Процес розкриття та розслідування вбивств насамперед тих, що вчинено за відсутності очевидців, значно ускладнюється у зв'язку з відсутністю необхідної інформації щодо особи злочинця. У таких випадках слідчі звичайно формують розумову модель (або декілька варіантів) особи злочинця  з метою визначення шляхів та засобів його виявлення. Кваліфіковані, обізнані слідчі звертаються до особистого досвіду розкриття аналогічних злочинів. У менш вигідному становищі опиняються їх молодші колеги, досвід яких ще не в змозі "підказати", серед якої категорії людей знаходиться злочинець.  Ось чому встановлення осіб, що вчинили неочевидні вбивства, нерідко здійснюється безсистемно, методом чисельних "спроб і помилок", а це неминуче призводить до нераціональних витрат зусиль, часу і далеко не завжди до успіху. А втім, завдання виявлення злочинця може бути вирішено значно швидше і результативніше. Цьому, зокрема, сприяє криміналістична характеристика цієї категорії злочинів з відповідними кореляційними залежностями між її елементами.

Отже, для того щоб збудувати перспективну слідчу версію з конкретної кримінальної справи, недостатньо мати тільки певні фактичні дані, які є підгрунтям відповідних гіпотетичних суджень. Необхідно також загальне уявлення щодо взаємозв'язків між двома групами даних ¾ вихідних і пізнавальних (шуканих). Це уявлення є результатом як досвіду слідчої роботи, особистого або узагальненого, так і спеціальних наукових досліджень. У цьому разі йдеться про кореляційні залежності між елементами криміналістичної характеристики вбивств.  

Зрозуміло, що узагальнені відомості про ознаки виду (підвиду) злочинів не можуть розглядатися як універсальний стовідсотковий засіб розкриття злочину, оскільки вони відображають типове, а кожний знову вчинений злочин ¾ це індивідуальне явище, яке в деяких випадках може і не мати аналогів у минулому. Але типового, того, що повторюється, є значно більше, і завдяки цьому існує криміналістична методика. Тому криміналістична характеристика покликана і допомагатиме в більшості випадків розслідуванню конкретних злочинів, особливо за наявності виявлених кореляційних залежностей між її елементами [16] [1]).

         Таким чином, наявність кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики, можливість використовувати їх сприяють вирішенню важливих методологічних та інформаційних завдань у ході розслідування конкретного злочинного акту1. Зокрема, слідчий з усіх варіантів, які має, може обрати той типаж (або декілька типажів) особи вбивці, котрий найбільш повно відповідає картині досліджуваного злочинного діяння і використовувати ці відомості для наповнення первісно сформованої моделі механізму злочину інформацією, якої бракує, і тим самим  створювати передумови щодо більш активного та продуктивного використання накопиченої інформації для збирання  додаткових фактичних даних.

         З огляду на викладене виникає питання щодо критеріїв формування типових версій, де, на нашу думку, необхідно виділяти два аспекти: 1)   розбудову самих типових версій; 2) використання їх у конкретному акті розслідування. Щодо розбудови, то ця процедура традиційно здійснюється на підставі аналізу певного емпіричного матеріалу і виявлення причинно-наслідкових зв'язків між різними сполученнями вихідних і шуканих фактичних даних. Стосовно версій щодо злочинця, характерних для початкового етапу розслідування вбивств, у вихідних даних ( умовах ймовірного судження)  можуть враховуватись, наприклад, місце, спосіб, мотив вчинення злочину, а у даних, що встановлюються (ймовірному судженні), ¾ стать, вік злочинця, стосунки з потерпілим (родич, друг, приятель, знайомий, незнайомий), місце його проживання відносно місця злочину (той же або інший населений пункт). Наявність причинно-наслідкових зв'язків між зазначеними елементами втілюється, як правило, у такого роду ймовірно умовне судження:  "Якщо є такі-то фактичні дані, то їх походження, ймовірно, обумовлено такими-то обставинами". На підставі цього аналізу формується відносно сталий перелік типових версій, який знаходить своє відображення у відповідній криміналістичній методиці.

Роль типових версій у конкретному акті розслідування полягає у тому, що вони є підгрунтям побудови конкретних слідчих версій. Так, у дефіциті вихідної інформації початкового етапу розслідування неочевидних вбивств типові версії щодо деяких категорій злочинців дозволяють окреслити коло осіб, серед яких їх слід шукати у першу чергу. При цьому побудова версій щодо особи злочинця не означає суто механічне використання на практиці певного набору рекомендацій, що встановлено дослідним шляхом. Вирішення цього завдання ( і в цьому ми вбачаємо одну з неодмінних умов успіху в роботі по розкриттю та розслідуванню цієї категорії злочинів) потребує диференційованого, творчого підходу, обумовленого своєрідністю досліджуваних обставин і слідчою ситуацією. Чисельні приклади із слідчої практики переконливо свідчать про те, що простий перебір усіх формально можливих варіантів, тобто побудова і перевірка усіх без винятку формально можливих у тому чи іншому випадку версій не виправдує себе. За таких умов отримання нових відомостей набуває рис випадкового, нецілеспрямованого пошуку. В результаті цього може виявитись, що із чисельних зібраних відомостей лише деякі стосуються справи, а, навпаки, вельми важливі залишаються непоміченими. Між тим галузь пошуку може значно скоротися у тому випадку, якщо досліджувана по справі ситуація буде віднесена до однієї з категорій завдань, що мають схожі умови вирішення. При цьому на перший план виступають розпізнання події злочину і порівняння його з еталонами, що зберігаються у свідомості слідчого. В цьому, на думку О.Р.Ратінова, і полягає значення типових версій [155] [2]). 

Виходячи з необхідності більш широкого застосування в практиці розслідування вбивств типових версій, що сформовані на підставі аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики цих злочинів, нами було запропоновано програмний модуль з умовною назвою "Вбивство ¾ типові версії". Сутність цього програмного модулю полягає у тому, що слідчий відповідно до заданої ним кримінальної ситуації може отримати відомості щодо особи вбивць, які вчиняли аналогічні злочини і інформація стосовно яких є у банку даних, тобто сформувати типові версії. Отримані результати оформляються у вигляді довідкових таблиць (Додаток - Д).

Розглянемо більш докладно алгоритм роботи слідчого з цим програмним модулем та наведемо роз'яснення щодо деяких елементів довідкової таблиці.  

Першим кроком є моделювання кримінальної ситуації, яка виникла в момент вчинення того злочину, розслідування якого знаходиться у  впровадженні слідчого, і відносно якої він бажає отримати інформацію щодо найбільш ймовірних злочинців та мотивів злочину. Безпосередньо це здійснюється за рахунок використання меню панелі управління зазначеним програмним модулем у такій послідовності ? "Версія" ? "Кримінальна ситуація" (рис. 3.1.). Як бачимо, до структури кримінальної ситуації входять чотири елементи: стать і вік жертви, місце і спосіб вчинення вбивства. При цьому три з названих елементів, а саме: стать, місце і спосіб, є константними, а останній ¾ вік жертви ¾ є рухомим і може змінюватись, тобто слідчий має можливість заносити до матриці різні вікові дані, наприклад, спочатку конкретний вік жертви (якщо його точно встановлено), а потім вік з будь-яким інтервалом ¾  30 +/- 10 або 30 +/- 15 років тощо. Такою можливістю слідчий може скористатися у тих випадках, коли відносно конкретного віку жертви у банку даних є незначна кількість аналогічних прикладів, що значно зменшує рівень репрезентативності отриманих результатів. Для того щоб цей рівень збільшити, і застосовується процедура залучення додаткових даних, що зосереджені у банку даних. 

Щодо способу і місця вчинення вбивства як структурних елементів кримінальної ситуації, що моделюється, то їх сполучення може бути лише таким, яке зустрічалося у тих кримінальних справах, що вивчалися у ході  емпіричного спостереження. Тому слідчий може вибирати, а потім заносити до матриці тільки ті відомості щодо місць та способу вчинення вбивств, які є у банку даних. Якщо у деяких конкретних випадках буде встановлено інше сполучення зазначених вихідних даних, яке виходить за межі варіацій, що є у банку даних, то формування типових версій буде неможливим, про що користувач (слідчий) повідомляється.

[1]) Див.: [16] Бахін В., Лук'янчиков Б.Склад і призначення криміналістичної характеристики злочинів // Правничий часопис Донецького університету. ¾ №1 (4). ¾ 2000. ¾ С. 40.

Примітка. На ці обставини звертали увагу В.П.Антипов, К.О. Толпекін, В.П. Зирянова та інші вчені  ([6] Антипов В.П. Криминалистические характеристики преступлений и системы типичных версий // Алгоритмы и организация решений следственных задач: Сб. науч. тр. ¾ Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1982. ¾ С. 49-56. [185] Толпекин К.А. Криминалистическая характеристика ¾ методологическая основа построения типовых следственных версий (по материалам расследования изнасилований, убийств и преступлений, связанных с незаконным оборотом наркотиков): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / НИИ проблем укрепления законности и правопорядка. ¾ М., 1998; [101 ] Зырянова В.П.  К вопросу о методе установления и использования корреляционных зависимостей между структурными элементами криминалистической характеристики при расследовании отдельных видов преступлений // Тезисы Всероссийских криминалистических чтений, посвященных 100-летию со дня рождения профессора А.Н. Васильева, Москва, 16 апреля 2002г., МГУ им. М.В. Ломоносова. ¾ М.: МАКС Пресс, 2002. ¾ С.89-92).  

Після внесення відповідних даних до матриці моделі кримінальної ситуації  слідчому  необхідно  здійснити  їх  первісний  аналіз,  тобто  отримати

відомості щодо кількості аналогічних  ситуацій, які зосереджені у банку даних1. Такого роду результати попереднього аналізу будуть відображені у спеціальному вікні панелі  управління   аналізованої   комп'ютерної   програми (РПА). На підставі аналізу отриманих результатів слідчий сам приймає рішення: або переходити до наступного кроку і розбудовувати підсумкові таблиці з типовими версіями, або збільшувати кількість аналогічних кримінальних ситуацій за рахунок розширення вікового інтервалу жертв вбивств.