1.  Розвиток "ноу-хау" відбувався у декілька етапів. На першому з них (початок ХХ ст.) "ноу-хау"" являло собою інформацію (додаткові відомості), що зберігалася володільцем патенту в секреті, володіння якою давало змогу використовувати винахід. Саме в цій якості "ноу-хау" стало залучатися до товарообігу, стаючи об'єктом операцій, безпосередньо пов'язаних з використанням винаходів, а, отже, стаючи об'єктом правового регулювання. На наступному етапі (середина ХХ ст.) режим конфіденційності поширився не лише на додаткові відомості, пов'язані з використанням технічних рішень, але й на них самих, що дозволило ввести в товарообіг неохороноздатні за традиційними видами охорони технічні рішення. "Ноу-хау" стало розглядатися як спеціальний правовий режим, що являв собою альтернативний спосіб охорони винаходів. У сучасних умовах "ноу-хау" трансформувався у специфічний об'єкт цивільного обороту, яким охоплюються різні види інформації, що зберігається володільцем права на нього в режимі конфіденційності.
2.  ЦК України, поряд з об'єктами, що вже стали традиційними, до об'єктів цивільних прав відніс інформацію, а до об'єктів права інтелектуальної власності - комерційну таємницю. "Ноу-хау" за своєю правовою природою є частиною комерційної таємниці. Його особливість полягає в тому, що воно є рішенням у сфері техніки та технологій, виступає результатом інтелектуальної або інтелектуальної творчої діяльності людини й має практичне застосування. Саме така інформація може становити предмет комерційної таємниці та "ноу-хау" її володільця. Уся інша інформація, що становить комерційну таємницю, - це інформація про факти.
3.  Охорона комерційної таємниці, а, отже, і "ноу-хау" як об'єктів інтелектуальної власності, здійснюється за допомогою нормативного закріплення особливого, загального для даних об'єктів способу охорони - забезпечення режиму конфіденційності інформації.
4.  Поняття "комерційна таємниця" є значно ширшим, ніж поняття "ноу-хау", оскільки воно крім відомостей, що нале- жать до результатів інтелектуальної діяльності, може включати й відомості, що мають суто інформаційне і навіть пізнавальне значення.
5.  Потенційна цінність "ноу-хау" на відміну від комерційної таємниці не завжди обумовлена підприємницькою діяльністю володільця права на "ноу-хау".
6.  "Ноу-хау" на відміну від іншої комерційної таємниці може складатися з відомостей загальновідомих окремо, але які являють виключну цінність у своїй сукупності саме в певному поєднанні.
7.  "Ноу-хау" є специфічним нетрадиційним об'єктом права інтелектуальної власності, правовий режим якого характеризується такими особливостями: 1) конфіденційність - основа надання права на "ноу-хау"; 2) квазівиключний характер права на "ноу-хау"; 3) незастосування формальних процедур (засвідчення прав, їх реєстрація, експертиза об'єктів і т. ін.) як умови надання охорони "ноу-хау"; 4) необмежений строк охорони.
8.  Специфіка права на "ноу-хау" виявляється в тому, що момент його виникнення визначається моментом вжиття заходів щодо охорони конфіденційності відомостей, що його становлять.
9.  Квазівиключне право на "ноу-хау" існує до тих пір, поки зберігається фактична монополія володільця на інформацію, що становить зміст "ноу-хау".
10.  Володільцем комерційної таємниці є спеціальний суб'єкт - особа, яка здійснює підприємницьку діяльність. Відносно "ноу-хау" таке обмеження не діє, і володільцями права на "ноу-хау" можуть виступати як суб'єкти підприємницької діяльності, так і інші особи.
11.  Відсутність серед володільців права на "ноу-хау" фігури автора, а також можливість множинності володільців права на тотожні "ноу-хау" - одна з особливостей суб'єктного складу відносин з використання "ноу-хау", що відрізняє його від суб'єктного складу авторських або винахідницьких правовідносин.
12.  До первинних способів виникнення права на "ноу-хау" належать: самостійне (незалежне) створення інтелектуаль- ною, творчою працею фізичної особи об'єкта, що відповідає ознакам "ноу-хау"; створення "ноу-хау" робітником у процесі здійснення ним своїх трудових обов'язків або за завданням роботодавця, внаслідок чого володільцем права на "ноу- хау" стає роботодавець; створення іншого "ноу-хау" в процесі переробки (удосконалення) існуючого, отриманого набувачем від його правоволодільця за цивільно-правовим договором.
13.  Похідні способи виникнення права на "ноу-хау" становлять: добросовісне набуття "ноу-хау" за цивільно-правовими договорами; набуття особою права на "ноу-хау" у разі припинення юридичної особи - підприємницького товариства шляхом правонаступництва (злиття, приєднання, розділення, перетворення), до складу майнового комплексу якого входило право на "ноу-хау"; набуття права на "ноу-хау" в порядку спадкоємства підприємства як єдиного майнового комплексу, який використовується для здійснення підприємницької діяльності, і до складу якого входить право на "ноу-хау".
14.  Суб'єктивні підстави припинення права на "ноу- хау" - це відчуження володільцем права на "ноу-хау" за цивільно-правовими договорами; відмова володільця від права на "ноу-хау" шляхом відміни заходів зі збереження режиму конфіденційності "ноу-хау".
15.  До об'єктивних підстав припинення права на "ноу- хау" належать: знищення відомостей, що становлять зміст "ноу-хау"; закінчення строку дії зобов' язань зі збереження конфіденційності інформації, що становить суть "ноу-хау", особою, якій "ноу-хау" було довірене його правоволодільцем, за умови, що вказана особа, розкривши цю інформацію, робить її загальнодоступною або загальновідомою для необмеженого кола осіб; примусове припинення права на "ноу-хау" у випадках, передбачених законом.
16.  Серед дій, що тягнуть за собою порушення права володільця на "ноу-хау", - неправомірне збирання інформації, що становить "ноу-хау"; розголошення, а також схилення до розголошення "ноу-хау", неправомірне використання "ноу- хау".

1.  Способами захисту права на "ноу-хау" є: відшкодування збитків і припинення дій, що порушують право володільця права на "ноу-хау".
2.  Пропонується: у Книзі четвертій ЦК України "Право інтелектуальної власності" у главі 46 "Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю"

а) частину 2 ст. 505 "Поняття комерційної таємниці" викласти в такій редакції:

Комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, виробничого, технічного характеру, включаючи і "ноу-хау", а також відомості іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці;

б) ст. 505 "Поняття комерційної таємниці" доповнити частиною 3 такого змісту:

Частиною комерційної таємниці є "ноу-хау".

"Ноу-хау" - це результат інтелектуальної або інтелектуальної творчої діяльності у сфері техніки та технологій у вигляді сукупності технічних знань, інформації, практичних навичок (досвіду), яка є секретною, істотною, ідентифікованою, практично застосовною, конфіденційність якої забезпечується її законним володільцем.