Наприклад, немає стадії досудового слідства у справах:- приватного обвинувачення (ч. І ст. 27 КПК);- про злочини, передбачені у ст. 425 КПК (справи із протокольною формою досудової підготовки матеріалів).Провадження у кожній стадії кримінального процесу здійснюється відповідно до його принципів (див. лекцію 3). Однак є положення, що мають загальний характер для тієї чи іншої конкретної стадії процесу. Щодо деяких стадій їх прямо передбачено в кримінально-процесуальному законі. Наприклад, главою 24 КПК загальні положення встановлено для стадії судового розгляду, главою П КПК — для стадії досудового слідства. Щодо всіх інших стадій кримінального процесу, то законодавець не виділив їх загальні положення в окремі глави КПК. Однак це не означає, що таких положень не існує. їх можна вивести із норм того процесуально-правового інституту, якими регламентується провадження у конкретній стадії процесу.Загальні положення стадії кримінального процесу — це обумовлені принципами кримінального процесу правила, які відбивають найважливіші типові властивості стадії процесу і визначають найсуттєвіші вимоги, що їх висувають до порядку провадження процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, і виявляються протягом усього періоду її реалізації.Зміст загальних положень кожної із стадій кримінального процесу викладено у відповідних лекціях.Кримінально-процесуальна форма — це визначений законом порядок провадження у кримінальній справі в цілому, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень.Значення кримінально-процесуальної форми полягає в тому, що вона створює докладно врегульований, юридично визначений, суворо обов'язковий режим провадження у кримінальній справі. Процесуальна форма немає нічого спільного з формалізмом.Порядок провадження є єдиним (уніфікованим) у всіх кримінальних справах, що відіграє роль гарантії дотримання прав суб'єктів процесу. Однак у деяких випадках законодавець встановлює особливі порядки провадження — диференційовані залежно від характеристик суб'єкта, щодо якого здійснюється провадження, або характеристик вчиненого злочину.Особливу (диференційовану) форму (порядок) провадження передбачено для:- кримінальних справ про злочини і суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми особами (див. лекцію 22);- кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння неосудних осіб (див. лекцію 23);- кримінальних справ приватного обвинувачення (див. лекцію24);- протокольної форми досудової підготовки матеріалів (див. лекцію 25).Необхідність застосування особливої форми провадження у кримінальних справах двох перших категорій зумовлено потребою надання додаткових процесуальних гарантій особам, які через неповноліття або психічну хворобу не можуть повноцінно захищати свої права І законні інтереси. Форму провадження у двох останніх категоріях справ, навпаки, може бути спрощено, бо в їх межах встановлюють обставини нетяжких і нескладних злочинів.Кримінально-процесуальні гарантії — це визначені процесуальним законом засоби забезпечення ефективного функціонування кримінального процесу.Систему кримінально-процесуальних гарантій становлять:- достатній ступінь урегульованості кримінально-процесуальної діяльності;- кримінально-процесуальна форма;- принципи кримінального процесу;- процесуальний статус учасників кримінального процесу;- можливість застосування заходів кримінально-процесуального примусу (запобіжних та інших заходів);- судовий контроль;- прокурорський нагляд;- відомчий контроль;- обґрунтування процесуальних рішень і ускладнений порядок прийняття деяких із них (про обшук в житлі особи, про взяття особи під варту тощо);- право на оскарження дій і рішень органів та посадових осіб, які ведуть процес;- юридична відповідальність.Кримінальний процес в Україні є сполученим, бо в межах кримінальної справи можливе заявлення і розгляд цивільного позову, за умови, що шкоду завдано внаслідок вчинення злочину.Кримінально-процесуальні строки — це проміжки часу, протягом яких суб'єктам необхідно здійснити певні процесуальні дії або прийняти певні процесуальні рішення.Строки у кримінальному процесі застосовують задля дисциплінованості, вони безпосередньо сприяють реалізації завдання швидкого розкриття злочинів.У статтях 89 та 90 КПК встановлено правила обчислення і поновлення процесуальних строків:- строки обчислюють годинами, добами (днями) і місяцями. При обчисленні строків не беруть до уваги той день і ту годину, від яких починається строк;- при обчисленні строку добами строк закінчується о 24 годині останньої доби. Якщо відповідну дію належить провести в суді або в органах дізнання і досудового слідства, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах;- при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця;- якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважають наступний робочий день. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця;- строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту, а для осіб, яких тримають під вартою, — якщо скаргу або інший документ здано адміністрації місця досудового ув'язнення;- пропущений із поважних причин строк має бути поновлено за клопотанням заінтересованої особи постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвалою суду або постановою судді. Подання клопотання про поновлення пропущеного строку зупиняє виконання рішення, оскарженого з пропуском строку, до вирішення питання про поновлення строку.Судові витрати — це всі витрати, що їх було зроблено у зв'язку з провадженням у кримінальній справі.Провадження у кримінальній справі потребує значних матеріальних витрат. Більшу частину з них (утримання органів, що ведуть процес; тримання осіб під вартою та ін.) держава бере на себе. Іншу частину витрат відшкодовують особи, щодо яких постановлено обвинувальний вирок.Згідно зі ст. 91 до судових витрат належать:- суми, що видані або мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;- суми, витрачені на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;- інші витрати, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у певній справі (наприклад, витрати, пов'язані з відшкодуванням вартості предметів чи речовин, зіпсованих під час провадження слідчого експерименту чи експертизи).Підстави і процесуальний порядок відшкодування витрат окремим суб'єктам кримінального процесу регламентовано статтями 92-93-1 КПК.ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:1. До вивчення кримінального процесу є два підходи. Згідно з першим кримінальний процес розглядають як сукупність правовідносин, з другим — як діяльність із застосування норм права. В теорії та практиці переважає другий підхід.2. Кримінальний процес як діяльність складається із таких елементів: мета, завдання, функції, суб'єкти (учасники), засоби, спосіб, структура (стадії), форма і гарантії.3. В Україні кримінальний процес може бути сполучений із цивільним процесом.