою до закінченнядопиту;

під час допиту забо

Процесуальний порядок допиту свідка:

виклик свідка для допиту. Свідка викликають до слідчого: • повісткою, яку вручається йому під розписку, а в разі його тимчасової відсутності — кому-небудь із дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. В повістці має бути зазначено, кого викликають як свідка, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки, передбачені статтями 70 і 71 КПК;

телеграмою;

телефонограмою.

Неповнолітнього свідка викликають через законних представників.

Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час; провадження допиту.

Перед тим, як поставити запитання по суті справи, слідчий:

встановлює особу свідка;

повідомляє його, в якій справі його викликано;

попереджає:

про обов'язок розповісти все відоме йому в справі;

про кримінальну відповідальність за відмову дати показання(ст. 385 КК) і за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК);

з'ясовує стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим;

пропонує свідкові розповісти все відоме йому у справі;

після вільної розповіді свідка слідчий ставить йому запитання;

фіксує показання свідка;

по закінченні допиту слідчий пред'являє свідкові протокол дляпрочитання. На прохання свідка протокол може бути йому прочитано слідчим. Свідок і особи, які були присутні при допиті, маютьправо просити про внесення доповнень і поправок до протоколу.Ці доповнення і поправки слідчий заносить до протоколу. Протокол підписують свідок, слідчий і особи, що були присутні придопиті. Якщо протокол написано на кількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.

Про особливості порядку допиту неповнолітнього свідка див. ст. 168 КПК.

Учасники допиту:

обов'язкові: слідчий, свідок;

необов'язкові:

прокурор;

захисник (якщо допит свідка провадять за його клопотанням);

перекладач;

спеціаліст;

особа, яка розуміє знаки глухих і німих;

педагог або лікар, батьки чи інші законні представники (підчас допиту неповнолітнього свідка — ст. 168 КПК).

Способи фіксації:

основний: протокол допиту свідка (ст. 170 КПК);

додаткові: застосування фото-, кінозйомки; звуко-, відеозапису; складання планів, схем та інших матеріалів, які пояснюють його зміст.

Допит потерпілого (статті 166—171 КПК).

Допит потерпілого — це слідча дія, спрямована на отримання показань від фізичної особи, якій злочином завдано матеріальну, моральну чи фізичну шкоду, і яку у зв'язку з цим визнано потерпілим у кримінальній справі.

Процесуальна характеристика допиту потерпілого.

Допит потерпілого провадять без попереднього складанняслідчим постанови. Рішення слідчого про провадження допиту єлатентним (скритим).

Оскільки постанову про допит потерпілого не складають, тойого провадження не потребує ані санкції прокурора, ані рішеннясуду.

Присутність понятих під час допиту потерпілого не передбачено.

Мета допиту потерпілого полягає в отриманні фактичнихданих щодо значущих обставин кримінальної справи від особи, якійзлочином завдано шкоду.

Підстави допиту потерпілого:

— фактична — прийняття рішення про визнання потерпілим;

— правова — ст. 72 КПК.

Місцем провадження допиту потерпілого може бути:

місце провадження досудового слідства;

місце його перебування (в разі необхідності). ,!

Спеціальні правила допиту потерпілого:

потерпілого допитують окремо і за відсутності інших потерпілих;

під час допиту заборонено ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї(навідні запитання).

Процесуальний порядок допиту потерпілого:

виклик потерпілого для допиту. Потерпілого викликають до слідчого:

повісткою, яку вручають йому під розписку, а в разі його тимчасової відсутності — кому-небудь із дорослих членів його сім'ї,житлово-експлуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцемйого роботи. В повістці має бути зазначено, кого викликають якпотерпілого, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки, передбачені ч. З ст. 72 КПК;

телеграмою;

телефонограмою.

Неповнолітнього потерпілого викликають через законних представників.

Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як потерпілий, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час; провадження допиту.

Перед тим, як поставити запитання по суті справи, слідчий:

встановлює особу потерпілого;

повідомляє, в якій справі його викликано;

попереджає про кримінальну відповідальність за дачу завідомонеправдивих показань (ст. 384 КК);

з'ясовує стосунки між потерпілим і підозрюваним або обвинуваченим;

пропонує потерпілому розповісти все відоме йому у справі;

після вільної розповіді потерпілого слідчий ставить йому запитання;

фіксує показання потерпілого;

по закінченні допиту слідчий пред'являє потерпілому протокол для прочитання. На прохання потерпілого протокол може бутийому прочитано слідчим. Потерпілий і особи, які були присутніпри допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправоку протокол. Ці доповнення і поправки слідчий заносить до протоколу. Протокол підписують потерпілий, слідчий і особи, що булиприсутні при допиті. Якщо протокол написано на кількох сторінках,потерпілий підписує кожну сторінку окремо.

Про особливості порядку допиту неповнолітнього потерпілого див. ст. 168 КПК.

Учасники допиту:

обов'язкові: слідчий, потерпілий;

необов'язкові:

прокурор;

захисник (якщо допит потерпілого провадять за його клопотанням);

перекладач;

спеціаліст;

особа, яка розуміє знаки глухих і німих;

педагог або лікар, батьки чи інші законні представники (підчас допиту неповнолітнього потерпілого). -.

Способи фіксації:

основний: протокол допиту потерпілого (ст. 170 КПК);

додаткові: застосування фото-, кінозйомки; звуко-, відеозапису; складання планів, схем та інших матеріалів, які пояснюють його зміст.

Допит підозрюваного (ст. 107 КПК).

Допит підозрюваного — це слідча дія, яку провадять із метою з'ясувати ставлення підозрюваного до підозри та отримання від нього показань щодо юридично значущих обставин кримінальної справи.

Процесуальна характеристика допиту підозрюваного.

Без постанови слідчого.

Без санкції прокурора і без рішення суду.

Без понятих.

Мета допиту:

з'ясувати ставлення підозрюваного до підозри щодо нього;

одержати фактичні дані щодо юридично значущих обставинкримінальної справи.

Підстава до провадження допиту:

затримання за підозрою у вчиненні злочину (статті 106, 115КПК);

обрання запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення(ч. 4 ст. 148 КПК).

6. Місце допиту:

місце провадження досудового слідства (утримання затриманих);

місце перебування підозрюваного (в разі необхідності).

Спеціальні правила допиту підозрюваного:

допит підозрюваного треба здійснити (ч. 1 ст. 107 КПК):

негайно (якщо підозрюваного було затримано або до ньогобуло обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту);

за неможливості негайного допиту — не пізніше 24 годин післязатримання;

підозрюваних допитують окремо (у відсутності інших підозрюваних) — ч. 5 ст. 143 КПК;

обов'язковим є вжиття слідчим заходів до того, щоб підозрювані в одній і тій самій справі не могли спілкуватися між собою —ч. 5 ст. 143 КПК;

слідчому заборонено ставити навідні запитання (запитання, уформулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї) — ч. 6 ст. 143 КПК.

Процесуальний порядок допиту:

на початку допиту підозрюваному має бути роз'яснено йогоправа, передбачені ст. 43-1 КПКга також повідомлено, у вчиненніякого злочину його підозрюють, про що роблять відмітку в протоколі його допиту;

підозрюваний дає показання у вільній формі;

у разі необхідності слідчий ставить йому запитання;

процесуальне оформлення факту, змісту і результатів допиту(складання протоколу; ознайомлення з ним підозрюваного та іншихосіб, якщо вони були присутні; внесення до протоколу доповнень,зауважень).

Учасники допиту:

обов'язкові: слідчий, підозрюваний;

необов'язкові:

прокурор;

захисник (за винятком випадків, коли його участь у справі єобов'язковою, — ст. 45 КПК);

перекладач;

спеціаліст;

особа, яка розуміє знаки глухих і німих; ;-

педагог або лікар, батьки чи інші законні представники.неповнолітнього, який не досяг віку 16 років або якщо його визнанорозумово відсталим — ч. 2 ст. 438 КПК).

Способи фіксації:

основний: протокол допиту підозрюваного (ст. 145 КПК);

додаткові: застосування фото-, кінозйомки; звуко-, відеозапису; складання планів, схем та інших матеріалів, які пояснюють його зміст.

Очна ставка (статті 172—173 КПК).

Очна ставка — це одночасний допит двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є істотні суперечності.

Суперечності можуть полягати у:

ствердженні однією і запереченні іншою особою одного ітого самого факту, важливого для правильного вирішення кримінальної справи;

значних розбіжностях щодо ознак певного об'єкта чи суб'єкта;

суттєвих розбіжностях щодо інших обставин справи, що стосуються предмета доказування: дати, часу, місця події тощо.

Процесуальна характеристика очної ставки.

Цю слідчу дію проводять без постанови слідчого.

Оскільки постанову про проведення очної ставки не складають, то не потрібна і санкція прокурора чи дозвіл суду.

Участь понятих не передбачено.

Мета очної ставки: усунення суперечностей у показаннях іперевірка правдивості раніше отриманих показань.

Підстави до проведення очної ставки:

попередній допит кожної з двох осіб, викликаних на очнуставку;

наявність суперечностей у показаннях цих осіб.

Місце проведення очної ставки — місце провадження досудовогослідства.