Політична та економічна незалежність будь-якої держави великою мірою визначається станом її фінансової системи, а також обсягом та ефективністю використання фінансових ресурсів, які існують в державі. Україна як незалежна держава знаходиться на першому етапі своєї розбудови і за визначенням Міжнародного банку реконструкції та розвитку відноситься до країн з так званою "перехідною економікою". Перед Україною сьогодні стоїть складна задача проведення комплексних політичних, адміністративних, економічних, соціальних та інших реформ. Необхідно відмітити, що метою здійснення зазначених реформ є не тільки розбудова та зміцнення держави, але також і побудова нового правового суспільства, в якому укріплюється роль та розширюються функції місцевого самоврядування, а також розвиваються інші види недержавних інституціональних утворень. Серед останніх особливої ваги набувають нові види недержавних інституційних утворень, які отримують законодавчі повноваження у сфері соціального забезпечення населення країни.

Але будь-яка діяльність суспільства потребує фінансування. Розвиток фінансових відносин в Україні та інших державах, утворених після розпаду СРСР, зміна і розширення кола суб'єктів фінансових відносин призвели до необхідності глобального перегляду базисних категорій та, відповідно, переосмислення предмета фінансового права і характеру відносин, які регулюються його нормами. Складне завдання правового забезпечення ефективного фінансування функцій держави, місцевого самоврядування та соціальних програм, які виконуються у державі, а також ефективне управління відповідними видатками виявилося залежним від розуміння і трактування таких базисних категорій фінансового права, як "фінансові ресурси", "фінансова система", "публічні фінанси", "публічні видатки" та, як наслідок, від нового розуміння предмета фінансового права і кола суспільних відносин, які ним охоплюються. Необхідність нового розуміння зазначених базових категорій фінансового права та самого предмету фінансового права обговорювалася не тільки фахівцями фінансового права України, але й провідними спеціалістами у області фінансового права Росії та Казахстану, а саме в роботах Л.К. Воронової [395][1], О.М. Горбунової [404; 321][2], О.Ю. Грачової [39][3], І.Б. Заверухи [266][4], М.В. Карасьової [397; 326; 51; 328][5], Ю.О. Крохіної [334; 293; 335][6], М.Ф. Івлієвої [288; 289][7], Н.І. Хімічевої [400][8], О.І. Худякова [379; 380; 305][9]; П.С. Пацурківського [87; 298][10], Н.Ю. Пришви [94; 368; 279][11] та інших [356; 359][12]. Подальший розвиток фінансових систем як України, так і країн СНД, призводить до продовження цієї дискусії та розповсюдження її на інші базові категорії фінансового права.

Отже, у сучасних умовах формування політичних, економічних, соціальних відносин в Україні, як і в інших колишніх республіках СРСР, важко знайти фінансово-правову проблему, яка б не була актуальною для вивчення та вдосконалення юристами-науковцями і практиками. До цих питань належать і правові проблеми публічних видатків. Але якщо питанням правового регулювання доходів у сучасній юридичній літературі приділяється досить значна увага, то проблеми видатків поки-що такої уваги не отримали. Це стосується питань загальнотеоретичного аспекту, що пов'язані з розкриттям поняття та загальної правової характеристики публічних видатків як категорії фінансового права, а також практичних питань правого регулювання різних видів публічних видатків у сучасних державах.

У той же час, дослідження поняття та вивчення загальної характеристики публічних видатків як категорії фінансового права виявилося тісно пов'язаним з дослідженням видів та основних характеристик фондів грошових коштів, за рахунок яких здійснюються публічні видатки. Останнє, у свою чергу, потягло за собою необхідність переосмислення розуміння таких базових категорій фінансового права, як "фінанси" та "фінансова система держави" з метою чіткого відокремлення публічних фінансів, фондів грошових коштів і видатків від приватних фінансів, фондів грошових коштів і видатків.

Таким чином, ґрунтовне вивчення правової природи та характеристики публічних видатків здійснюється поетапно і складається з чотирьох етапів:

1. дослідження еволюції видатків у державі, причин виникнення публічних видатків та аналізу поступового вдосконалення їх правового регулювання;
2. з'ясування ознак "публічності" у суспільних відносинах, які дозволяють чітко розмежувати публічні фінанси, фонди грошових коштів та видатки від приватних фінансів, фондів грошових коштів та видатків;
3. встановлення видів та системи фондів грошових коштів, видатки з яких є публічними видатками, що охоплюються предметом фінансового права;
4. дослідження особливостей правового регулювання всіх існуючих видів публічних видатків.

Поетапне дослідження проблеми правового регулювання публічних видатків дає змогу встановити чітке визначення поняття публічних видатків, окреслити систему публічних видатків, запропонувати їх нову класифікацію, виявити основні характеристики різних видів публічних видатків та їх правові режими.

Історія еволюції видатків у державі є цікавим відбитком розвитку держави як цілісного суспільного утворення, змін у розумінні задач та функцій держави, її зобов'язань перед власними громадянами, а також відображає еволюцію економічних і фінансових відносин у державі [277; 278][13]. Тому розглянемо докладніше історичний процес виникнення та еволюції різних видів видатків у суспільстві, а також прослідкуємо процес виокремлення публічних видатків як їх різновиду, який потребує особливих методів правового регулювання.