Як і в будь-якій соціальній системі, у системі ОВС України виділяють об'єкти управління і суб'єкти (органи) управління. Багато об'єктів управління в такій системі мають власну ієрархію. Ієрархічна організація об'єктів управління виникла не з потреб управління, а під впливом об'єктивних системоутворюючих факторів – концентрації та спеціалізації оперативно-службової діяльності ОВС України, а також централізації розподілу інформації. Одночасно з цим керуюча система має свою власну ієрархічну структуру, що може не збігатися з ієрархією об'єктів управління. Керовані процеси в складному об'єкті управління потребують своєчасного формування правильних рішень, що, по-перше, призводили б до поставлених цілей, по-друге, приймалися б своєчасно і, по-третє, були б взаємопогоджені. Кожне таке рішення потребує постановки відповідного завдання управління. Їхня сукупність утворює ієрархію завдань управління, що у ряді випадків значно складніше ієрархії об'єктів управління. Рішення цієї ієрархії завдань управління є головною функцією органів управління. Кожний окремий орган може вирішувати різноманітне, але щораз конкретне число завдань, тобто має обмежену пропускну спроможність. Тому ієрархія завдань породжує ієрархію органів управління, що може бути значно складніше ієрархії завдань управління та ієрархії організаційної структури об'єктів управління. Варто зауважити, що якщо теоретична основа є "кістяком" рішення, то інформація складає "плоть і кров" цього рішення. Безумовно, цей ієрархічний підхід доцільний та ефективний також для побудови інформаційно-аналітичних систем як в органах державної влади, так і в ОВС України, зокрема. Нагадаємо, що створення інформаційних систем дозволяє оперативно й обґрунтовано реалізовувати основні функції ОВС України.

На наш погляд, доцільно ввести також правовий опис системи ОВС України, що можна диференціювати на зовнішнє і внутрішньосистемне. Такий поділ обґрунтовується тим, що система ОВС України є підсистемою системи більш високого рівня. Зовнішній правовий опис підсистеми ОВС України здійснюються з урахуванням державного регулювання правоохоронної діяльності шляхом правового визначення конституційних та інших законодавчих принципів цієї діяльності, її стратегії, основних напрямків та завдань на певний період, забезпечення реальної координації зусиль усіх державних структур, насамперед, правоохоронних органів, а також відповідних громадських формувань та органів місцевого самоврядування, що мають компетенцію із питань підтримання правопорядку на території обслуговування [154, с. 54]. Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" [322] є яскравим прикладом зовнішнього правового опису системи ОВС України, оскільки в ньому закладені основи координації зусиль всіх державних органів та громадськості у боротьбі із корупцією та організованою злочинністю. Одна з форм їхньої взаємодії повинна проявлятися у вдосконаленні правової бази боротьбі зі злочинністю, а саме:

• спільне вивчення практики застосування законодавства з питань боротьби зі злочинністю з метою розробки єдиних рекомендацій щодо його виконання, виявлених хиб та прогалин, підготовки узгоджених пропозицій щодо їх усунення;
• обмін інформацією про практику виконання правових актів з питань правоохоронної діяльності і проблеми, що при цьому виникають, пропозиції та рекомендації щодо їх вирішення;
• створення робочих груп за ініціативою правоохоронних органів для підготовки нових законопроектів, пропозицій щодо зміни та доповнення законодавства;
• направлення підготовленого одним правоохоронним органом законопроекту іншим правоохоронним органам для одержання зауважень та пропозицій з питань, що стосуються їх компетенції;
• спільне обговорення керівниками правоохоронних органів законопроектів щодо питань боротьби зі злочинністю та вироблення погоджених рішень.

Зовнішній правовий опис системи органів внутрішніх справ України базується на державній політиці боротьби зі злочинністю.

Аналізу стану впровадження комп'ютерної системи правової інформації у Верховній Раді України та Постанови Президії Верховної Ради України від 26 грудня 1994р. "Про організацію роботи щодо формування єдиної системи правової інформації України" [323] дозволяє зробити висновок про доцільність створення загальнодержавної системи правової інформації України з метою підвищення рівня правотворчої та правозастосовної діяльності органів державної влади, а також забезпечення найбільш сприятливих умов користування правовою інформацією громадянами, установами, організаціями України. Таким чином, ефективне функціонування інформаційно-аналітичної системи управління в ОВС України неможливо без комп'ютерної системи правової інформації України та інших країн. І можливо, одним з етапів створення такої комп'ютерної системи могла би стати інформаційна система правової інформації в ОВС України. Це цілком узгоджується із Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998р. "Про затвердження плану заходів щодо формування інформаційно-аналітичної системи органів державної влади" [240].

Очевидно, що внутрішньосистемний правовий опис системи ОВС України служить для безпосереднього регулювання діяльності ОВС України, їхньої структури, системи управління. Внутрішньосистемний правовий опис системи ОВС України ґрунтується на законах України "Про міліцію" [324-327], "Про війська внутрішньої та конвойної охорони" [3281], "Про надзвичайний стан" [329], "Про оперативно-розшукову діяльність" [330], "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" [322], "Про пожежну безпеку" [331], "Про дорожній рух" [332], "Про правовий статус іноземців" [333] і т. ін. Треба відзначити, що завдання, принципи, структура, права і обв'язки ОВС України визначені як в окремих законах України, так і в підзаконних нормативних актах органів влади. Водночас внутрішні питання, що стосуються діяльності окремих служб і напрямків роботи ОВС України, регулюються окремими відомчими нормативними актами (накази, інструкції) за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України [154, с. 58]. Безумовно, інформаційно-аналітична система управління в цих органах повинна спиратися і на такі знання, що пов'язані з внутрісистемним правовим описом.

Варто зауважити, що тільки частина інформаційного середовища ОВС України урегульована нормами права. Розглянемо, наприклад, такий вид діяльності ОВС України, як розкриття та розслідування злочинів. Тут поряд з інформацією, що знайшла своє закріплення в нормах Кримінально-процесуального кодексу, які , зокрема, регулюють процесуальний порядок даного виду діяльності, дуже широко використовується інформація, що знаходиться в джерелах, які іменуються слідами злочину і злочинця, а також в образах, що запам'яталися у свідомості людей (потерпілих, свідка і самого злочинця). Отже, мова йде про правове регулювання інформаційного середовища ОВС України. При цьому тільки частина самої інформації як об'єкта інформаційних відносин регулюється або буде регулюватися нормами права. Очевидно, що основним механізмом державного регулювання вільного громадянського суспільства є закони та правові норми, які становлять базис, на основі якого формується та діє державна інформаційна сфера. Тому спробуємо в наступному розділі розглянути механізми державного регулювання інформаційної сфери, зокрема інформаційного середовища органів внутрішніх справ України за допомогою вирішення проблеми правової інформатизації.

3. Принцип повноти та достовірності інформації, цінності та корисності

Принцип повноти та достовірності інформації нерозривно пов'язаний із цільовим призначенням інформації, оскільки аналогічна за змістом інформація часто застосовується в різноманітних цілях. Наприклад, ті самі дані можуть використовуватися як для аналізу оперативної обстановки, так і при проведенні оперативно-розшукових заходів. Повнота інформації використовується для визначення змісту найбільш істотних параметрів. Інформація вважається повною, якщо вона відповідає необхідному обсягу. Невідповідність між інформацією, що потребується та отримується, свідчить або про її неповноту, або про її надмірність. Останнє потребує додаткових людських ресурсів і технічних засобів. Інформація повинна відповідати тому об'єкту, явищу або процесу, які вона відображає. Ступінь даної відповідності характеризує її достовірність.

Для нормального функціонування інформаційних систем важливого значення набуває цінність і корисність інформації. Існує точка зору, що інформація – це нові відомості, які можуть бути використані людиною для удосконалення її діяльності та поповнення знання. Тобто, "інформувати" в розумінні теорії інформації означає повідомляти щось раніше невідоме. Найважливішим етапом в розвитку теорії інформації стала кількісна оцінка інформації. Зрозуміло, що ця оцінка не повинна бути пов'язана із змістовною стороною інформації. Тільки в такому випадку з'являється можливість оцінки інформаційних потоків в таких різних за своєю природою об'єктах, як системи зв'язку, обчислювальні машини, процеси управління в ОВС України, люди. Тільки приймаючи за основу новизну повідомлень, можна дати кількісну оцінку інформації, тому що новизна повідомлень є наслідком невизначеності повідомлень про об'єкт, процес, явище, а невизначеність піддається вимірюванню.

Вимірювання тільки кількості інформації не відповідає необхідним потребам сучасного суспільства, в тому числі і ОВС України, – необхідна міра цінності інформації. Проблема визначення цінності інформації виключно актуальна у цей час. Якщо у 50-ті роки це наукове завдання могло здаватися декілька надуманим, то зараз, коли вже важко навіть за допомогою комп'ютера оброблювати інформаційний потік в ОВС України, методи визначення цінності інформації, що розроблюються, зіграли би істотну роль в отриманні людиною необхідної інформації. Можна запропонувати прийняти за міру цінності інформації кількість інформації, що необхідна для досягнення поставленої мети, тобто розрахувати приріст ймовірності досягнення мети. Користуватися критерієм оцінки значимості інформації слід вибірково. Справа в тому, що інформація відносна: здобуті повідомлення в ОВС України можуть не мати відношення до завдання, що в теперішній час вирішується, але можуть бути інформативними. Взагалі, оцінка значимості інформації проводиться співробітником ОВС України часто інтуїтивно, спираючись на власний інтелект та досвід. Тому зрозуміло, що однією з проблем, яку треба вирішувати, стає проблема підготовки кадрів, підвищення інтелектуального потенціалу співробітників правоохоронних органів, що можна зробити за допомогою сучасних освітніх інформаційних технологій.

В деяких наукових працях поняття цінності інформації базується на статистичній теорії інформації та теорії рішень. Суть методу складається в тому, що крім імовірнісних характеристик об'єкта до і після отримання інформації вводяться функції штрафів або збитків, і оцінка інформації проводиться в результаті мінімізації збитків. Максимальною цінністю володіє та кількість інформації, що знищує збитки до нуля при досягненні поставленої мети. Крім того, передбачається, що отримана кількість інформації може не мати ніякої цінності або її цінність може бути негативною. При цьому може розглядатися випадок, коли передається помилкова інформація (дезінформація) і невизначеність не зменшується, а зростає.