Актуальність теми дослідження. Після здобуття незалежності у 1991 році Україна розпочала політичні, економічні, соціальні та інші перетворення. Але життєдіяльність будь-якої держави завжди пов'язана з використанням різного виду ресурсів. Тому зміцнення української держави на власному шляху її розвитку нерозривно пов'язується з ефективним використанням фінансових ресурсів, існуючих у державі, та створенням належного правового регулювання цього процесу.

Процеси реформування майже всіх сфер життєдіяльності держав, утворених після розпаду СРСР, не могли не вплинути на існуючу в країнах структуру видатків та обсяги коштів за кожним окремим їх видом. Причиною докорінної зміни структури видатків в Україні, Російській Федерації та інших державах СНД стала ціла низка таких об'єктивних та суб'єктивних факторів, як: 1 ) суттєві зміни державного устрою країн та системи органів державної влади; 2) відокремлення місцевого самоврядування від державної влади, значні зміни в управлінні і організації самоуправління у новостворених країнах; 3) зміна акцентів у публічних інтересах, які визнаються та забезпечуються новими державами, 4) підвищення важливості питань соціальної сфери у функціонуванні держави і місцевого самоврядування та інші фактори. Зазначені фактори зумовили чотири суттєві структурні зміни у системі публічних видатків в Україні та інших держав СНД.

Перший фактор обумовив появу публічних за своєї природою, але не державних за формою власності фондів коштів місцевого самоврядування. Виникнення цього виду публічних фондів та, відповідно, нового виду публічних видатків, пов'язане з проголошенням в Конституції України та конституціях інших країн СНД відокремлення місцевого самоврядування від державної влади.

Другий фактор призвів до перегляду і перерозподілу повноважень між державою та органами місцевого самоврядування відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Бюджетного кодексу України. У результаті частина публічних видатків держави, що фінансувалися за рахунок державного бюджету, стала різновидом публічних видатків місцевого самоврядування і фінансується за рахунок місцевих бюджетів, що вплинуло на структуру публічних видатків та їх правові режими.

Третій фактор зумовив реформування системи державного соціального страхування, матеріальною основою якої в Україні є публічні за своєю природою, але недержавні за формою власності фонди коштів соціального призначення. З появою цих фондів коштів виник і новий вид публічних видатків, які не є видатками держави або місцевого самоврядування.

Четвертий фактор пов'язаний з майже повною приватизацією економіки країни і перерозподілом відповідальності між державним та приватним секторами щодо фінансування економічних і соціальних видатків у державі. Розширення приватного та скорочення державного сектору економіки в державі зменшило роль держави у фінансуванні видатків виробничого характеру. У той же час зросла роль і відповідальність місцевих органів влади та приватного сектору у фінансуванні видатків соціального характеру, які раніше майже повністю здійснювалися за рахунок Державного бюджету України. Приватизація житлового сектору та житлово-комунальних організацій зменшила видатки держави у сфері житла та комунальних послуг. Ці життєво важливі для кожного громадянина видатки поступово перетворюються із публічних видатків держави і місцевого самоврядування у приватні видатки громадян, що також впливає на структуру та обсяги публічних видатків у державі.

 Розвиток фінансових відносин у державі, зміна і розширення кола їх суб'єктів призвели до необхідності глобального перегляду базисних категорій фінансового права, переосмислення його предмета і відносин, що регулюються його нормами, зокрема - відносин, пов'язаних із розподілом (перерозподілом) та використанням фінансових ресурсів у державі. Складне завдання ефективного фінансування функцій держави, місцевого самоврядування та видатків загальнообов'язкових державних соціальних програм, а також правового регулювання публічних видатків у державі виявилися залежними від нового розуміння таких базисних категорій фінансового права, як "публічні фінанси" та "публічні видатки". Тому обрана тема дисертаційного дослідження є актуальною з точки зору подальшого розвитку науки фінансового права і практичного вирішення питань удосконалення фінансового законодавства.

Удосконалення правого регулювання публічних видатків у державі потребує ґрунтовних наукових досліджень з метою: 1) з'ясування сутності та визначення поняття публічних видатків; 2) встановлення ознак, за якими публічні видатки можна чітко відокремити від приватних; 3) визначення видів, системи і класифікації публічних видатків у сучасних державах; 4) аналізу особливостей правових режимів публічних видатків різних видів тощо.

Встановлення критеріїв розмежування публічних та приватних видатків та фондів коштів дозволяє обґрунтувати застосування методу владних приписів держави та органів місцевого самоврядування при регулюванні відносин щодо утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання коштів публічних фондів. Застосування у фінансовому праві і законодавстві визначених у даній роботі категорій "публічні фінанси", "публічні видатки" та "публічні фінанси" вдосконалює понятійний і категорійний апарат фінансового права як науки та дозволяє усунути колізії чинних правових норм, що також свідчить про наукову і практичну актуальність обраної теми дослідження.

Ступінь наукової розробки теми. Історія еволюції видатків у державі є цікавим відбитком розвитку держави як цілісного суспільного утворення, змін у розумінні задач та функцій держави, її зобов'язань перед власними громадянами, а також відображає еволюцію економічних і фінансових відносин у державі. Однак, починаючи з періоду формування фінансового права як правової науки і до сьогодення публічні видатки як категорія фінансового права поки що не досліджувалися. Вченими-юристами вивчалися лише окремі види публічних видатків, а саме - державні видатки. При цьому єдиним на сьогодні ґрунтовним дослідженням інституту державних видатків є роботи Л.К. Воронової (80-і рр. ХХ ст.), присвячені правовому регулюванню видатків державного бюджету. Важливі питання правового регулювання позабюджетних фондів коштів установ, що фінансуються з державного бюджету, розглядалися Д.А. Бекерською (80-і рр. ХХ ст.), а питання правового статусу розпорядників бюджетних кредитів - Н.А. Куфаковою (60-і роки ХХ ст.).

Подальший розвиток фінансових систем України та країн СНД, поява нових видів публічних фондів коштів та, відповідно, нових видів публічних видатків обумовлюють необхідність та актуальність продовження досліджень у цій сфері. В сучасній фінансово-правовій літературі України та країн СНД вченими-юристами розглядалися питання правого регулювання лише окремих видів державних видатків. Так, досліджувалися питання правового регулювання фінансування видатків на культуру (А. Нечай, 1995 р.), на науку (Н. Якимчук, 1999 р.), на вищу освіту (К. Грищенко, 1999 р.). Аналізувалося правове регулювання фінансового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ у суб'єктів Російської Федерації (С.Савінов, 2001 р.), правові основи фінансування видатків рекреаційних підприємств, які мають власну базу розміщення (на прикладі Автономної республіки Крим) (Ю. Скакун, 2003 р.) та деякі інші.

У зазначених роботах не проводився комплексний аналіз видів видатків публічного характеру, не розглядалися причини та етапи їх еволюції, не вивчалися структурні зміни та особливості правових режимів публічних видатків всіх видів. Запропонована дисертаційна робота є актуальним комплексним дослідженням, у якому вивчаються публічні видатки різного виду, загальні риси та особливості їх правових режимів, комплексно аналізуються теоретико-методологічні і практичні проблеми правового регулювання публічних видатків у сучасній державі.

Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі теорії держави та права, публічного права, фінансового права, цивільного права, адміністративного права, міжнародного права, а також економічних наук дореволюційного, радянського та сучасного періодів.

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали праці таких вчених-юристів ХІХ - початку ХХ ст., як: Ю. Гагемейстер, Л. Герваген, Е. Берендтс, С. Іловайський, М. Кавелін, М. Коркунов, Д. Львов, М. Нерсесов, Ф. Нітті, І. Озеров, О. Свирщевський, Г. Тіктін, Г. Шершеневич; праці таких вчених-юристів радянських часів (1917-1990), як: С.С. Алєксєєв, В.Б. Аверьянов, В.І. Андрейцев, Д.А. Бекерська, Я. Берман, В.В. Бесчеревних, Л.К. Воронова, О. Гойбарх, О.Ю. Грачова, О.М. Горбунова, Л. Завадська, М.В. Карасьова, А.Н. Козирін, Ю.О. Крохіна, А.А. Козловський, Н.А. Куфакова, Ф. Корнілов, О.В. Малько, В.К. Мамутов, І. Наумов, В. Нерсесянц, Є.Б. Пашуканіс, П.С. Пацурківський, Н.Ю. Пришва, М.І. Піскотін, М. Рейснер, Ю.А. Ровінський, О.Ф. Скакун, Е.Д. Соколова, Г.А. Тосунян, Р.О. Халфіна, П.Я. Стучка, Ю.О. Тихомиров, Н.І. Хімічева, А.І. Худяков, С.Д. Ципкін та праці інших вчених.

Окремі висновки щодо поняття публічних видатків, їх видів та системи зроблені автором з використанням положень економічної науки, представлених в роботах Д. Аллахвердяна, О.Д. Василика, Е.О. Вознесенського, А.З. Дадашева, Л.О. Дробозіної, В.І. Кравченка, В.М. Родіонової, Д.Г. Черника. У дисертації використовуються також праці зарубіжних дослідників у сфері публічних фінансів та міжнародні джерела правових основ регулювання публічних видатків.

Нормативно-інформаційними джерелами дисертаційного дослідження є національне законодавство, що регулює державні видатки, видатки місцевого самоврядування та видатки загальнообов'язкових державних соціальних програм, а також законодавство країн СНД, Європейської Співдружності і країн-членів Організації з Економічного Співробітництва та Розвитку (яка охоплює 30 країн, включаючи країни Європи, США, Канаду, Японію та інші).

Емпіричну основу дослідження склало вивчення практики фінансування державних видатків, видатків органів місцевого самоврядування та видатків загальнообов'язкових державних соціальних програм в Україні, Російській Федерації, країнах Європейської Співдружності та країнах-членах Організації з Економічного Співробітництва та Розвитку.

Відсутність розробки ряду теоретичних положень у сфері публічних видатків та публічних фінансів, наявність суперечливих питань у сфері правового регулювання різних видів публічних видатків та необхідність комплексного дослідження у цій сфері свідчать на користь актуальності та своєчасності обраного напрямку дослідження. Вагомість зазначених проблем зумовила вибір теми дисертаційного дослідження та коло питань, які в ньому розглядаються.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту фінансового права Національної академії податкової служби України та Академії правових наук України, а також Українського інституту розвитку фондового ринку. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною цільових наукових досліджень Українського інституту розвитку фондового ринка, впроваджуваних за такими науково-дослідними темами: