Репліка — це повторний виступ у судових дебатах із запереченням на виступ іншого учасника судових дебатів. Обмін репліками здійснюють за такими правилами:

учасник судових дебатів, який виявив бажання виступити ізреплікою, повинен пояснити, з приводу чиєї промови і в якій самечастині він бажає виступити;

заперечення можуть стосуватися будь-якого питання, що стосується суті обвинувачення, характеру злочину, тлумачення окремихдоказів, висловлювань, які зачіпають інтереси підсудного, потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача;

заборонено користуватися правом репліки з метою доповнитичи змінити свій виступ;

репліка не обмежується в часі, але головуючий може зупинитивиступ учасника, який:

повторює раніше сказане;

виходить за межі справи;

допускає неетичні висловлювання на адресу інших учасниківтощо;

відмова скористатися реплікою не означає згоди з висловленим у судовому засіданні;

правом обмінятися репліками користуються не тільки у відповідь на виступ прокурора, потерпілого, а й у відповідь на виступіншого захисника, якщо у справі є кілька підсудних та інтересиодного суперечать інтересам інших;

реплікою можна скористатися лише один раз;

право останньої репліки належить підсудному.

Після закінчення виступів з репліками головуючий оголошує судові дебати закінченими.

4-й етап стадії судового розгляду — останнє слово підсудного.

Останнє слово підсудного — це самостійна частина судового розгляду, в якій підсудний реалізує своє конституційне право на захист безпосередньо перед видаленням суду до нарадчої кімнати для вирішення питання про його винуватість і покарання та постанов-лення вироку.

Виступ підсудного із останнім словом здійснюється за такими правилами.

Проголошення останнього слова — це право, а не обов'язокпідсудного. Він може відмовитися від цього, не пояснюючи причин.Заяву про відмову обов'язково заносять до протоколу судового засідання.

Право на останнє слово зберігається у всіх випадках, в томучислі:

якщо він відмовився від захисника;

якщо він відмовився від давання показань;

за тимчасового видалення його із зали судового засідання запорушення порядку (ч. 1 ст. 272 КПК).

3. Підсудний може бути позбавлений останнього слова у випадках:

— заочного розгляду справи (ст. 262 КПК);

— видалення за порушення порядку на весь час судового розгляду (ч. 1 ст. 272 КПК).

4. Порушення судом права підсудного на останнє слово є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, наслідкомцього є скасування вироку (п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК).

5. Зміст останнього слова і час його проголошення не регламентовано. Однак головуючий може зупинити підсудного, якщо той допускає нецензурні висловлювання, образи на адресу суддів та інших учасників, погрози щодо них тощо. В таких випадках головуючий попереджає підсудного про наслідки його подібної поведінки, якими можуть бути:

позбавлення останнього слова;

видалення із зали судового засідання.

Підсудний вправі наводити на свій захист будь-які аргументи.

Запитання до підсудного не ставлять.

Пояснення підсудного в останньому слові не розцінюють якдокази і суд не може посилатися на них у вироку. Якщо підсудний уостанньому слові посилається на:

нові докази;

участь інших осіб;

нові докази, які не були предметом дослідження, то суд поновлює судове слідство для перевірки викладеної підсудним інформації.

9. Зміст останнього слова підсудний визначає самостійно, в томучислі без допомоги захисника. Тому клопотання з боку підсудногоабо його захисника щодо оголошення перерви для спільного формування змісту останнього слова суд має визнавати безпідставним.

Значення останнього слова підсудного полягає в тому, що під його впливом значною мірою формується внутрішнє переконання суддів. Суд, видаляючись до нарадчої кімнати для постановлення вироку, зберігає враження від останнього звернення до нього підсудного, його оцінки вчиненого, висловлених прохань і обіцянок. Саме тому після останнього слова підсудного суд негайно (з метою збереження вражень) видаляється до нарадчої кімнати.

Якщо суду потрібно зробити перерву у роботі перед видаленням до нарадчої кімнати, то її доцільно оголосити перед останнім словом підсудного, а якщо їх кілька — перед останнім словом одного із останніх підсудних.

Перед видаленням до нарадчої кімнати головуючий оголошує присутнім, коли орієнтовно суд повернеться для проголошення вироку.

5-й етап стадії судового розгляду — постановлення вироку.

Постановлення вироку — заключний етап стадії судового розгляду, зміст якого становлять нарада суддів в умовах, які унеможливлюють сторонній вплив на них, прийняття рішення і оформлення його вироком та проголошення вироку.

Процесуальний порядок постановлення вироку.

1. Проведення наради суддів. Видалившись до нарадчої кімнати, суд під керівництвом головуючого проводить нараду, в ході якої обговорюють всі питання, які підлягають вирішенню при постанов-ленні вироку (ст. 324 КПК). Вирок постановляють тільки в нарадчій кімнаті.

Нарадча кімната — це ізольоване приміщення суду або інше спеціальне приміщення (в разі, якщо справу розглядають не в приміщенні суду), в якому суд колегіально чи суддя одноособово постановляють вирок і яке є пристосованим для зосередженої і тривалої роботи судців та убезпечує від можливого стороннього впливу на них.

Робота суддів в нарадчій кімнаті здійснюється за такими правилами:

заборонено присутність сторонніх осіб (порушення цього правила є безумовною підставою для скасування вироку, незалежновід тривалості перебування в нарадчій кімнаті сторонньої особи івід того, чи вплинув цей факт на суддів, чи ні);

при постановленні вироку в нараді беруть участь лише судці,що входять до складу судової колегії у розглядуваній справі. Змінаскладу суддів не допускається.

Якщо хтось із судців не може продовжувати участь у нараді, його замінюють іншим суддею і розгляд справи розпочинають спочатку.

Запасний народний засідатель може бути включений до складу суду замість вибулого народного засідателя. Тоді суд відновлює розгляд справи і якщо народний засідатель не вимагає відновлення судових дій, суд видаляється до нарадчої кімнати, де нарада суддів починається спочатку;

заборонено розголошувати міркування, що висловлювалися внарадчій кімнаті. Тому судця не може використовувати телефонний зв'язок ані для вирішення питань, пов'язаних зі справою, анідля вирішення особистих питань;

всі питання обговорюють колегіально в умовах рівноправності судців, що запобігає однобічності висновків у кримінальній справіта допомагає уникнути судових помилок;

головуючий подає свій голос останнім;

Питання, з приводу яких проводиться нарада судців, поціляють на такі групи:

1) група питань, пов 'язаних із подією злочину: :.

чи мало місце діяння; ;

чи містить воно склад злочину;

чи вчинив це діяння підсудний;

чи винен він у вчиненні цього діяння тощо;

2) група питань, пов 'язаних із покаранням:

чи підлягає підсудний покаранню;

чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання іякі саме;

якою має бути міра покарання;

визначення виду установи виконання покарань тощо;

3) група питань, пов'язаних із цивільно-правовими наслідкамизлочину:

чи підлягає задоволенню цивільний позов;

якщо так, то на чию користь і в якому розмірі;

чи підлягають відшкодуванню збитки, завдані злочином, якщоцивільний позов не було заявлено;

як учинити з майном, описаним для забезпечення цивільногопозову тощо;

4) група питань, пов 'язаних із:

охороною майна засудженого;

влаштуванням його неповнолітніх дітей, які залишилися безнагляду;

5) питання, що гарантує виконання вироку:

— обрання запобіжного заходу щодо підсудного до вступу вирокув законну силу.

Відновлення судового слідства (ст. 326 КПК). Підставою довідновлення судового слідства є визнання судом необхідностіз'ясувати будь-яку обставину, що має значення для справи.

Складання вироку (ст. 332 КПК). Вирок пише один із судцівмовою, якою провадилося судове засідання. Виправлення застерігаються і підписуються всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення вироку.

Підписання вироку (ст. 339 КПК). Вирок підписують всі судді.Якщо у вироку немає підпису хоча б одного із суддів, незалежно відпричини цього, — це безумовна підстава до скасування вироку.Судця, який залишився в меншості, має право викласти письмовосвою окрему думку, яку приєднують до справи, однак не оголошують. Право на окрему думку зобов'язує суддів, які прийняли іншерішення, обґрунтовано відхилити думку судді, який залишився вменшості. Це посилює взаємний контроль суддів за правильністюрішень з будь-якого питання, обговорюваного при постановленнівироку.

Проголошення вироку (ст. 341 КПК). Вирок суду проголошуютьу залі судового засідання. Тільки з моменту проголошення вирокнабуває силу акта правосуддя. Виходячи із цього законодавець встановив, що навіть при розгляді кримінальної справи в закритомузасіданні вирок проголошують публічно. Всі присутні заслуховуютьвирок стоячи. Після проголошення вироку головуючий роз'яснюєзасудженому або виправданому:

строк і порядок оскарження вироку;

його право на ознайомлення з протоколом судового засіданняі на подання зауважень на нього.

6. Вручення копії вироку засудженому або виправданому (ст. 344 КПК). Вирок вручають засудженому (виправданому) і направляють прокуророві в триденний строк після проголошення.

2.5. Кінцеві рішення стадії

У результаті розгляду кримінальної справи суд може ухвалити одне із таких кінцевих для цієї стадії рішень.

1. Вирок — це рішення суду першої (а в окремих випадках і апеляційної) інстанції, постановлене в судовому засіданні з питання про винуватість чи невинуватість підсудного та про призначення або непризначення йому покарання. Вирок може вирішувати й інші питання (про цивільний позов, речові докази тощо).

Ознаки вироку:

це єдине рішення в державі, згідно із яким особу може бутивизнано винною у вчиненні злочину;

справедливість (справедливим є вирок, в якому правильно (ізсоціальних і особистих позицій) визначено міру рівності громадянперед законом і судом, міру злочинного діяння і покарання занього);

із набранням вироком чинності втрачає правове значенняпрезумпція невинуватості;

вирок є найавторитетнішим в кримінальному процесі рішенням, бо постановляється іменем держави;

він є обов'язковим до виконання всіма юридичними і фізичними особами;

це гарантія прав і законних інтересів громадян, бо постановляється в процесуальній формі, що забезпечує його законність іобґрунтованість;

7) він має преюдиційне значення (див. п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК).Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний.Обвинувальний вирок суд постановляє лише за умови, якщо в

ході судового розгляду винуватість підсудного у вчиненні злочину доведено. Цей вирок не може грунтуватися на припущеннях. Обвинувальний вирок може бути двох видів:

із призначенням покарання;

зі звільненням засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених ст. 80 КК.

Виправдувальний вирок постановляють у випадках, якщо:

не встановлено події злочину;

у діянні підсудного немає складу злочину;

не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.