1) "Розроблення порядку оцінки інвестиційного потенціалу пенсійних фондів" (номер державної реєстрації 0103 UOО 2205); 2) "Розробка пропозицій щодо сприяння та розвитку інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів, збереження та забезпечення дохідності їх активів, пріоритетного спрямування на інвестування виробничої сфери економіки" (номер державної реєстрації 0103 UOО 2204); 3) "Розробка Державної програми розвитку Національної депозитарної системи України" (спільно з Інститутом економічного прогнозування НАН України), номер державної реєстрації 0103 UOО 7323.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: розкриття теоретико-методологічних і практичних правових проблем регулювання публічних видатків у сучасній Україні; розробка науково обґрунтованих висновків та пропозицій щодо напрямків розвитку теоретичних положень фінансово-правової науки, які спираються на сучасні розробки юридичної та економічної наук; узагальнення правозастосовчої практики органів державної влади та місцевого самоврядування, вітчизняного та зарубіжного законодавства, рекомендацій міжнародних організацій, в яких бере участь Україна, та формулювання пропозицій щодо вдосконалення на цій основі відповідного національного законодавства.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішуються наступні завдання:

• дослідити пов'язану з розвитком держави та її функцій еволюцію видатків у державі, проаналізувати їх правову природу та структуру;
• визначити поняття публічних видатків як категорії фінансового права, виявити їх характерні ознаки та різновиди;
• обґрунтувати ознаки публічності у суспільних відносинах, за якими можна провести чітке розмежування між публічними та приватними видатками у державі;
• дослідити систему публічних видатків, які є предметом фінансового права у сучасній державі, та проаналізувати співвідношення між їх різними видами;
• розглянути проблеми класифікації публічних видатків та запропонувати шляхи її удосконалення з урахуванням міжнародного досвіду, принципів та стандартів у цій сфері;
• визначити місце правових інститутів публічних видатків в системі фінансового права;
• охарактеризувати особливості правових режимів регулювання публічних видатків у державі, дослідити напрями та механізми державного регулювання у сфері публічних видатків різних видів;
• запропонувати шляхи удосконалення правового регулювання публічних видатків в Україні в залежності від виду публічних видатків;
• вивчити зарубіжний досвід у сфері правового регулювання різних видів публічних видатків та доцільність його застосування з метою вдосконалення українського законодавства у цій сфері.

Об'єктом дослідження є суспільні правовідносини, що виникають при розподілі, перерозподілі та використанні коштів публічних грошових фондів та регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про недержавне пенсійне забезпечення" та іншими законами, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами центральних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також міжнародними актами у сфері фінансової діяльності та соціального забезпечення і страхування.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні проблеми правового регулювання відносин, що виникають у процесі здійснення публічних видатків в Україні, зміст та напрямки вдосконалення їх правової регламентації.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та задач дослідження, його об'єкта і предмету. В основу дисертаційного дослідження покладено комплекс загальнонаукових та спеціальних методологічних принципів пізнання соціально-правових явищ. Ґрунтуючись на гносеологічному підході, автор спиралася на вітчизняний і зарубіжний теоретичний і практичний досвід правової та економічної наук, що знайшов своє закріплення в науково-практичній літературі. Базовою методологічною основою проведення дисертаційного дослідження є діалектичний метод, який обгрунтовує взаємозв'язок та взаємообумовленість усіх соціальних процесів та суспільних явищ, в тому числі тих, що виникають з приводу правового регулювання відносин щодо розподілу (перерозподілу) та використання грошових коштів публічних фондів.

Методологічними засадами дисертаційного дослідження стали також такі наукові методи, як: спеціально-юридичний (формально-догматичний), логічний, історико-правовий, порівняльно-правовий, метод системно-структурного і структурно-функціонального аналізу, а також метод тлумачення.

За допомогою спеціально-юридичного методу досліджувалася правова природа публічних видатків, вивчалися зміст та сутність суспільних правовідносин у сфері публічних видатків, оброблявся емпіричний економіко-правовий матеріал (підрозділи 1.4, 2.1, 2.5, 2.6). Важливу роль цей метод відіграв при грунтовному аналізі окремих законодавчих положень і норм, що регулюють здійснення публічних видатків різних видів (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, 3.7).

Застосування логічного методу дослідження обумовило послідовність висловлених суджень, понять і висновків. Поєднання логічного та історико-правового методів дозволило простежити історичні закономірності розвитку видів та системи публічних видатків і сформулювати сучасне визначення базових понять "публічні фінанси", "публічні фонди" та "публічні видатки" як категорій фінансового права (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5).

За допомогою історико-правового методу в дисертації проаналізовано генезис правового регулювання різних видів публічних видатків та особливості різних етапів становлення системи публічних видатків (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).

Використання системно-структурного методу надало можливості автору проаналізувати особливості правовідносин у сфері публічних видатків, визначити загальні системні ознаки всіх видів публічних видатків, встановити роль фінансового права у регулюванні публічних видатків різних видів та розглянути місце інститутів публічних видатків у фінансовому праві (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 4.1, 4.2).

Метод тлумачення використовувався для з'ясування змісту норм Конституції України і законів, що регулюють відносини, що виникають при розподілі, перерозподілі та використанні публічних фондів грошових коштів (підрозділи 2.1, 2.3, 2.4, 4.1, 4.2, 4.3, додатки А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З).

Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі законодавства зарубіжних країн, міжнародних джерел правових основ деяких видів публічних видатків, міжнародних стандартів у сфері публічних видатків та зіставлення їх з принципами і стандартами, закріпленими у вітчизняному законодавстві (підрозділи 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, додатки А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація стала першим в українській правовій науці та науці країн СНД комплексним, узагальненим монографічним дослідженням теоретичних та практичних проблем правового регулювання публічних видатків в Україні та інших сучасних державах. У дисертації обґрунтовано ряд нових у теоретичному плані та важливих для практики понять і положень, які виносяться на захист:

1. Вперше обґрунтовано доцільність введення в фінансово-правовий понятійний апарат і розроблено категорію "публічні видатки" з метою більш повного відображення сутності предмету фінансового права, його розширення з урахуванням наявних теоретичних та практичних передумов, а також для вирішення ряду теоретичних, методологічних і практичних проблем фінансово-правової науки. Публічні видатки визначені як витрати публічних фондів грошових коштів, які виражають урегульовані правовими нормами соціально-економічні відносини публічного характеру, що складаються при розподілі (перерозподілі) та використанні коштів цих фондів та забезпечують задоволення публічного інтересу.

2. Вперше проведено комплексний аналіз еволюції видатків у державі, визначено три етапи становлення системи публічних видатків та їх правового регулювання: 1) період існування переважно "суспільних" потреб прадержав як першого аналогу суспільних публічних потреб, та відсутності механізмів правового регулювання публічних видатків; 2) період існування переважно приватних потреб та, відповідно, приватних видатків у державах і появи перших актів нормативно-правового характеру, які регулювали їх здійснення; 3) період існування як приватних, так і публічних потреб та приватних і публічних видатків у державі. На цьому етапі формуються і збільшуються кількісно нормативно-правові акти, які регулюють утворення, розподіл (перерозподіл) і використання коштів на суспільні потреби публічного характеру, що зумовлює виокремлення фінансово-правових інститутів та формування нової галузі права - фінансового права.

3. Вперше комплексно досліджено та визначено правову природу публічних видатків, виведено п'ять характерних ознак, які дозволяють чітко розмежувати публічні видатки, публічні фонди та публічні фінанси від приватних:

1) форма власності на матеріальний об'єкт (грошові кошти конкретного фонду), що формує характер правовідносин: державна, комунальна, приватна (спільна власність учасників певного об'єднання громадян та власність юридичних осіб, уповноважених законом здійснювати загальнодержавні обов'язкові соціальні програми); 2) публічний інтерес, який виявляється у відповідних правовідносинах; 3) мета виникнення суспільних відносин: задоволення потреб суспільства, держави або її адміністративно-територіальних одиниць; 4) метод правового регулювання відповідних суспільних відносин: встановлення владних приписів; 5) форма розподілу та форма пристосування матеріального об'єкта відповідних суспільних правовідносин (фонду грошових коштів) до використання: пристосування об'єкта для спільного задоволення відокремлюваних інтересів осіб - суб'єктів правовідносин, при якому держава або органи місцевого самоврядування встановлюють не тільки правила формування фондів коштів, але й правила їх використання.

Доведено, що не всі суспільні інтереси набувають ознак публічності і стають різновидом публічного інтересу, а лише ті з них, які отримали правове визнання держави або місцевого самоврядування шляхом прийняття закону або відповідного акту органу місцевого самоврядування.

4. Вперше визначені поняття та досліджені категорії "публічний фонд грошових коштів" та "публічні фінанси" з урахуванням їх тісного взаємозв'язку з категорією "публічні видатки" і запропонованих ознак публічності видатків і фінансових правовідносин. Запропоновано наступні визначення:

- публічний фонд грошових коштів - це сукупність грошових коштів, що утворюється на підставі законів або актів органів місцевого самоврядування для задоволення публічного інтересу та пристосовується для спільного задоволення інтересів суб'єктів правовідносин, що виникають у процесі утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання цих коштів;