ва інтелектуальної власності, оскільки право інтелектуальної власності - це не тільки право особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності, але й на інший об'єкт права інтелектуальної власності у випадках, визначених законом (ч. 1 ст. 418 ЦК України). Виходячи з того, що "ноу-хау" - частина комерційної таємниці, а остання законодавцем віднесена до об'єктів права інтелектуальної власності, "ноу-хау" у будь- якому випадку є об'єктом права інтелектуальної власності.

По-друге, "ноу-хау" відрізняється від комерційної таємниці тим, що в його основі завжди лежить інформація зі сфери техніки та технологій. Тому "ноу-хау" - єдиний вид комерційної таємниці, який за своєю суттю є рішенням. Уся інша інформація, що становить комерційну таємницю, - це інформація про факти.

По-третє, досліджувані об'єкти цивільного права розрізняються за формою існування. Так, системне тлумачення статей 200 і 505 ЦК України, а також ст. 1 Закону України "Про інформацію" дозволяє дійти висновку, що комерційна таємниця завжди є інформацією, що об' єктивувалася, тоді як "ноу-хау" може бути і не задокументованою інформацією й існувати у вигляді досвіду і навичок.

По-четверте, крім розмежування за формою, різницю між "ноу-хау" і комерційною таємницею можна визначити за обсягом змісту. Поняття комерційної таємниці істотно ширше, ніж поняття "ноу-хау", оскільки воно крім відомостей, що стосуються результатів інтелектуальної діяльності, може включати і відомості, які мають суто інформаційне і навіть пізнавальне значення.

По-п'яте, потенційна цінність "ноу-хау", на відміну від комерційної таємниці, не завжди пов'язана з підприємницькою діяльністю володільця права на "ноу-хау".

По-шосте, на відміну від комерційної таємниці, "ноу-хау" може складатися з даних, що загальновідомі нарізно самі по собі, але які являють виняткову цінність у своїй сукупності саме в певному поєднанні.

По-сьоме, володільцем комерційної таємниці є спеціальний суб'єкт - особа, що здійснює підприємницьку діяль- 34 ність. Відносно "ноу-хау" таке обмеження не діє. Тому за межами комерційної таємниці виявляється інформація, що відповідає ознакам "ноу-хау", права на яку належать не суб'єктам підприємницької діяльності^[17].

Таким чином, можна дійти висновку, що "ноу-хау" - це частина комерційної таємниці, яка є рішенням у сфері техніки та технологій, результатом інтелектуальної або інтелектуальної творчої діяльності людини й має практичне застосування. Саме така інформація може позначатись і як інформація, що становить комерційну таємницю, і як "ноу-хау" її володільця.

До особливостей "ноу-хау", які у своїй сукупності виділяють цей нетрадиційний об'єкт права інтелектуальної власності, належать: його нематеріальна природа; режим конфіденційності як основа надання правової охорони; відсутність строку охорони; відсутність офіційного визнання охороно- здатності та державної реєстрації.

З огляду на це пропонуємо внести такі зміни до глави 46 "Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю" Книги 4 "Право інтелектуальної власності" Цивільного кодексу України:

а) частину 2 ст. 505 "Поняття комерційної таємниці" викласти в такій редакції:

"Комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, виробничого, технічного характеру, включаючи і "ноу-хау", а також відомості іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці".

б) ст. 505 "Поняття комерційної таємниці" доповнити частиною 3 такого змісту:

"Частиною комерційної таємниці є "ноу-хау".

"Ноу-хау" - це результат інтелектуальної або інтелектуальної творчої діяльності у сфері техніки та технологій у вигляді сукупності технічних знань, інформації, практичних навичок (досвіду), яка є секретною, істотною, ідентифікованою, практично застосовною, конфіденційність якої забезпечується її законним володільцем.