У теорії кримінального процесу є два підходи до його вивчення.Перший підхід пов'язаний із розумінням кримінального процесу як сукупності кримінально-процесуальних (правових) відносин, що виникають, розвиваються i припиняються під час порушення, досудового слідства, судового розгляду і вирішення кримінальних справ.Прибічники другого підходу розглядають кримінальний процес як специфічну правоохоронну діяльність iз застосування норм права.Отже, кримінальний процес — це діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокурора і суду з порушення, досудового слідства, судового розгляду, перегляду і виконання судових рішень.Такий підхід переважає в теорії процесу. Причина цього вбачається у динамічності руху процесу, що не дає можливості простежувати швидкі й часті зміни об'єкта, суб'єкта і змісту кримінально-процесуальних відносин.Як і будь-яку іншу людську діяльність, кримінальний процес характеризують такі категорії: мета, завдання, функції, учасники, засоби, спосіб, структура, форма і гарантії.Мета кримінального процесу — це бажаний результат провадження у кримінальній справі. Оскільки процес здійснюється в інтересах всіх його суб'єктів, його мету слід визначати як охорону прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь.Завдання кримінального процесу сформульовано в ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК):- швидке і повне розкриття злочинів;- викриття винних;- забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності I жоден невинний не був покараний.Виконання всіх цих завдань покладено на державні органи, які ведуть процес. Причому суд зобов'язаний виконувати тільки останнє завдання.Функції кримінального процесу — це визначені законом основні напрями кримінально-процесуальної діяльності. Вони "не збігаються одна з одною і не погли