ПРАВА ПОЗИВАЧА

В адміністративному процесі позивач має такі загальні права:

•на захист прав, свобод та законних інтересів незалежним і без­стороннім судом (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суд­дів»);

•на справедливий та неупереджений розгляд справи у розумні строки (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);

•на розгляд справи адміністративним судом, якому вона підсудна (ч.4 ст. 6 КАС);

 •брати участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, визначеному КАС (ч.3 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);•отримати інформацію про дату, час і місце розгляду справи (ч.1 ст. 12, п. 1 ч. 3 ст. 49 КАС); 

•брати участь в адміністративному процесі особисто і/або через представника (ч.1 ст. 56 КАС);

•користуватися правовою допомогою адвоката чи іншого фахівця у галузі права (ч. 1,2 ст. 16 КАС);

•заявляти клопотання (п.3 ч. 3 ст.49 КАС), зокрема про:

•розгляд справи колегією суддів, якщо вона підсудна окружному адміністративному суду (ч. 2 ст. 24 КАС);

•звільнення від сплати судових витрат, зменшення їх розміру або розстрочення чи відстрочення їх сплати (ст. 88, п. 5 ч. 1 ст. 106 КАС);

•відвід судді, секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста або перекладача з підстав, визначених КАС (ч.2 ст. 30, п.3 ч. 3 ст. 49 КАС);

•невідкладний розгляд і вирішення справи (ч. 3 ст. 110 КАС);

•розгляд справи за відсутності позивача (ч.4 ст. 122, ч. 3 ст. 187 КАС), а в апеляційному та касаційному провадженні - за його участю (ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 213 КАС);

•повне чи часткове відтворення технічного запису судового засі­ 
дання, його роздрукування (оплатне) та отримання копії інформації з носія, на який здійснювався технічний запис судового засідання (ч.1, 2 ст. 44 КАС);

•поновлення строку звернення до адміністративного суду, понов­лення чи продовження процесуального строку, пропущених з поважних причин (ст. 100, 102 КАС);

•знайомитися з матеріалами справи, робити з них виписки, зніма­ти копії, одержувати копії судового рішення (пп. 2, 9 ч. 3 ст. 49, ч. 1 ст. 119 КАС);

•знайомитися з технічним записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії та подавати пись­мові зауваження до них, зокрема щодо їх неповноти та неправильності (ч. 1 ст. 43, п. 8 ч. 3 ст. 49 КАС);

•додатково замовляти за власний рахунок та отримувати в суді за­свідчені копії документів і витяги з них (ч. 4 ст. 49, ч. 2 ст. 119 КАС);

•знати про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосу­ються його інтересів (п. 1 ч. 3 ст. 49 КАС);

 •отримати в адміністративному суді усну або письмову інформа­цію щодо результатів розгляду його справи, тобто ухвалене судове рі­шення (ч. 1 ст. 12 КАС); 

•на компенсацію відповідачем документально підтверджених су­дових витрат позивача, який не є суб´єктом владних повноважень, (у межах установлених законодавством граничних розмірів) у разі ухва­лення рішення на його користь (ч. 1 ст. 94 КАС);

•просити суд визначити грошовий розмір судових витрат, що пови­нні бути йому компенсовані (ст. 97 КАС).

ЩОДО АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ ПОЗИВАЧ МАЄ ПРА­ВО:

•просити відповідного службовця апарату адміністративного суду про надання бланку позовної заяви або допомоги в її оформленні, тоб­то про роз´яснення вимог закону до такого оформлення (ч. 2, 3 ст. 105 КАС);

•звернутися до адміністративного суду з позовною заявою про за-

 
•заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов´язані між собою і відносяться до юрисдикції адміністративних судів (ч. 1 ст. 21 КАС);

•збільшити або зменшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду в суді першої інстанції (ч. 1 ст. 51 КАС);

•змінити підставу або предмет адміністративного позову до почат­ку судового розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 51 КАС);

•просити суд про забезпечення адміністративного позову (ч. 1 ст. 117 КАС)

•відкликати позовну заяву як до відкриття провадження в адміні­стративній справі, так і до закінчення судового розгляду (п.2 ч. 3 ст. 108, п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС);

•відмовитися від адміністративного позову повністю або частково (якщо це не суперечитиме закону чи не порушуватиме чиї-небудь пра­ва, свободи або інтереси) в будь-який час до закінчення судового роз­гляду в суді першої інстанції, а так само в суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідного апеляційного чи касаційного роз­гляду (ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 112, ч. 1 ст. 136, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 218 КАС);

•досягти з відповідачем примирення шляхом взаємних уступок (якщо це не суперечитиме закону чи не порушуватиме чиї-небудь пра­ва, свободи або інтереси) в будь-який час до закінчення судового роз­гляду в суді першої інстанції, а так само в суді апеляційної чи касаційної інстанції - до закінчення відповідного апеляційного чи касаційного роз­гляду (ч.3 ст. 51, ч.1 ст. 113, ч. 2 ст. 136, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 219 КАС).

ДЛЯ ДОКАЗУВАННЯ СВОЄЇ ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧ МАЄ ПРАВО:

•подавати докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, і брати участь у їх дослідженні (п. 5 ч. 3 ст. 49 КАС);

•просити суд забезпечити докази, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що надати потрібні докази згодом буде ускладнено або стане неможливо (ч. 1 ст. 73 КАС);

•просити суд витребувати докази, якщо позивач не може самостій­ 
но їх подати (ч. 3 ст. 71 КАС);

•просити суд викликати свідка для допиту під час судового розгля­ду або допитати його у місці його проживання (перебування) чи дати доручення іншому суду допитати його за місцем проживання (перебу­вання) (ч. 1 ст. 78 КАС);

•просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відпо­відній експертній установі або конкретному експерту (ч. 3 ст. 81 КАС);

•домовитися з відповідачем про залучення як експерта певної осо­би (ч. 3 ст. 81 КАС);

•подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта (ч. 2 ст. 81 КАС);

•задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 139), свідкові (ч. 6 ст. 141, ч. 2 ст. 143, ч. 3 ст. 145), експертові (ч. 2 ст. 143, ч. 3 ст. 145, ч. 2 ст. 148), спеціалістові (ч. 2 ст. 143, ч. 3 ст. 145,

ч.   2 ст. 149 КАС);

У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ ПОЗИВАЧ МАЄ ПРАВО:•просити суд виключити письмовий або речовий доказ з числа до­казів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати про­ведення експертизи у випадку фальшивості такого доказу або сумнівів у його достовірності (ч. 3 ст. 143, ч. 4 ст. 146 КАС).

•користуватися рідною мовою або мовою, якою він володіє, а та­кож послугами перекладача у разі неволодіння або недостатнього во­лодіння державною мовою (ч. 2 ст. 15 КАС);

•давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (п. 4 ч. 3 ст. 49 КАС);

•давати пояснення як свідок (ч. 1 ст. 65 КАС);

•подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п. 7 ч. 3 ст. 49 КАС);

• висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи (п. 6 ч. 3 ст. 49 КАС);

•задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а та­кож свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам під час досліджен-

ПІСЛЯ ПРОГОЛОШЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ ПОЗИВАЧ МАЄ ПРАВО:

•оскаржити його в апеляційному та касаційному порядку у частині, що стосується його інтересів, крім випадків, визначених законом (ст. 13, п. 10 ч. 3 ст. 49, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 211 КАС);

В апеляційному порядку можна оскаржити постанову суду першої інстан­ції, яка не набрала законної сили, а також ухвали суду першої інстанції:

1.  про залишення позовної заяви без руху (ч. 5 ст. 108);
2.  про повернення позовної заяви (ч. 5 ст. 108);
3.  про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі (ч. 4 ст. 109);
4.  щодо передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого (ч. 5 ст. 22);
5.  щодо забезпечення доказів (ч. 5, 7 ст. 75);
6.  про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку (ч. 3 ст. 102);
7.  щодо забезпечення адміністративного позову (ч. 6 ст. 118);
8.  про залишення позовної заяви без розгляду (ч. 2 ст. 155);
9.  про зупинення провадження у справі (ч. 4 ст. 156);
10.  про закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 157);
11.  щодо судових витрат (ч. 2 ст. 98);
12.  про відмову в ухваленні додаткового судового рішення (ч. 5 ст. 168);
13.  щодо внесення виправлень у судове рішення (ч. 3 ст. 169);
14.  щодо роз´яснення судового рішення (ч. 6 ст. 170);
15.  щодо звернення постанови до негайного виконання (ч. 4 ст. 256);
16.  щодо виправлення помилки у виконавчому листі, визнання виконавчо­го листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим листом (ч. 5 ст. 259);
17.  щодо видачі дубліката виконавчого листа (ч. 3 ст. 260);
18.  щодо поновлення пропущеного строку для пред´явлення виконавчого листа до виконання (ч. 4 ст. 261);
19.  щодо визнання мирової угоди, укладеної на стадії виконання судового рішення (ч. 5 ст. 262);
20.  щодо прийняття відмови стягувача від примусового виконання (ч. 5 ст. 262);
21. щодо відстрочення або розстрочення виконання, зміни чи встановлен­ня способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 263);
22.  щодо заміни сторони виконавчого провадження (ч. 3 ст. 264);
23. щодо повороту виконання судового рішення (ч. 5 ст. 265);

 
а та кож:

 окремі ухвали (ч. 3 ст. 166);

 додаткові ухвали (ч. 5 ст. 168 КАС), однак лише стосовно питань, ухвали з яких може бути оскаржено.

У касаційному порядку можна оскаржити постанову суду першої інстан­ції після перегляду її в апеляційному порядку, а також постанову суду апеля­ційної інстанції. У касаційному порядку можуть бути оскаржені також ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

  
•подати заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом (зокрема, судового рішення після касаційної інстанції в адміністратив­ній справі, а також рішення національного суду, яке необхідно перегля­нути для усунення порушення міжнародних зобов´язань України, вста­новленого міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною (ст. 236 КАС); 

 
Заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав:

1)       неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС);