Підсумовуючи результати проведеного вище дослідження еволюції всіх видів видатків у суспільстві та публічних видатків зокрема можна зробити такі висновки:

1. Еволюція видатків, які виникали в процесі діяльності у державі, нерозривно пов'язана з еволюцією системи грошових фондів коштів у державі. Види видатків досить сильно змінювалися з плином часу та розвитком держав як суспільних утворень, а точніше - значно розширювалися.

2. Під видатками необхідно розуміти витрачання лише фондів грошових коштів. А витрати, які здійснюються у натуральній формі, не можуть розглядатися як операції, пов'язані із здійсненням фінансової діяльності в державі, і тому їх треба відокремлювати від видатків.

3. Публічні видатки поступово, протягом багатьох століть, виокремлювалися із приватних видатків у міру розвитку в державах системи грошових відносин, яка регламентується нормами правового характеру, а також у міру виникнення публічних фондів грошових коштів.

4. У загальному процесі еволюції видатків у державі та їх правового регулювання можна виділити три етапи:

• етап існування виключно "суспільних" потреб прадержав. Такі потреби можна розглядати як перший аналог суспільних публічних потреб. На цьому етапі все господарювання та перші зародки виробництва носять суто натуральний характер;
• етап існування переважно приватних потреб та, відповідно, приватних видатків. При перетворенні первісних общин у ранні державні об'єднання у суспільстві виникають перші різновиди приватних видатків. Майже до кінця ХIV ст. усі наявні в суспільстві видатки мають вигляд приватних видатків, за рахунок яких оплачувалися як приватні потреби окремих індивідуумів, їх сімей, так і перші суспільні - публічні - потреби ранніх держав;
• етап існування як публічних, так і приватних потреб та, відповідно, приватних і публічних видатків у державі. У ХIIV?XIX ст., видатки правителів держав на перші види публічних потреб (оборону, будівництво і підтримання шляхів сполучення, спорудження культових будівель та інші потреби публічного характеру) поступово відокремлюються від суто приватних видатків правителів і перетворюються у новий вид видатків - публічні видатки, які фінансуються за рахунок спеціальних фондів коштів держави, а потім - за рахунок державної казни. Саме в ці часи виникає і поступово розвивається правове регулювання здійснення публічних видатків. Починаючи з ХХ ст., в усіх країнах світу існує досить розвинута система приватних та публічних видатків, здійснення яких регулюється нормами фінансового права, що вже має вигляд сформованої окремої галузі права.

5. У часи Київської Русі та в середні віки на території України не було чіткого розподілу між приватними і публічними коштами у державі, й існувало чотири види видатків:

• приватні видатки громадян та їх сімей для задоволення їх приватних потреб;
• приватні видатки громадян на задоволення потреб публічного характеру - будівництво шляхів, утримання армії, урядові перевезення та інші;
• приватні видатки князів, які здійснювалися за рахунок державної (княжої) казни для задоволення приватних потреб князів та їх сімей;
• видатки княжої казни на задоволення потреб публічного характеру, а саме - утримання армії та спорудження культових будівель. При цьому останні видатки мають, в основному, натуральну форму;

6. У часи Київської Русі та пізніше (протягом всього існування феодального устрою) все державне майно повністю ототожнювалося із приватним майном князів (государя). Більша частина публічних потреб задовольнялася за рахунок особистих повинностей підданих. Використання державного майна (у тому числі грошових коштів казни государя) здійснювалося так само, як і приватного майна правителів - відповідно до разових розпоряджень князя або государя, які ще не мали ознак актів законодавчого характеру, але мали державно-владний характер. Отже, публічні видатки не були виокремленні з приватних видатків у державі, тому у цей період ще не сформувалося правове регулювання їх здійснення.

7. У XVII-XIX ст. розвиток фінансових відносин та публічних видатків в Україні відбувався у контексті їх розвитку в умовах Російської імперії. Остаточного чіткого розмежування публічних та приватних видатків протягом цього періоду на території України не відбулося через об'єднання у державній казні Росії публічних коштів держави з приватними коштами імператорської сім'ї.

8. У період петровської епохи з'являється новий вид видатків - економічні видатки, що носять публічний характер, а саме - видатки на будівництво і функціонування мануфактур і фабрик. Разом з цим з'являються владно-правові приписи, які вже мають ознаки законодавчих норм, що встановлюють державний фінансовий контроль і санкції за невиконання норм правового характеру у сфері регулювання видатків державної казни, хоча приватні кошти та видатки государя ще не відокремлені від суто публічних коштів та видатків державної казни.

9. Діяльність Петра І стала першим прикладом формування та застосування державної стратегії фінансування державних видатків та подолання бюджетного дефіциту. Вона ґрунтувалася на:

• проведенні державної грошової реформи, в основу якої було покладено карбування та перекарбування монет;
• реформуванні податкової системи з метою розширення оподаткування;
• збільшенні державних монополій у сферах виробництва, послуг і торгівлі;
• посиленні державного контролю за використанням коштів державної казни.

Але Петровські реформи за усього їх значення не тільки не вирішили проблем у сфері державних фінансів та видатків, а й збільшили їх, привівши до інфляції металевих грошей.

10. Катерина ІІ внесла свій вклад у подальший розвиток правового регулювання видатків публічного характеру. Вона також застосувала нову державну стратегію фінансування бюджетного дефіциту. На відміну від Петра І, її стратегія ґрунтувалася на:

• "приватизації" державного майна, а саме - на розпродажі земель, а не "націоналізації" майна і розширенні державних монополій;
• використанні зовнішніх позик, а не на збільшенні внутрішнього оподаткування;
• емісії паперових грошей, а не на карбуванні та перекарбуванні монет.

Разом з тим, використання Катериною II неконтрольованої грошової емісії значно погіршило фінансовий стан держави і стало початком інфляційного знецінення паперових грошей.

11. У XVII-XVIII ст. у Росії та на території України поряд з приватними видатками населення та приватними видатками підприємців, що мають економічний характер, продовжують з'являтися нові види видатків державної казни, а саме:

• економічні видатки, що мають публічний характер (державні видатки на розвиток і функціонування промисловості);
• видатки для покриття процентів за державними позиками, які також мають публічний характер.

Однак ці видатки ще не можуть бути названі "публічними видатками", оскільки державне майно в Росії як і раніше залишається невідокремленим від приватного майна монархів і є, фактично, приватною власністю останніх.

12. З публічних видатків держави поступово виокремлювалися публічні видатки місцевого самоврядування. І наприкінці ХІХ ст. в багатьох державах вже виділилося два види публічних видатків - державні видатки та видатки адміністративно-територіальних утворень, які існували у державах. У XVII-XVIII ст. у Росії та на території України також відбувається розподіл видатків публічного характеру на загальнодержавні і місцеві.

13. Протягом XVII-XVIII ст. у Росії та на території України посилюється державний фінансовий контроль за здійсненням державних і місцевих видатків на основі владно-правових приписів, що мають ознаки законодавчих актів. У результаті значно розвивається правове регулювання видатків публічного характеру, і їх фінансування все більше пов'язується з наявністю відповідних актів верховної влади, що мають законодавчий характер. Величезне збільшення обсягів коштів, що витрачаються в державі, призводить до необхідності проведення урядом систематизації не лише доходів, але й видатків державної казни.

14. Подальша еволюція видатків публічного характеру у державі відбувається і протягом ХІХ століття. У розписах видатків Російської імперії за 1844-1863 рр. з'являються нові види видатків, а саме - видатки на утримання державних банків та на "недобір у зборах". Останні фактично можна розглядати як перші різновиди урядових резервних фондів коштів.

15. У 1862 р. в Російській імперії була впроваджена надзвичайно важлива новація у сфері бюджетного регулювання, а саме - законодавча постанова про обов'язкове відкрите опублікування державних розписів (бюджетів).

16. Наприкінці ХІХ ст. управління державними фінансами та державними і місцевими видатками в Росії стало одним із найважливіших питань державного управління і отримало досить сформовану правову основу. Можна стверджувати, що після Петра І та Катерини ІІ правителі Росії протягом ХІХ ст. випробували третю державну стратегію регулювання видатків публічного характеру та боротьби із бюджетним дефіцитом, яка полягала у скороченні обсягів і видів видатків та проведенні реформи державного управління. Необхідність скорочення державних і місцевих видатків призвело до суттєвого перегляду класифікації доходів і видатків у державі, а також подальшого розвитку та вдосконалення правового регулювання у сфері здійснення державних і місцевих видатків.

17. Уже наприкінці ХІХ ст. вчені-економісти та фінансисти відзначали тенденцію безупинного зростання публічних видатків. Ця тенденція була докладно досліджена та отримала форму економічного закону Вагнера за яким публічні видатки безупинно зростають, випереджуючи темпи зростання публічних доходів.

18. На початку ХХ ст. продовжувалося вдосконалення державних розписів: Міністерство фінансів Росії неодноразово вносило зміни у класифікацію видатків та доходів з метою покращення балансу розписів держави, про що приймалися відповідні закони.

19. На початку ХХ ст. в Російській імперії не тільки суттєво розширились види державних та місцевих видатків, але також змінилася їх якість - відбулося відокремлення видатків, які вважалися публічними видатками держави та інших примусових союзів від приватних видатків імператорської сім'ї, тобто завершилося розмежування приватних та публічних видатків у державі. Підвищення ролі правового регулювання у сфері публічних фондів коштів призвело до виділення нової галузі права - фінансового, норми якого регулювали відносини у сфері публічних фінансів.

20. В епоху соціалізму в Україні та в інших республіках СРСР відбулися великі структурні зміни у сфері видатків, а саме: