Особливість предмета конституційного права полягає й у тому, що конституційно-правове регулювання суспільних відносин у різних сферах життєдіяльності держави не є однаковим. Так, в одних сферах норми конституційного права регулюють лише основні відносини, тобто ті, котрі визначають зміст усіх інших відносин у відповідній сфері. Наприклад, як було зазначено в попередніх підрозділах дисертації, у Конституції України окремий розділ присвячено прокуратурі (Розділ VII), в якому визначено функції органів прокуратури, передбачено порядок призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України [2]. Проте організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються спеціальним Законом - "Про прокуратуру" [1], в якому знайшли закріплення норми різних галузей права, зокрема адміністративного, кримінального, фінансового, трудового, права соціального забезпечення. Крім того, певні напрямки діяльності органів прокуратури врегульовано й іншими законодавчими актами, наприклад Кримінальним кодексом України (далі - КК) [107], Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) [108], Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС) [90], Кримінально-процесуальним кодексом (далі - КПК) [109], Кодексом законів про працю України (далі - КЗпПУ) [110] та цілою низкою законів та підзаконних актів, які містять правові норми різних галузей права. Наприклад, КУпАП передбачено: особливість прокурорського нагляду за виконанням законів при провадженні у справах про адміністративні правопорушення (ст. 250); право прокурора або уповноваженої особи з числа працівників прокуратури складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною четвертою ст. 184, ст. 185-4, частиною другою ст. 185-6, ст. 185-8, 185-11, 212-3, ст. 255; надання прокурором санкції на затримання осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, до десяти діб, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу (ст. 263); розгляд прокуром скарги заінтересованої особи про адміністративне затримання, огляд і вилучення речей та документів (ст. 267); участь прокурора під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 279); можливість опротестування прокурором постанови по справі про адміністративне правопорушення (ст. 290); можливість опротестування прокурором рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення (ст. 297). Так, згідно зі ст. 250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні у справах про адміністративне правопорушення, має право: порушувати провадження у справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні у справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; опротестовувати постанову і рішення по скарзі у справі про адміністративне правопорушення; зупиняти виконання постанови, а також вчиняти інші передбачені законом дії [108].

Згідно з Довідкою "Про стан нагляду за додержанням законів про адміністративні правопорушення контролюючими та правоохоронними органами Дніпропетровської області" від 21 березня 2006 р. у 2005 р. майже кожного сьомого жителя області було притягнуто до відповідальності за скоєння правопорушень, що посягають на громадський порядок та безпеку, встановлений порядок управління на транспорті, у галузі охорони праці й здоров'я, торгівлі та сфері послуг. При цьому в діяльності органів, уповноважених складати протоколи та розглядати справи про вчинення правопорушень, ще мають місце випадки порушення конституційних прав громадян, у тому числі на свободу та особисту недоторканність. У минулому році міськрайпрокурорами порушено 16 кримінальних справ стосовно працівників органів внутрішніх справ за фактами зловживання службовим становищем, перевищення посадових обов'язків, фальсифікації офіційних документів під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Характерним прикладом фальсифікації матеріалів адміністративних справ є внесення до них недостовірний відомостей, підробка підпису та пояснень громадян.

Встановлено також чисельні порушення прав громадян на захист під час складання протоколів, внесення до них недостовірних відомостей, неознайомлення з правами та обов'язками, передбаченими ст. 63 Конституції України. За 2005 р. внесено 942 протести на незаконні постанови про притягнення громадян до адміністративної відповідальності, 118 подань і приписів, які розглянуто та задоволено, до дисциплінарної відповідальності притягнуто 203 посадові особи.

За 12 місяців 2005 р. складено 85 адміністративних протоколів про вчинення корупційних дій особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Протоколи про вчинення корупційних дій складались стосовно: державних службовців 3-4 категорії - 2, 5-7 категорії - 19, депутатів місцевого рівня - 2, посадових осіб місцевого самоврядування - 14, райдержадміністрацій - 1, державної податкової адміністрації - 1. Найбільшу кількість протоколів складено стосовно працівників органів внутрішніх справ - 26. Згідно із Законом України "Про боротьбу з корупцією" притягнуто до відповідальності працівників міліції за незаконне отримання матеріальної винагороди, сприяння у здійсненні комерційної діяльності, отримання та використання на власні потреби пального тощо. Протоколи також складено стосовно посадових осіб органів місцевого самоврядування за надання недостовірних відомостей, які призводили до надмірних виплат бюджетних коштів, отримання незаконних благ та послуг тощо.

Завдяки вжитим заходам прокурорського реагування покращився стан додержання конституційних прав громадян під час застосування заходів адміністративного примусу, про що свідчать відповідні перевірки. Так, перевіркою додержання вимог законів під час застосування до громадян заходів адміністративного примусу органами внутрішніх справ, проведеною прокуратурою Дніпропетровської області, встановлено чисельні порушення конституційних прав громадян на свободу та особисту недоторканність. Матеріли адміністративних проваджень складаються з грубими порушеннями закону та наказу МВС України № 185 від 26 березня 2001 р. "Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення". У протоколах про вчинення адміністративних правопорушень не зазначається частина статті, допускаються виправлення, дописки, неповне викладення обставин правопорушення особами, які певний час перебувають у чергових частинах міськрайвідділів міліції, що призводить до закриття справ судами. Зазначені порушення мають місце в усіх без виключення міськрайвідділах міліції, що свідчить про низький професійний рівень деяких працівників та відсутність належного контролю за складанням документів адміністративних справ з боку їх керівників.

Особливу галузь права становить міжнародне право, яке визначається в науковій літературі як система правових норм, що регулюють публічні взаємовідносини між державами (міжнародне публічне право) або приватні правові відносини між громадянами різних країн та їх об'єднань (міжнародне приватне право) [111-113]. У міжнародному публічному праві головне місце посідають політичні взаємовідносини: питання забезпечення миру та міжнародної безпеки, суверенітету держав, невтручання у внутрішні справи. Предметом регулювання в міжнародному приватному праві є відносини цивільно-правового характеру, що виникають у міжнародному житті та пов'язані з розширенням міжнародного торгово-економічного, науково-технічного і культурного співробітництва.

З метою забезпечення належної організації діяльності органів прокуратури у галузі міжнародного співробітництва, удосконалення порядку надання правової допомоги у кримінальних справах та проведення офіційних заходів з представниками іноземних держав і міжнародних організацій, ГПУ України було видано наказ "Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги" № 9гн від 7 травня 2004 р., яким затверджено Інструкцію про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах та Інструкцію про організаційно-протокольне забезпечення заходів міжнародного співробітництва, які здійснюються органами прокуратури України [114].

Тісний зв'язок простежується між адміністративним та трудовим правом у сфері проходження державної служби в органах прокуратури. Державна служба є комплексним правовим інститутом, який регулює організацію та діяльність усіх державних службовців, у тому числі й працівників прокуратури, і складається з правових норм різних галузей права. Складність інституту державної служби полягає в тому, що, по-перше, він поєднує в собі правові норми інших галузей права; по-друге, складається з окремих підінститутів. Наприклад, Ю.П. Битяк до підінститутів державної служби відносить: вступ на державну службу; просування по службі, звільнення з державної служби; соціальний статус державного службовця; оцінку державних службовців; відповідальність працівників державного апарату та контроль за їх діяльністю; етику державної служби; організацію управління держаною службою; організацію управління персоналом державної служби; основні напрямки реформування державної служби [115, с. 113]. Отже, можна дійти висновку про те, що державна служба перебуває у специфічному адміністративно-правовому режимі регулювання, що обумовлено характером відносин, які у ній виникають.

Норми трудового права визначають статус прокурорів як учасників трудового процесу. В одному з підручників з трудового права зазначено, що "предметом трудового права України є суспільні трудові відносини, які виникають із застосування робітниками і службовцями здатності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по матеріальному забезпеченню робітників та службовців у разі тимчасової або постійної втрати працездатності" [116, с. 20]. Норми трудового права регулюють такі аспекти трудової діяльності працівників прокуратури: зайнятість, загальний порядок прийняття на роботу, підстави укладення та розірвання трудового договору, робочий час та час відпочинку, відносини, пов'язані з оплатою праці, охорону праці, питання внутрішнього трудового розпорядку та матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин, порядок розгляду трудових спорів, питання трудової дисципліни.

У теорії адміністративного права державно-службові відносини поділяються на дві основні групи: 1) відносини, які виникають у процесі організації державної служби, а саме у зв'язку з підготовкою, добором і розстановкою кадрів, встановленням статусу державних службовців, заміщенням посад, проведенням оцінки праці та просуванням по службі. Такі відносини мають адміністративно-правовий характер; 2) відносини, які складаються: у ході реалізації державної служби, тобто в процесі діяльності робітника всередині державного органу; у процесі організації робочого часу та часу відпочинку; щодо дисципліни й оплати праці тощо. Відповідно, цю групу відносин можна віднести до галузі трудового права [115; 117; 118].