Незалежна Україна здійснює політичні, економічні, соціальні та інші перетворення. Але життєдіяльність будь-якої держави, виконання її функцій та завдань завжди пов'язані з використанням різного виду ресурсів. Тому зміцнення української держави на власному шляху її розвитку нерозривно пов'язується з ефективним використанням фінансових ресурсів, існуючих у державі, та створенням належного правового регулювання цього процесу.

Проблеми правового регулювання публічних видатків в державі ще не досліджувалися комплексно і з урахуванням особливостей сучасного етапу розвитку України. Автором дисертаційної роботи проводиться комплексний аналіз проблем, пов'язаних з правовим регулюванням всіх видів публічних видатків в Україні та інших державах СНД з урахуванням процесу еволюції фінансової системи держави та змін у державному устрої і системі органів державної влади.

З'ясування поняття та системи публічних видатків з урахуванням політичних, економічних, інституційних та соціальних особливостей розвитку сучасної України сприятиме правильному застосуванню певних правових режимів при регулюванні процесу розподілу, перерозподілу та використання грошових коштів публічних фондів всіх видів, які вже існують в Україні та з'являтимуться у подальшому відповідно до Конституції України під час розбудови України як правової держави.

Чітке визначення публічних та приватних видатків і відмежування публічних фондів коштів та видатків від приватних дозволяє обґрунтувати застосування методу владних приписів держави та органів місцевого самоврядування при регулюванні відносин щодо утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання тих чи інших грошових фондів коштів. Це дає змогу об'єктивно визначити коло суспільних відносин публічного характеру, регулювання яких потребує більш вищого ступеню державного втручання, ніж регулювання приватних суспільних відносин. Це також дозволяє обґрунтувати необхідність утворення ефективних систем державного контролю у тих сферах, де чітко виявляються ознаки публічності грошових фондів коштів та відповідних видатків.

Використання у фінансовому праві та фінансовому законодавстві запропонованих нами визначень категорії публічних видатків та системи публічних видатків у сучасній Україні дає змогу вдосконалити понятійний і категорійний апарат фінансового права як науки та усунути колізії правових норм у фінансовому законодавстві, які регулюють утворення, управління, розподіл (перерозподіл) та використання коштів публічних фондів усіх видів. Застосування запропонованих в роботі визначень публічних видатків і їх системи, публічних фінансів і їх системи, предмету фінансового права дозволить внести логіку і прозорість у правові основи регулювання всіх видів публічних видатків, у тому числі видатків держави та місцевого самоврядування. А без цього неможливо встановити ефективне правове регулювання використання фінансових ресурсів у державі.

Проведений у дисертації ґрунтовний аналіз дозволяє зробити важливі теоретичні висновки, сформулювати узагальнені теоретичні положення, які можуть застосовуватися не тільки для подальшого розвитку фінансового права як науки, але також можуть бути використані для подальшого розвитку суміжних наукових дисциплін: публічного права, адміністративного права, та враховуватися науковцями - спеціалістами з теорії права. Аналіз чинного законодавства у сфері публічних видатків також дозволив автору зробити ряд практичних рекомендацій щодо вирішення проблем правового регулювання публічних видатків в державі.

І. До основних теоретичних висновків дисертаційного дослідження можна віднести наступні:

1. Еволюція видатків, які виникали в процесі діяльності у державі, нерозривно пов'язана з еволюцією системи грошових фондів коштів у державі. Види видатків досить сильно змінювалися з плином часу та розвитком держав як суспільних утворень, а точніше - значно розширювалися.

2. Під видатками необхідно розуміти витрачання лише фондів грошових коштів. А витрати, які здійснюються у натуральній формі, не можуть розглядатися як операції, пов'язані із здійсненням фінансової діяльності в державі, і тому їх треба відокремлювати від видатків.

3.  Публічні видатки поступово, протягом багатьох століть, виокремлювалися із приватних видатків у міру розвитку в державах системи грошових відносин, яка регламентується нормами правового характеру, а також у міру виникнення публічних фондів грошових коштів.

4. У загальному процесі еволюції видатків у державі та їх правового регулювання можна виділити три етапи:

• етап існування виключно "суспільних" потреб прадержав. Такі потреби можна розглядати як перший аналог суспільних публічних потреб. На цьому етапі все господарювання та перші зародки виробництва носять суто натуральний характер;
• етап існування переважно приватних потреб та, відповідно, приватних видатків. При перетворенні первісних общин у ранні державні об'єднання у суспільстві виникають перші різновиди приватних видатків. Майже до кінця ХIV ст. усі наявні в суспільстві видатки мають вигляд приватних видатків, за рахунок яких оплачувалися як приватні потреби окремих індивідуумів, їх сімей, так і перші суспільні - публічні - потреби ранніх держав;
• етап існування як публічних, так і приватних потреб та, відповідно, приватних і публічних видатків у державі. У ХIIV?XIX ст., видатки правителів держав на перші види публічних потреб (оборону, будівництво і підтримання шляхів сполучення, спорудження культових будівель та інші потреби публічного характеру) поступово відокремлюються від суто приватних видатків правителів і перетворюються у новий вид видатків - публічні видатки, які фінансуються за рахунок спеціальних фондів коштів держави. Саме в ці часи виникає і поступово розвивається правове регулювання здійснення публічних видатків. Починаючи з ХХ ст., в усіх країнах світу існує досить розвинута система приватних та публічних видатків, здійснення яких регулюється нормами фінансового права, що вже має вигляд сформованої окремої галузі права.

5. З публічних видатків держави поступово виокремлювалися публічні видатки місцевого самоврядування. І наприкінці ХІХ ст. в багатьох державах вже виділилося два види публічних видатків - державні видатки та видатки адміністративно-територіальних утворень, які існували у державах. У XVII-XVIII ст. у Росії та на території України також відбувається розподіл видатків публічного характеру на загальнодержавні і місцеві.

6. На початку ХХ ст. в Російській імперії не тільки суттєво розширились види державних та місцевих видатків, але також змінилася їх якість - відбулося відокремлення видатків, які вважалися публічними видатками держави та інших примусових союзів від приватних видатків у державі. Підвищення ролі правового регулювання у сфері публічних фондів коштів призвело до виділення нової галузі права - фінансового, норми якого регулювали відносини у сфері публічних фінансів.

7. В епоху соціалізму в Україні та в інших республіках СРСР відбулися великі структурні зміни у сфері видатків, а саме:

• майже зникли приватні видатки, які носили економічний (виробничий) характер у зв'язку з націоналізацією економіки країни. Деякі види приватних видатків економічного характеру трансформувалися у недержавні колективні видатки і були пов'язані з веденням колективного господарювання в агропромисловому секторі;
• всі різновиди публічних видатків, які існували до утворення СРСР, стали ототожнювалися лише з одним різновидом публічних видатків, а саме - з державними видатками, що значно звузило розуміння категорії "публічні видатки". При цьому серед усіх видів державних видатків найбільшу питому вагу отримали видатки державного бюджету СРСР та бюджетів союзних республік;
• серед бюджетних видатків надзвичайно збільшилася частка видатків, пов'язаних із виробництвом. При цьому виділилися дві підгрупи державних видатків: видатки, пов'язані з виробництвом засобів виробництва та видатки, пов'язані з виробництвом предметів споживання.

8. В сучасній Україні та інших країнах СНД відбулися глибокі, суттєві структурні зміни у сфері видатків. Причиною докорінної зміни структури видатків в незалежній Україні та інших країнах СНД стала ціла низка таких об'єктивних та суб'єктивних факторів, як: 1) утворення нових держав на території колишнього СРСР з новими системами державного устрою та державної влади; 2) відокремлення місцевого самоврядування від держави та значна зміна сфери управління й організації самоуправління у новостворених країнах; 3) зміна акцентів у публічних інтересах, які визнаються та забезпечуються новими державами; 4) підвищення важливості питань соціальної сфери у функціонуванні держави та інші фактори.

Першою суттєвою структурною зміною у видатках, які існують в незалежній Україні та сучасних державах СНД, стала поява публічних за своєї природою, але не державних за формою власності фондів коштів місцевого самоврядування. Поява нових видів грошових фондів, які не вписувались в існуючі "класичні" визначення предмету фінансового права, призвела до початку у 90-х роках минулого століття дискусій про необхідність перегляду багатьох базових категорій фінансового права та нового осмислення предмету фінансового права.

Другою суттєвою структурною зміною в публічних видатках України стала поява на основі нових законів України публічних за своєю природою, але недержавних за формою власності фондів коштів соціального призначення - спочатку солідарного типу, а потім і накопичувального. Поява таких фондів коштів призвела, відповідно, до виникнення нового виду публічних видатків соціального призначення,

Третя важлива зміна у структурі видатків в Україні пов'язана з проведенням перегляду та перерозподілу повноважень між державою та органами місцевого самоврядування відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Бюджетного кодексу України. Четверта структурна зміна у сфері видатків пов'язана з проведенням приватизації економіки країни.

9. Суттєві структурні зміни у видатках, існуючих в сучасній Україні та країнах СНД, а також зміни у фінансовій системі держави, що пов'язані із виникненням нових видів фондів грошових коштів, які мають публічну природу, але не є державною чи комунальною власністю, поставили питання про пошук критеріїв чіткого розмежування публічних видатків, фондів грошових коштів та фінансів від приватних видатків, фондів грошових коштів та фінансів, які не охоплюються предметом фінансового права. Внаслідок цього у сучасній Україні та інших країнах СНД відбувається переосмислення категорій "державні видатки", "місцеві видатки", "публічні видатки" як економічних категорій та як категорій фінансового права.

Для подальшого визначення публічних видатків як різновиду суспільних відносин і як складової частини публічних фінансів ми пропонуємо використовувати такі ознаки "публічності" та "приватності":

1) форма власності на матеріальний носій (об'єкт) правовідносин: державна, комунальна, приватна (спільна власність учасників певного об'єднання громадян та власність юридичних осіб, уповноважених законом здійснювати загальнодержавні обов'язкові соціальні програми) - для публічних правовідносин або приватна власність окремих громадян - для приватних правовідносин;

2) характер інтересу, який виявляється у правовідносинах: публічний чи приватний;

3) мета виникнення відповідних суспільних відносин: задоволення потреб однієї окремої людини; задоволення потреб суспільства; задоволення потреб держави;

4) метод правового регулювання відповідних суспільних відносин: встановлення владних приписів чи встановлення цивільно-правового регулювання відносин між суб'єктами стосовно утворення, розподілу та використання фондів коштів;