МВС України для виконання поставлених перед ним завдань слід використовувати як відомчу нормативно-правову базу, законодавство України, так і міжнародні правові документи. Зокрема, мова може йти про використання Директиви із захисту інформаційних даних [171], що була видана Європейською Комісією. Згідно з цією Директивою робота з інформацією, яка має відношення до протиправних та злочинних дій, може здійснюватися виключно представниками офіційних установ. У останньому випадку, згідно з положеннями Директиви, контролер повинен надавати суб'єкту даних офіційну службову інформацію щодо своєї особи, мети збирання цієї інформації та її реципієнтів, а також пред'являти права на її огляд і вивчення, крім випадків, коли зробити це неможливо, коли це потребує "надмірних зусиль", або коли документування цих даних обумовлюється чинним законодавством. Суб'єкт даних може опротестувати будь-яке використання даних у випадку проведення контролером інспекції законного бізнесу, що діє на "переконливо легітимній основі". Більш того, суб'єкт даних має право наполягати на усуненні певних даних, якщо ці останні використовуються у прямому маркетингу. За винятком виникнення надзвичайних обставин забороняється передача будь-яких даних у країни, де законодавство із захисту інформаційних даних перебуває не на належному рівні. Безумовно, МВС України необхідно ретельно вивчити, проаналізувати цей міжнародний документ, спираючись на теоретичні засади інформаційного суспільства, чинну нормативно-правову базу, а також на вивчення закономірностей розвитку України.

5. Принцип відкритості інформації

Вважаємо за доцільне зупинитися докладніше саме на цьому принципі формування інформаційного середовища ОВС України, який, у свою чергу, є однією із основ формування відкритого інформаційного суспільства. Як вже відмічалося, перехід до інформаційного суспільства супроводжується переходом від презумпції закритості інформації до презумпції відкритості інформації. Свобода інформації є визначальною складовою інформаційних стратегій у багатьох країнах. Досі не існує єдиної думки стосовно складових інформаційної стратегії. У документі ЮНЕСКО під назвою "Національні інформаційні стратегії" (Монтвілоф, 1990 р.) дається визначення стратегії як системи принципів і методів координування дійових заходів, спрямованих на досягнення певної мети. Однак, в інформаційній сфері визначення цієї мети (або цих цілей) є якраз досить проблематичним, що обумовлено в основному самою природою інформаційних ресурсів. Будемо вважати, що інформаційна стратегія – це багатогранна структура, мотивація якої може обумовлюватися великою кількістю різноманітних завдань, причому деякі з них вступають одне з одним у протиріччя, наприклад, захист конфіденційності й свобода інформації, або авторське право і використання особистих ідей.

Держава та її органи (зокрема, ОВС України) в своїй діяльності повинні дотримуватися державних та міжнародних стандартів, наприклад, за схемою Взаємодії Відкритих Систем. ЄС приділяє особливу увагу загальному прийняттю інформаційних стандартів, визначаючи, що можливість взаємодії і взаємозв'язку між адміністративними мережами усіх країн-членів ЄС, поза усілякими сумнівами, стане визначним функціональним механізмом здійснення довгострокової інтеграції Європейської спільноти в цілому (Комісія з питань Європейських спільнот, 1994 р.). Маючи на увазі тенденцію прямування України до ЄС, це завдання є вкрай важливим та актуальним. Це повинно усвідомлюватися і при формуванні інформаційного середовища ОВС України.

Вважаємо за доцільне звернути увагу на іншу сферу дії інформаційної стратегії в ОВС України, що пов'язана з державною інформацією, – на надання подібної інформації широким колам громадськості. Це дуже важливий аспект формування інформаційного середовища ОВС України, який обумовлений, в першу чергу, поновленням та розвитком зв'язків ОВС України із населенням, що є найважливішою умовою забезпечення ефективності профілактики злочинності. У цьому зв'язку ОВС України усіх рівнів необхідно широко використовувати різні методи усунення ситуацій, що містять загрозу кримінальної шкоди, шляхом виготовлення і розповсюдження пам'яток-застережень; роз'яснювальної роботи з батьками; постійного впливу на осіб, що входять до групи ризику і т. ін. Серед питань, на які покликана дати відповідь інформаційна стратегія, є, наприклад, такі: в отриманні якої інформації може бути зацікавлена громадськість? Яка інформація існує в електронній формі? Які існують шляхи її розповсюдження? Яким чином кожен користувач може отримати доступ до цієї інформації? У багатьох країнах саме і відбувається активний розвиток системи засвоєння і застосування передових технологій, зокрема, правоохоронними органами, які спрямовані на поширення державної інформації. Електронні "скриньки" та дошки оголошень на загальнодоступних громадських сторінках Internet необхідно використовувати ОВС України як новітні засоби передачі інформації. Такий процес трансформування громадської інформації в електронну форму і розповсюдження її через мережу Internet вже почався, зокрема, в країнах ЄС.

Ще одна сфера дії інформаційної стратегії в ОВС України стосується питання так званої "електронної демократії". Свого часу Томас Джеферсон назвав інформацію "валютою демократії", і в сучасному світі офіційні кола різних держав виявляють дедалі більший інтерес до пошуку можливих шляхів використання засобів електронної інформації та телекомунікаційних мереж для активізації участі громадян у демократичному процесі на місцевому, регіональному, національному та наднаціональному рівнях. В зв'язку з проблематикою "електронної демократії", що тісно переплітається з низкою питань стосовно доступу громадськості до певних категорій державної інформації, МВС України вкрай необхідно розробити комплекс відповідних організаційно-правових заходів щодо формування відкритого інформаційного середовища. Основою основ підвищення престижу міліцейської професії є формування у громадськості позитивного образу співробітника ОВС України шляхом ефективного використання засобів масової інформації, інформаційних систем, інформаційних центрів. Впровадження у життя формули "міліція і народ – партнери" повинно забезпечити ділові стосунки між співробітниками ОВС України і громадянами у протидії злочинності, допомогу правоохоронців населенню у всіх сферах соціальної життєдіяльності, забезпечення максимальної довіри громадян працівникам міліції. Тобто необхідні відповідні механізми, які гарантували б успіх цієї акції. В основі таких механізмів повинен знаходитися принцип презумпції відкритості інформації. Дозволимо нагадати, що на будь-яку демократію покладено завдання створювати гарантії забезпечення основних прав людини, їх охорону та захист. Зокрема, політичні права людини базуються на праві на інформацію, яке повинно забезпечуватися державою, в тому числі і ОВС України.

У певному розумінні свобода інформації є дзеркальним відображенням захисту інформаційних даних. У той час як законодавство із захисту даних спрямоване на забезпечення індивідуальної конфіденційності, принцип свободи інформації покликаний змусити державу, в тому числі і ОВС України якомога більш детально й глибоко розкривати свою діяльність. Аргументується це тим, що демократія лише тоді зможе розвиватися достатньо ефективно, коли громадяни країни будуть проінформовані з питань системи управління в державних органах та її ідеологічної основи настільки, щоб бути здатними брати участь у компетентному обговоренні дій держави. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про інформацію" [11] інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома зацікавлених осіб шляхом:

• опублікування їх в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;
• безпосереднього доведення її до зацікавлених осіб (усно, письмово чи іншим способом);
• опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо – та аудіовізуальні засоби масової інформації і т. ін.

Відповідно до ст. 30 цього Закону порядок і терміни оприлюднення таємної інформації визначається відповідним законом – ст. 30 Закону України "Про державну таємницю" [141]. Дозволимо нагадати, що загальні засади висвітлення державної інформації засобами масової інформації були ретельно розглянуті в підрозділі 2.6. Також доречно нагадати, що Законом України "Про звернення громадян" [248] забезпечуються громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади (в тому числі і ОВС України) і місцевого самоврядування, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Часові обмеження, як правило, застосовуються до органів управління, які мають дати відповідь на запит у термін від десяти днів до місяця. Традиційно ця послуга є платною. Не підлягає оплаті робота щодо пошуку офіційних документів. В Законі України "Про інформацію" [11] ст. 35 закріплює право заявника у разі відмови подавати скаргу до органу вищого рівня або суду. Слід відзначити, що інформаційний запит в межах країни можуть подавати громадяни України, державні органи, об'єднання громадян. Практично в усіх випадках громадянин не зобов'язаний давати ніяких пояснень щодо мети отримання ним інформації, на яку зроблено запит, крім випадків обмеження доступу, передбачених Законом України "Про інформацію". Безумовно, всі ці положення стосуються і ОВС України, які повинні бути інформаційно відкритими для громадян.

Існують досить переконливі аргументи на користь того, що відкритість ОВС України реально сприяє поліпшенню їх системи управління. Добре проінформоване населення цілком здатне запобігати зловживанням та зберігати державні кошти. Свобода інформації може також сприяти виявленню некомпетентності серед співробітників ОВС України. Таким чином, принцип свободи інформації обумовлює запровадження перевірок і аналітичних заходів з метою спостереження і контролю за діяльністю ОВС України, а також заохочення громадян брати участь у прийнятті відомчих рішень. Як наочно свідчать приклади країн, що ввели до законодавства положення про свободу інформації, реально можливість уникнути прийняття некомпетентного рішення за обсягом потенційної вигоди набагато перевищує пов'язані з цим незначні додаткові державні витрати. Таким чином, відкритість інформації сприяє усталеності управління в ОВС України та ефективності їх інформаційного середовища.

При формуванні інформаційного середовища ОВС України варто виходити з необхідності прийняття ще декількох базових принципів: принцип відкритості інформаційної політики; принцип рівності інтересів всіх учасників інформаційних відносин; принцип пріоритетності вітчизняного виробника; принцип несуперечності – основні заходи повинні буди спрямовані на забезпечення державних інтересів України, але не суперечити соціальним інтересам громадян країни; принцип соціальної орієнтації; принцип пріоритету права перед силою. Проте враховуючи, що ці принципи вже аналізувалися при розгляді питання розвитку єдиного інформаційного простору України, вважаємо необхідним лише згадати про них. Основні принципи формування інформаційного середовища ОВС України, що були зазначені, не є вичерпним, проте, можна зробити висновок, що всі вони взаємозалежні та взаємообумовлені й утворюють цілісну систему принципів, яка повинна бути динамічною і змінюватися або коригуватися відносно загальної стратегії реформування ОВС України.