5) форма розподілу та форма пристосування матеріального носія (об'єкта) відповідних суспільних відносин до використання:

• призначення об'єкта для розподілу між окремими юридичними чи фізичними особами для прямого задоволення приватних потреб цих осіб, коли держава регулює лише процес розподілу об'єкта, з приводу якого виникають відносини, або
• пристосування об'єкта для спільного задоволення відокремлюваних інтересів осіб - суб'єктів правовідносин, коли держава регулює не лише розподіл, а й використання (споживання) об'єкта, з приводу якого виникають суспільні відносини.

11.  У сучасній юридичній літературі теоретики публічного права визначають три види публічного інтересу: державний, суспільний і територіальний інтерес. Використовуючи публічний інтерес як ознаку публічності у суспільних відносинах, у тому числі у сфері фінансів, необхідно враховувати, що, не всі суспільні інтереси набувають ознак публічності і стають різновидом публічного інтересу, що регулюється публічними галузями права, а лише ті з них, які отримали визнання держави або органів місцевого самоврядування, якщо останні мають певну самостійність та незалежність від держави відповідно до законодавства країни. При цьому визнання державою або органами місцевого самоврядування тих чи інших суспільних інтересів відбувається шляхом декларування у нормах законодавства зацікавленості та участі держави або органів місцевого самоврядування у підтримці та задоволенні таких інтересів. Найчастіше це здійснюється шляхом визначення у відповідному законодавстві джерел та правил фінансування заходів, спрямованих на задоволення відповідного суспільного інтересу.

12. Державний інтерес є різновидом публічного інтересу, легітимним носієм якого виступає держава в особі відповідних державних органів. Територіальний інтерес є різновидом публічного інтересу, легітимним носієм якого є органи місцевого самоврядування. Публічні суспільні інтереси можуть стосуватися різних напрямів публічного суспільного життя.

Одним із основних публічних суспільних інтересів, які визнаються, захищаються та реалізуються в сучасних державах, стає інтерес громадян в отриманні соціального захисту та соціального забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадян обставин, а також у старості та в інших випадках. Легітимними носіями цього інтересу в Україні є чотири інституції, які утворені для забезпечення задоволення суспільного інтересу в існуванні ефективного соціального страхування громадян України. Це - фонди державного соціального страхування, визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який утворюється за рахунок обов'язкових відрахувань комерційних банків згідно із Законом України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".

13. Публічні видатки є витратами, які здійснюються за рахунок публічних фондів грошових коштів і є складовою частиною публічних фінансів. Поняття "фінанси" та "публічні фінанси" змінювалося відповідно з розвитком та ускладненням грошової системи держави, грошового обігу, товарних відносин та поступовим ускладненням суспільних відносин у сфері фінансів. Аналіз сучасної фінансової та фінансово-правової літератури свідчить про те, що еволюція розуміння поняття "фінанси" не закінчилася і триває у наші часи.

Базуючись на ознаках публічності в суспільних відносинах та праві, під публічними фінансами необхідно розуміти суспільні відносини, які пов'язані із задоволенням усіх видів публічного інтересу і виникають у процесі утворення, розподілу (перерозподілу) та використання фондів коштів держави, місцевого самоврядування та фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, незалежно від форми власності таких фондів. Публічні фінанси регулюються шляхом встановлення владних приписів держави або органів місцевого самоврядування щодо утворення, розподілу (перерозподілу) та використання зазначених фондів коштів, а також щодо контролю за цими процесами.

14.  При виокремленні публічних фінансів як особливого різновиду фінансових суспільних відносин трансформується поняття та визначення фінансової системи держави. На нашу думку, у фінансово-правовій літературі необхідно знайти такий підхід до визначення фінансової системи країни, який би дав змогу чітко відмежувати ланки публічних фінансів, які охоплюються предметом фінансового права, від ланок приватних фінансів, що не охоплюються предметом фінансового права. Нами пропонується таке визначення фінансової системи країни:

фінансова система держави - це сукупність підсистем публічних та приватних фінансів, кожна з яких має окремі ланки, що утворюються групами фінансових відносин, яким притаманні специфічні особливості і які виникають у процесі утворення, розподілу (перерозподілу) та використання публічних і приватних фондів коштів, які існують у державі.

15.  У фінансовій системі держави пропонується виокремлювати підсистему публічних фінансів, яка включає такі ланки:

• публічні фінанси держави: відносини, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів держави;
• публічні фінанси суб'єктів федерації: відносини, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів суб'єктів федерації (у державах з федеральним устроєм);
• публічні фінанси місцевого самоврядування: відносини, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів місцевого самоврядування всіх видів;
• публічні фінанси суспільного (соціального) призначення: відносини, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні (соціальні) інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, незалежно від форми власності цих фондів.

А підсистема приватних фінансів включає відносини, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання приватних фондів коштів господарюючих суб'єктів.

16.  Публічні фінанси у наведеному нами визначенні є категорією фінансового права, яку можна визначити таким чином:

публічні фінанси - це суспільні відносини, які: 1) пов'язані із задоволенням усіх видів публічного інтересу і виникають у процесі утворення, управління, розподілу (перерозподілу) і використання публічних фондів коштів та здійснення контролю за цим процесом; 2) регулюються шляхом встановлення владних приписів держави або органів місцевого самоврядування.

17. Чітке визначення і відокремлення підсистем публічних та приватних фінансів та розмежування публічних фондів коштів і публічних видатків від приватних фондів коштів і видатків дозволяє обґрунтувати застосування певних правових режимів та методу владних приписів держави і органів місцевого самоврядування при регулюванні відносин щодо утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів грошових коштів та публічних видатків. Це дає змогу, з одного боку, чітко обмежити коло суспільних відносин, регулювання яких потребує вищого ступеня державного втручання, ніж регулювання приватних суспільних відносин, з другого - обґрунтувати необхідність утворення ефективних систем державного управління та контролю у тих сферах, де чітко виявляються ознаки публічності фондів коштів та відповідних видатків.

Матеріальною основою системи публічних фінансів є система публічних фондів коштів, а саме:

• публічні фонди грошових коштів держави;
• публічні фонди грошових коштів місцевого самоврядування;
• публічні фонди грошових коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, незалежно від форми власності цих фондів.

18. За економічною природою можна виділити два типи публічних фондів грошових коштів - солідарні та накопичувальні. При цьому правові режими здійснення видатків за рахунок коштів цих фондів значно відрізняються. До публічних фондів грошових коштів солідарного типу належать:

1) державний бюджет та позабюджетні фонди держави;

2) бюджети та позабюджетні фонди місцевого самоврядування (за винятком фондів довгострокового інвестування, якщо такі утворюються);

3) фонди обов'язкового соціального страхування, які не підлягають довгостроковому інвестуванню і не розподіляють інвестиційний дохід, отриманий від короткострокового інвестування, між застрахованими особами пропорційно до внесків, зроблених на їх користь до таких фондів.

До публічних фондів грошових коштів накопичувального типу відносяться накопичувальні пенсійні фонди, які є матеріальною основою функціонування загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (другий рівень пенсійної системи).

19. З появою публічних накопичувальних фондів коштів з'являється потреба у правовому регулюванні довгострокового управління коштами таких фондів. Це означає, що одним із основних завдань правового регулювання відносин, які виникають з приводу коштів накопичувальних пенсійних фондів, є забезпечення ефективного управління (інвестування) цими коштами протягом усього періоду їх накопичення.

В роботі визначається нова функція держави у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. Доводиться, що з виникненням в Україні публічних накопичувальних фондів забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування потребує державного регулювання суспільних відносин, які виникають в процесі довгострокового (біля 40 років) акумулювання, збереження, розподілу та використання коштів публічних накопичувальних фондів. Обґрунтовуються особливості правових режимів публічних накопичувальних фондів, напрями державного регулювання та нагляду у цій сфері, а також шляхи вдосконалення українського законодавства з урахуванням відповідного міжнародного досвіду.

20.  Під управлінням коштами публічних накопичувальних фондів розуміється організація ефективного інвестування цих коштів з метою їх збереження протягом усього часу накопичення та отримання інвестиційного доходу, який розподіляється між застрахованими особами (громадянами, які підлягають обов'язковому пенсійному страхуванню через накопичувальні пенсійні фонди відповідно до законодавства країни). Здійснення функції державного управління коштами публічних накопичувальних фондів регулюється нормами фінансового законодавства і розширює сферу відносин, які є предметом фінансового права. Тому пропонується нове визначення предмета фінансового права:

предметом фінансового права є суспільні відносини, які пов'язані із задоволенням усіх видів публічного інтересу і виникають у процесі утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів, а також здійснення контролю за цим процесом.

21. До публічних фондів коштів держави в Україні належать: