Спеціальні принципи громадянства — це закріплені в законодавстві вихідні засади відносин між державою і особою, що становлять цілісну систему, яка є основою законодавства про громадянство України. До спеціальних належать такі принципи:
   - єдиність громадянства України;
   - рівне громадянство як основа правового статусу особи;
   - загальний порядок приймання до громадянства України;
   - поєднання "принципу фунту" та "принципу крові";
   - невизнання автоматичної втрати громадянства;
   - неприпустимість позбавлення громадянства;
   - єдність громадянства членів сім'ї;
   - невизнання подвійного громадянства;
   - дозвільний порядок виходу з громадянства;
   - принцип невидачі громадян України іноземній державі;
   - свобода й добровільність вибору громадянства;
   - збереження громадянства України для осіб, які проживають за кордоном;
   - неможливості автоматичного набуття громадянства;
   - запобігання виникненню випадків без громадянства.
   Умови належності до громадянства України викладені у статті З Закону України "Про громадянство України". Згідно з цим Законом до громадян України належать:
   - усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України;
   - особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" від 13 листопада 1991 р. проживали в Україні й не були громадянами інших держав;
   - особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесе но запис "громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;
   - особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
   Питання законодавчого регулювання громадянства в Україні належить до виключної компетенції Верховної Ради України (пункт 2 частини першої статті 92 Конституції України).
   Українська держава здійснює захист і заступництво громадян України, які перебувають за кордоном.
   Громадянство України підтверджують такі документи (стаття 5 Закону України "Про громадянство України"):
   - паспорт громадянина України;
   - свідоцтво про належність до громадянства України;
   - паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
   - тимчасове посвідчення громадянина України;
   - проїзний документ дитини;
   - дипломатичний паспорт;
   - службовий паспорт;
   - посвідчення особи моряка;
   - посвідчення члена екіпажу;
   - посвідчення особи на повернення в Україну.
   Особи, які проживають на території України, не є її громадянами й не мають доказів своєї належності до громадянства іноземної держави, вважаються особами без громадянства.
   Громадянство України набувасться (стаття 6 Закону):
   1) за народженням;
   2) за територіальним походженням;
   3) внаслідок прийняття до громадянства;
   4) внаслідок поновлення у громадянстві;
   5) внаслідок усиновлення;
   6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
   7) внаслідок встановлення над особою, визначеною судом не дієздатною, опіки;
   8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
   9) внаслідок встановлення батьківства;
   10) з інших підстав, передбачених міжнародними договорами України.
   Кожна з підстав набуття громадянства України детально регулюється Законом України "Про громадянство України" (статті 7—16).
   Розглянемо, зокрема, підстави прийняття до громадянства України (стаття 9 Закону).
   Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України.
   Існує кілька умов прийняття до громадянства України.
   1. Визнання і дотримання Конституції України та законів України.
   2. Зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були громадянами держав, міжнародні договори України з якими надають можливість особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони).
   Особи, які є іноземцями, повинні взяти зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до громадянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України.
   Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством певної держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це правило не поширюється на осіб, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими надають можливість особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони.
   Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і осіб без громадянства.
   3. Безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.
   Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті.
   Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, — на три роки з моменту одержання дозволу на проживання в Україні.
   4. Отримання дозволу на постійне проживання в Україні.
   Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
   5. Володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі).
   6. Наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
   Положення, передбачені пунктами 3—6, не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.
   Прийняття до громадянства України дітей, які проживають в Україні і один з батьків яких або опікун чи піклувальник має дозвіл на постійне проживання в Україні, здійснюється без урахування умов, передбачених пунктами 1, 3—6.
   До громадянства України особа не приймається за таких умов:
   - якщо вона скоїла злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
   - засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
   - вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.
   Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язана повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
   Датою набуття громадянства України у передбачених законом випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.
   Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України, втрати громадянства України або на підставах, передбачених міжнародними договорами України.
   Громадянин України, який виїхав на постійне проживання за кордон, може вийти з громадянства України за його клопотанням.
   Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.
   Вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України (як і набуття ними громадянства України) можливий лише за їхньою згодою.
   Вихід з громадянства України забороняється, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності й підлягає виконанню.
   Громадянство України втрачається за таких умов (стаття 19 Закону України "Про громадянство України"):
   1) якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави;
   2) якщо іноземець набув громадянство України і не подав у передбаченому Законом порядку документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;
   3) якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;
   4) якщо особа набула громадянство України на підставі Закону внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;
   5) якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу у службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.
   Положення пунктів 1—3, 5 не застосовуються, якщо внаслідок угод громадянин України стане особою без громадянства.