Спеціальні правила провадження:

на очній ставці допитують одночасно у присутності одна одноїне більше двох осіб;

за необхідності слідчий вживає заходів для запобігання небажаним ексцесам, у т. ч. розправи з особою, яка дає викривальніпоказання;

показання, які дали учасники очної ставки на попередніх допитах, у т. ч. зафіксовані за допомогою звукозапису, можна оголоситилише після дачі ними показань на очній ставці та запису їх до протоколів.

8. Процесуальний порядок провадження:

на початку очної ставки слідчий встановлює, чи знають викликані на очну ставку особи один одного; в яких стосунках вони перебувають;

свідків попереджають про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань, апотерпілих — за дачу завідомо неправдивих показань (статті 384,385 КК);

особам, яких викликано на очну ставку, по черзі пропонуютьдати показання про ті обставини справи, для з'ясування яких призначено очну ставку (як правило, першим пропонують відповісти тому,хто, на думку слідчого, дав під час допиту правдиві показання);

отримавши відповіді від обох учасників очної ставки, слідчиймає право поставити додаткові запитання, а потім дозволити їм поставити запитання один одному (якщо вони стосуються кримінальноїсправи в цілому або обставин, що стали підставою до провадженняочної ставки);

всі відповіді та показання заносять до протоколу в тій послідовності, в якій їх давали викликані особи, та в кінці підписуютьсяними.

Учасники очної ставки:

слідчий;

свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений — між цимиособами може бути проведено очну ставку;

можуть бути присутні: перекладач, законний представник, захисник та інші.

. Способи фіксації:

основний: протокол очної ставки (ч. 4 ст. 173 КПК);

додаткові: застосування кінозйомки; звуко-, відеозапису.

Огляд (статті 190—192 КПК).

Огляд — це слідча дія, в ході якої виявляють, безпосередньо сприймають, оцінюють і фіксують стан, властивості та ознаки матеріальних об'єктів з метою отримання фактичних даних, що мають значення для встановлення істини у кримінальній справі.

Різновидами огляду є: 1) огляд місцевості; 2) огляд приміщень; 3) огляд предметів; 4) огляд документів; 5) огляд трупа; 6) огляд житла або іншого володіння особи.

Процесуальна характеристика огляду.

Без постанови слідчого.

Без санкції прокурора і без рішення суду. Винятком є тількиогляд житла або іншого володіння особи, який може бути проведено тільки за постановою судді. Остання не підлягає оскарженню. Удеяких випадках огляд житла або іншого володіння особи можебути проведено і без постанови судці:

у невідкладних випадках, пов'язаних із:

урятуванням життя людей та майна;

безпосереднім переслідуванням осіб, яких підозрюють у вчиненні злочину;

за письмовою згодою власника;

для проведення у невідкладних випадках огляду місця події вжитлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявоюабо повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само уразі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згодуна проведення невідкладного огляду місця події.

У цих випадках слідчий у протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що зумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

Огляд завжди проводять у присутності понятих, яких має бутине менше двох.

Метою огляду є:

виявлення і фіксація слідів злочину, речових доказів тощо;

з'ясування обстановки злочину;

з'ясування інших обставин.

Підставами до провадження огляду є:

правові — статті 190—192 КПК;

фактичні: 1) необхідність виявити і зафіксувати сліди злочину;2) необхідність з'ясувати обстановку вчинення злочину та інші обставини.

Місце проведення огляду залежить від об'єкта огляду. Проводятьогляд:

місцевості та приміщень — на місцевості та у відповідномуприміщенні;

місця події — на місці, де було виявлено сліди злочину;

предметів і документів: 1) за місцем провадження досудовогослідства; 2) в місці обшуку і виїмки (ч. 5 ст. 191 КПК); 3) на місціподії;

трупа: 1) на місці події; 2) в моргу; 3) в місці обшуку; 4) вмісці провадження експертизи (обласному бюро судово-медичноїекспертизи); 5) в місці ексгумації трупа.

Ексгумація — це виймання трупа із місця його поховання. Якщо виникне необхідність ексгумації трупа, слідчий складає про це постанову, яку затверджує прокурор. Труп виймають з місця поховання в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складають протокол, який підписують усі зазначені особи.

Спеціальні правила провадження огляду:

• під час огляду заборонено відкривати замкнені приміщення та пошкоджувати будівлі та майно, що в них розташовано;

• огляд може бути проведено до порушення кримінальної справи(ч. 2 ст. 190 КПК).

Процесуальний порядок огляду. Слідчий, який провадить огляд,здійснює його в такій послідовності:

роз'яснює учасникам огляду їх права та обов'язки;

у разі необхідності повідомляє учасників про застосуваннянауково-технічних засобів;

оглядає об'єкт (приміщення, труп, предмет тощо);

складає протокол (в разі необхідності й додатки до нього);

ознайомлює учасників огляду з протоколом;

у разі надходження від учасників огляду зауважень і доповнень вносить їх до протоколу;

разом із учасниками підписує протокол.

Учасники огляду:

обов'язкові: слідчий, поняті та власник житла чи іншого володіння.

необов'язкові: спеціаліст (ч. 2 ст. 191 КПК); працівники орга*нів внутрішніх справ (ч. 4 ст. 191 КПК).

Способи фіксації:основний: протокол огляду; додаткові: опис предметів, які підлягають вилученню; схеми; креслення; матеріали відеозапису; фотографії тощо.

Освідування (ст. 193 КПК).

Освідування — це слідча дія, що полягає в огляді обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка з метою виявлення на його тілі та засвідчення в матеріалах справи особливих прикмет або слідів злочину.

Стаття 193 КПК передбачає два види освідування:

слідче, яке проводить слідчий;

медичне, що проводить судово-медичний експерт або лікар.Процесуальна характеристика освідування.

Освідування проводять за постановою слідчого, в якій, крімзагальних даних, передбачених ст. 130 КПК, коротко викладаютьобставини справи, зокрема ті, що зумовили необхідність проведенняосвідування, зазначають, хто підлягає освідуванню і з якою метою.

Крім того, для проведення судово-медичного освідування слідчий дає письмове доручення судово-медичному експертові або лікареві.

Для освідування не потрібна санкція прокурора або рішеннясуду.

Поняті (і лікар як спеціаліст) можуть бути залучені до участів освідуванні, якщо це визнає за необхідне слідчий (ч. 2 ст. 127КПК).

Мета освідування: виявлення або засвідчення наявності в особи, тіло якої оглядають, особливих прикмет, а також слідів злочину.

Особливими прикметами можуть бути родимі плями, татуювання, шрами, рубці, бородавки, дефекти статури, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб, наприклад віспи, тощо.

Слідами злочину на тілі можуть бути синці, тілесні ушкодження, що залишилися після вчинення насильницького злочину, плями крові, сліди виділення людського організму (слини, сперми тощо).

Якщо для виконання освідування потрібні спеціальні знання в галузі медицини, призначають проведення судово-медичного освідування.

Підставою для проведення освідування є наявність зафіксованих у матеріалах справи, зокрема, в протоколах допиту свідків,потерпілих, протоколах обшуку, огляду місця події або предметівданих про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи слідизлочину, виявлення чи засвідчення наявності яких має значеннядля правильного вирішення кримінальної справи, передусім длявстановлення осіб, які вчинили злочин.

Крім того, потерпілого можна освідувати, якщо про це заявляє клопотання обвинувачений (підозрюваний), захищаючись від звинувачень у вчиненні насильницького злочину, висунутих потерпілим.

Місцем проведення освідування може бути:

місце провадження досудового слідства (наприклад, кабінетслідчого, інша кімната, якщо освідування пов'язане з необхідністюоголення особи, яка підлягає освідуванню, необхідно забезпечитипотрібні умови — ізольованість приміщення, санітарні нормитощо);

медичний заклад (в т. ч. для проведення судово-медичного освідування);

інше приміщення, якщо воно відповідає встановленим санітарним нормам.

Спеціальні правила освідування:

провадять незалежно від згоди особи, яка йому підлягає. Деяківчені вважають, що примусово освідувати можна тільки підозрюваного та обвинуваченого, а свідка і потерпілого — лише за їх згодою.Ця позиція є неправильною, бо в такому разі слідчий позбавленийможливості виконати обов'язок щодо вжиття всіх заходів до встановлення обставин вчинення злочину. Окрім того, в ст. 193 КПК зцього приводу ніяких застережень немає, отже, виконання правила,сформульованого в цій нормі, має бути забезпечено примусовоюсилою держави;

заборонено будь-які дії, якщо вони пов'язані з приниженнямгідності освідуваної особи або є небезпечними для її здоров'я;

слідчий і поняті не мають права бути присутніми при освіду-ванні особи іншої статі, якщо це пов'язано з необхідністю оголенняособи, що підлягає освідуванню (у цьому разі проведення освіду-

вання може бути доручено слідчому або співробітникові органу дізнання відповідної статі або ж лікареві).

Процесуальний порядок освідування:

винесення постанови слідчим;

виклик особи, що підлягає освідуванню;

встановлення особи, яка підлягає освідуванню;

оголошення постанови слідчого особі, тіло якої оглядатимуть;

роз'яснення понятим (спеціалістові) їх прав та обов'язків;

проведення освідування;

вислуховування зауважень з боку спеціаліста (якщо він їхвисловлює);

складання протоколу слідчим;

підписання протоколу слідчим, освідуваним, а також спеціалістом, понятими, якщо вони брали участь у цій слідчій дії.

Під час медичного освідування є свої особливості.

Учасники освідування:

обов'язкові:

особа, яка проводить освідування:

слідчий (за слідчого освідування);

судово-медичний експерт або лікар (за судово-медичного освідування);

особа, яка підлягає освідуванню:

обвинувачений;

підозрюваний;

потерпілий;

свідок.

необов'язкові:

поняті;

лікар як спеціаліст.

Способи фіксації. За результатами освідування слідчий складає протокол, де зазначає час і місце освідування, особу, що булапіддана освідуванню, понятих, спеціаліста, а також результати освідування, зауваження з приводу освідування.

За результатами судово-медичного освідування складають:

судово-медичний експерт — акт;

лікар — довідку.

Пред'явлення для впізнання (статті 174—175 КПК).

Пред'явлення для впізнання — це слідча дія, сутністю якої є пред'явлення свідкові, потерпілому, підозрюваному чи обвинуваченому особи або предмета з метою встановлення належності їх до справи.

Процесуальна характеристика пред'явлення для впізнання.

Провадять без постанови слідчого.

Без санкції прокурора та рішення суду.

З понятими, яких повинно бути не менше двох осіб (ч. 8ст. 174, ч. 4 ст. 175 КПК);

Мета — встановлення тотожності, схожості або відмінностіпред'явленої особи чи предмета з тими (особою чи предметом), якіособа, що впізнає, зберегла у пам'яті.

Підстави до проведення пред'явлення для впізнання: