У попередніх розділах ми показали, що фінансові відносини у сфері публічних видатків виникають виключно на основі нормативно-правових актів держави або органів місцевого самоврядування, тобто можуть існувати лише у правовій формі на основі норм, які мають низку особливостей. Фінансово-правові норми носять імперативний характер, тому завжди містять вказівку на заходи та засоби державного примусу до порушника правил у сфері фінансових правовідносин. Внаслідок цього правові акти, що регламентують здійснення публічних видатків, як правило, вміщують норми, які встановлюють необхідні організаційно-технічні механізми точної та обов'язкової їх реалізації.

Погоджуючись з думкою вчених-адміністративістів про те, що у сучасному праві правовий режим є окремим інститутом, який існує практично у кожній галузі права [370; 121][415], проведемо аналіз правових режимів у сфері публічних видатків. Для цього дослідимо поняття інституту правового режиму у сфері публічних видатків, сформулюємо його визначення, встановимо загальні характерні ознаки та проаналізуємо специфічні характеристики правових режимів для всіх видів публічних видатків.