Інформація називається корисною, якщо вона зменшує невизначеність рішення. І не має сенсу говорити про корисну інформацію, якщо не визначено завдання, яке вирішується. Таким чином, різні підходи до вирішення проблеми цінності інформації мають принципово загальні риси: вони передбачають вимірювати цінність інформації через її кількість, пов'язують цінність інформації з поставленим завданням. На нашу думку, слід також звернути увагу на побудову семантичної теорії інформації. В загальних рисах ідея належить ще Н.Вінеру [52] – для розуміння та використання отриманої інформації співробітник ОВС України повинен володіти певним запасом знання. Дійсно, повне незнання предмета не дозволяє здобути суттєвої інформації із прийнятого повідомлення про цей предмет. По мірі зростання наших знань про предмет збільшується і кількість інформації, що здобувається з повідомлення. Якщо назвати знання, що маються у працівника ОВС України про даний предмет "тезаурусом" (тобто деяким зведенням слів, понять, назв об'єктів, що пов'язані змістовними зв'язками), то кількість інформації, що мається в деякому повідомленні, можна оцінити ступенем зміни індивідуального тезаурусу під впливом даного повідомлення. Іншими словами, кількість семантичної інформації, що здобувається співробітником з отриманих повідомлень, залежить від ступеня підготовленості його тезаурусу для сприйняття такої інформації. Поки що можна зробити висновок, що завдання визначення цінності інформації при достатньому ступені формалізації, який потрібний при комп'ютеризованій оцінці, ще не вирішена, проте це не означає неможливість її вирішення в майбутньому. На нашу думку, будь-які спроби просунутися вперед для вирішення цієї проблеми, зокрема в ОВС України, дають можливість підвищити ефективність рішення конкретного завдання, що виникає при службовій діяльності цих органів.

Різноманіття інформації, що одержується та використовується ОВС України, має відповідати перерахованим вище вимогам і повинно бути систематизовано. З цією метою в ОВС України створено і створюються інформаційні системи, що призначені для збору, передачі, обробки, збереження і видачі за запитами інформації. При цьому необхідно підкреслити найважливішу характеристику інформаційних систем – одноразове введення інформації та наступне багатократне її використання.

4. Принцип інформаційного суверенітету

Збір, збереження та обробка інформації, формування інформаційного середовища ОВС України нерозривно пов'язані з принципом інформаційного суверенітету. Вважаємо, що справедлива думка, яка викладена в статті "Інформаційний суверенітет та інформаційна плюралізація – реальність чи відсутність явищ?" [334], про те, що проблема національної безпеки України є комплексною та багатоаспектною, у складі якої логічно виділяють інформаційні компоненти. Не викликає сумніву необхідність самоідентифікації нашої держави у світовому інформаційному просторі, ствердження в ньому законодавства в галузі інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки. У Законі України "Про Національну програму інформатизації" [87] ст. 1 визначає поняття інформаційного суверенітету як спроможність держави контролювати і регулювати потоки інформації між державами з метою дотримання законів України, прав і свобод громадян, гарантування національної безпеки держави. Цілком зрозуміло, що ця стаття має безпосереднє відношення до діяльності ОВС України щодо формування інформаційного середовища цих органів.

Слід зазначити, що в преамбулі Закону України "Про інформацію" записано: "Закон стверджує інформаційний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформатизації" [11]. Цьому ж питанню присвячені ст. 53 і ст. 54 зазначеного Закону. Проте, для більш глибокого і повного регулювання інформаційних відносин, суб'єктами яких є громадяни України, юридичні особи, держава (в тому числі і ОВС України), а також інші держави, їхні громадяни і юридичні особи, міжнародні організації й особи без громадянства, вкрай важливим і доцільним, на наш погляд, було б прийняття Закону про інформаційний суверенітет. При цьому трактування поняття "інформаційний суверенітет" має бути пов'язано із інформаційною безпекою громадян, суспільства і держави. Саме такий зміст, на нашу думку, повинен вкладатися в це поняття в умовах демократизації та поширенням новітніх інформаційних технологій, виключаючи аналогію із територіальним суверенітетом. Остане обумовлено тим, що в умовах глобального інформаційного суспільства обмін інформацією не має ні часових, ні просторових, ні політичних меж.

Зараз багато говорять про інформаційну зброю і навіть про нове обличчя війни. Основна теза стає в тому, що війну можна вести більш професійно та цивілізовано. Ворога можна ослабити, порушаючи інформаційний механізм управління, розкриваючи комунікації, впроваджуючи старі інформаційні технології. Наприклад, завдяки прогалинам в законодавстві противника можна в окремому об'єкті управління (галузі, регіоні) некоректно ввести електроні гроші, і , таким чином, створити окремий та замкнутий на себе ринок продуктів та послуг, створити можливість ухилення від податків, порушити систему валютного прямування, митний порядок. Очевидно, що ОВС України, з одного боку, повинні розробляти відповідні механізми забезпечення правопорядку, в тому числі створювати системи інформаційної безпеки в своїх галузевих органах. З іншого боку, необхідно врахувати ці недоліки в законодавстві, зокрема в інформаційному. Проте, при обговоренні проблеми створення інформаційної зброї в публікаціях більш уваги приділяється її технічним аспектам. На нашу думку, цікаво розглянути цю проблему з точки зору можливостей забезпечення усталеності управління об'єктами в ОВС України за рахунок, зокрема, відкриття чи закриття інформаційної сфери, в якій знаходиться керований об'єкт. В зв'язку з цим слід врахувати закономірності інформаційної сфери, тобто, насамперед необхідно їх виявити та досліджувати. Таким чином, як вже відзначалося раніш (підрозділ 1.2), виникає протиріччя між створенням цілісної інформаційної сфери завдяки впровадженню сучасних інформаційних технологій та міжнародних інформаційно-комунікаційних систем, з одного боку, та надмірною інформаційною закритістю деяких систем, з іншого боку. Вирішенням цієї проблеми також повинні займатися правоохоронні органи.

Для інформаційної безпеки інформаційного середовища ОВС України суттєвим є співвідношення контролю-обмеження та свободи-доступності інформації, тобто питання розумної організації соціальних умов передачі інформації. Міжнародний досвід підтверджує, що спроби національних держав використовувати управління обмеженнями в інформаційному середовищі Internet приносять лише негативні наслідки. В зв'язку з цим при формуванні інформаційного середовища ОВС України необхідно враховувати цей чинник та розробляти відповідні організаційно-правові заходи. На нашу думку, для своєчасного вирішення питань забезпечення інформаційної безпеки та захисту свого інформаційного суверенітету кожна держава та його відповідні органи (в тому числі і ОВС України) повинні здійснювати своєчасний моніторинг "протиріч" в інформаційній політиці та загроз інформаційному суверенітету. Практичне вирішення проблем забезпечення національної безпеки в кожній державі світу (зокрема, держав-учасниць СНД) повинно здійснюватися у порядку, що передбачений їх національним законодавством, нормами міжнародного права, а також відповідними міжнародними договорами. Очевидно, що в інформаційному забезпеченні діяльності ОВС України необхідно мати відповідні бази та банки законодавства інших країн, різноманітні засоби захисту інформації. Також для інформаційного обміну, наприклад, між державами-учасницями СНД необхідна автоматизована система інформаційного обміну. Ця система повинна стати складовою частиною інформаційного простору цих держав и бути призначеною переважно для забезпечення інформаційних обмінів органів державної влади (зокрема, ОВС України) держав-учасниць СНД між собою. Склад підсистем та функцій, що автоматизуються, визначаться повинні на основі багатосторонніх договорів, в тому числі і договорів між правоохоронними органами цих держав. Слід відзначити, що інтеграція підсистем держав, що діють в рамках автоматизованої системи інформаційного обміну, повинна максимально зберігати їх інформаційні та технічні основи і забезпечувати спадкоємність досвіду та науково-технічних розробок.

Вважаємо, що МВС України слід приділити певну увагу розробці механізмів забезпечення інформаційного суверенітету та захисту інформаційного середовища ОВС України, оскільки середовище є невід'ємною складовою частиною єдиного інформаційного простору України. Здається, що ця проблема повинна вирішуватися комплексно як практичними співробітниками ОВС України, так і науковцями. Надалі ми ще розглянемо можливі шляхи вирішення цієї проблеми, зокрема механізми інформаційної безпеки, механізми забезпечення конституційного права громадян на інформацію.

У зв'язку з принципом інформаційного суверенітету виникає проблема конфіденційності і захисту інформації в ОВС України. Положення про захист інформації є ключовим компонентом будь-якої інформаційної стратегії, оскільки вони регламентують процедуру обробки особистої (тобто тієї, ще має відношення до окремих індивідів) інформації і дають індивідам право перевіряти документацію, у якій містяться особисті відомості, вимагати виправлення помилок, подавати до правоохоронних органів позови у випадках, якщо ці помилки заподіяли їм моральної або матеріальної шкоди. Проблема захисту інформації стосується кожного співробітника ОВС України, що здійснює обробку персональних даних на автоматичному обладнанні. Вважаємо, що співробітники ОВС України при виконанні своїх службових обов'язків повинні дотримуватися певних правил, що мають такі формулювання:

• інформацію, що міститься у персональних даних, необхідно діставати і обробляти належним законним чином; утримувати її лише з певною визначеною метою, ні за яких обставин і ні у якому вигляді не використовувати й не розголошувати цю інформацію, якщо це виходить за межі поставлених завдань;
• персональні дані, що передаються у користування з будь-якою визначеною метою, мають бути адекватними, релевантними, точними, зміненими з урахуванням новітніх відомостей і помірними за обсягом. Не дозволяється утримувати їх довше, ніж цього вимагають поставлені завдання;
• слід вживати заходів безпеки для запобігання несанкціонованому доступу до персональних даних з метою правки, розголошення або знищення, а також виникнення ситуацій, що можуть призвести до випадкової втрати або знищення даних.

Слід зазначити, що інформація, що має відношення до роботи служб національної безпеки, кримінальних розслідувань і т.ін. оброблюється та використовується відповідно до чинних нормативно-правових актів з обов'язковим урахуванням національної безпеки, інтересів відповідних державних органів.