ВИСНОВКИ

Незважаючи на значущість криміналістичної характеристики для розширення пізнавальної сфери науки криміналістики, активізації конкретних напрямків практичної діяльності слідчих органів, її функція дотепер не отримала належного розвитку, який відповідає складним  завданням, що стоять перед наукою і практикою в сфері боротьби зі злочинністю. Крім того, питання виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств раніше не були самостійним напрямком наукового дослідження, а якщо і згадувались, то лише у загальному контексті розробки методики розслідування вбивств без посилань на репрезентативну вибірку кримінальних справ, без застосування сучасних комп'ютерних технологій і математичних методів щодо збирання і обробки необхідних емпіричних даних. На сьогоднішній день в Україні відсутні монографічні роботи, присвячені даній проблематиці, а у дисертаційному аспекті ця проблема в криміналістиці спеціально не досліджувалася. 

         Названі обставини визначили наперед можливість віднесення цієї проблеми до числа актуальних і стимулювали проведення цього дисертаційного дослідження, результати якого надають підстави дійти таких висновків:

1. Удосконалення криміналістичної методики як системи знань, як самостійного розділу науки криміналістики можливе за рахунок узагальнення та пояснення накопиченого емпіричного матеріалу і пізнання наукових фактів, що відносяться як до сфери вчинення злочинів, так і до сфери їх розкриття, розслідування та попередження.  

         2. Криміналістичну методику доцільно розглядати як інформаційно-пізнавальну модель, розбудову якої здійснено на підставі застосування предметних та функціональних прийомів дослідження.

Внутрішня архітектоніка цієї моделі, складається з двох рівнів ¾ ретроспективного і перспективного. Перший рівень включає в себе криміналістичну характеристику певної категорії злочину, в якій за статистичними показниками відображені кореляційні залежності між її елементами ( "злочинець ¾ жертва", "сліди злочину ¾ спосіб вчинення злочину", "місце, час злочину ¾ злочинець" і т.ін.), а також сформульовані на підставі аналізу цих кількісних показників типові версії відносно особи злочинця та жертви, мотивів злочину та інших обставин.     

         Другий, перспективний рівень, на відміну від ретроспективного, описує не сам злочин, а  процес його розкриття та розслідування. Це своєрідна типова криміналістична модель здійснення досудового слідства, яка включає в себе:  а) типові слідчі ситуації, відповідно до певного етапу розслідування; б) програми розслідування (мета, завдання та напрямки розслідування, що обумовлені слідчими ситуаціями і обставинами, які підлягають з'ясуванню по конкретній категорії злочинів); в) типові системи слідчих дій і оперативно-розшукових заходів або їх сполучення, тобто тактичні операції, як засоби впливу на слідчі ситуації, перевірки версій та вирішення стратегічних і тактичних завдань.

         Такий підхід сприяє реалізації завдання криміналістики щодо розробки типових моделей кримінальної діяльності і типових  криміналістичних моделей слідства, тобто криміналістичних характеристик злочину і криміналістичних характеристик досудового і судового слідства.

3. Дослідження криміналістичної характеристики необхідно здійснювати у двох напрямках: а) як теоретичну концепцію; б) як робочий інструментарій слідчого. Відповідно до зазначених аспектів треба визначати її дефініцію, внутрішню архітектоніку, місце у системі криміналістики та   функціональне призначення.

Сучасний стан криміналістичної характеристики свідчить про суттєве відставання розробок стосовно її впровадження у практичну діяльність слідчих органів, що  надає підстави деяким вченим ставити питання про доцільність існування цієї категорії взагалі.

          Зберегти для науки криміналістики таку категорію як "криміналістична характеристика", придати їй нового імпульсу можливо за рахунок створення саме її практичної частини. І це дійсно проблема сьогодення, розв'язання якої доцільно здійснювати у таких напрямках:  

-  криміналістичну характеристику вбивств розробляти на видовому чи підвидовому рівні відповідно до криміналістичної класифікації цих категорій злочинів;

- криміналістичну характеристику вбивств представити у вигляді інформаційної моделі, в якій на статистичному рівні відображені кореляційні залежності між її елементами і на їх підставі визначені типові версії, насамперед щодо можливих суб'єктів злочинів. При цьому необхідно поставити за правило, що кінцевим результатом досліджень криміналістичної характеристики є побудова типових версій. Якщо таких версій запропоновано не буде, то можна вважати дослідження незакінченим і таким, що потребує додаткових розробок.

- розробити рекомендації щодо використання відомостей, відображених у криміналістичній характеристиці у процесі розкриття та розслідування конкретного злочину.  

4. До елементного складу криміналістичної характеристики вбивств доцільно включати: особу злочинця та жертви злочину; мотив злочину;  спосіб вчинення та приховування злочину; "слідову картину";  обстановку злочину (час, місце, знаряддя). Саме у такому системному вигляді криміналістична характеристика: 

а) відповідає інформаційному підходу щодо її формування;

б) здатна найбільш ефективно здійснити свою службову функцію і дійсно розглядатися як робочий інструментарій слідчого;

в) найбільш тісно кореспондує з предметом доказування по даній категорії справ;

г)  дозволяє виявити кореляційні залежності, які виступають підґрунтям для побудови типових версій щодо особи вбивці та мотиву вчинення злочину.