Третя базова вікова група ¾ чоловіки - 30-40 років ¾ включає також 6 осіб (25%), серед яких судимі відсутні, а їх характерними рисами є зловживання алкоголем та агресивність. Всі злочинці були знайомі з жертвами і мали з ними родинні (чоловік - 3) і побутові (співмешканець - 1; близький друг - 1; приятель - 1) стосунки. 4 проживали разом з жертвою; 1 - за місцем вчинення злочину; 1 - приїжджий. Мотивами вчинення вбивств були: сварка (4 випадки); помста за відмову одружитися; бажання заволодіти майном громадян.

Четверта базова вікова група ¾ чоловіки - 40-50 років ¾ включає 9 осіб (37,5%) і є найбільш чисельною. Один із злочинців мав судимість за крадіжку,  всім їм притаманні зловживання  алкоголем, грубість, неповага до інших людей. Всі злочинці були знайомі з жертвами і мали з ними родинні (чоловік - 2), інтимні (коханець - 2; співмешканець - 3), побутові  (односелець - 2) стосунки. Разом з жертвами проживали 6 злочинців, а інші 3 ¾ у кримінальному радіусі (від 300 до 1500 м). Найбільш поширеними мотивами

вчинення вбивств були: сварка (5 випадків); ревнощі (2 випадки); помста за образу; бажання припинити інтимні стосунки.

П'ята  базова  вікова  група  ¾  чоловіки  ¾  50-60  років  ¾  включає  1

суб'єкта (4,17%), який мав з жертвою родинні неприязні стосунки (чоловік), приживав разом з нею і вбивство вчинив з ревнощів.

Шоста базова вікова група ¾ чоловіки - 60 років і старіші ¾ включає 1 суб'єкта  (4,17%), який був несудимий, з жертвою мав інтимні стосунки (коханець), проживав разом з нею і вчинив вбивство під час сварки.

 Сьома базова вікова група ¾ жінки ¾ 21-30 рік ¾ включає 1 особу, яка мала судимість за хуліганські дії, відрізнялася агресівністю, з жертвою мала побутові стосунки (приятелька), проживала у кримінальному радіусі (від 300 до 1500 м), вбивство вчинила у сварці.

Восьма базова вікова група ¾ жінки - 30-40 років ¾ також включає 1 особу, яка мала три судимості (вбивство, нанесення тілесних ушкоджень, незаконне користування вогнепальною зброєю), для якої притаманними були такі риси, як зловживання алкоголем, грубість, агресивність. З жертвою мала інтимні (коханка) неприязні стосунки, проживала разом з нею і вчинила вбивство з ревнощів. 

Стосовно таких базових вікових груп жіночої статі як, 14-21 рік, 40-50 років, 50-60 років та 60 років і старіші, у банку даних відомості відсутні, а тому і довідкові таблиці не утворювалися, тобто у банку даних зосереджена інформація, яка надала можливість утворити тільки вісім з дванадцяти можливих довідкових таблиць.

Отже, аналіз кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств надав можливість сформувати довідкові таблиці, в яких знайшли відображення типові версії щодо особи вбивці та мотиву злочину. При цьому, як бачимо, типові версії представлені непросто у вигляді їх звичайного переліку [160;83;174][2]), а  як інформаційна модель, що відтворює минуле спираючись на абсолютні та відносні кількісні показники, отримані у ході емпіричного спостереження і занесені до банку даних ЕОМ. Ці показники стосуються статі і віку злочинця, його індивідуальних характерологічних особливостей, стосунків із жертвою, місць проживання, мотивів вчинення злочину і розглядаються як своєрідний  орієнтир для слідчого, до якого необхідно звертатися  у ході розкриття і розслідування конкретного злочину.

Дійсно, такого роду інформаційні моделі у розпорядженні слідчого надають йому можливість здійснювати більш поглиблений аналіз кримінальної ситуації, більш чітко визначати напрямки проведення розшукових  та слідчих дій, значно звужувати коло осіб, серед яких доцільно шукати злочинця тощо. Слідчий самостійно має можливість оцінювати ці довідкові таблиці, віддаючи перевагу тій чи іншій версії. Так, якщо навіть здійснити порівняльний аналіз наведених довідкових таблиць, то зразу можна побачити розбіжності як у кількісних, так і якісних показниках (наприклад, жертвами вбивств частіше стають чоловіки порівняно з жінками ? 37 проти 26; жінки частіше вбивають чоловіків, ніж жінок ? 24,32% проти 7,69%; найчастіше жінок вбивають чоловіки віком 40-50 років ? 37,5%, тоді як чоловіків частіше вбивають злочинці віком 30-40 років ? 39,29%). Це тільки деякі показники, отримані в результаті проведеного аналізу. Такого роду дослідження можуть бути продовжені, охоплюючи й інші елементи інформаційної моделі, ? судимість злочинця, характер стосунків з жертвою, мотиви злочину тощо. Саме в цьому, на нашу думку, і проявляються творчі здібності слідчого, його професійний та інтелектуальний потенціал.

Таким чином, запропонована система моделювання типових версій, як виявляється, має важливе практичне значення, оскільки дозволяє органам дізнання і досудового слідства максимально цілеспрямовано використовувати отриману інформацію, зосереджуючи свої зусилля на більш вузькому напрямку пошуку злочинця. 

Водночас вона сприятиме поповненню у робітників кримінального розшуку і слідчих прокуратури наявних досвіду та знань, оскільки менш досвідчені працівники отримують можливість нарівні з професіоналами, тобто тими, що мають значний досвід роботи з аналогічних кримінальних справ, користуватися системою побудови типових версій.

Крім того, ця система може використовуватись і у процесі навчання оперативних і слідчих співробітників, а також студентів та слухачів юридичних вищих навчальних закладів.

Розробка розглядуваної автоматизованої комп'ютерної системи, аналіз сформованих за її допомогою довідкових таблиць дають підстави ще раз, вже з інших позицій, глянути на ті показники, якими оперував Л.Г.Відонов. Дійсно, результати проведеного ним дослідження, що демонструвались у певних схемах або кодових таблицях, забезпечували значне спрощення процесу оцінки вихідної інформації, полегшували визначення напрямків розслідування та висунення версій. На той час це була без перебільшення важлива криміналістична новація, яка викликала підвищений інтерес з боку перш за все практичних працівників. При цьому особливою рисою запропонованих Л.Г.Відоновим схем є те, що в них представлені майже всі можливі варіації комбінацій між місцем злочину, способом вчинення і різними віковими даними щодо жертв убивств. Крім того, він окремо виділив таблиці стосовно корисливих вбивств, вбивств з розчленуванням трупу тощо. Складається таке враження, що узагальнення кримінальних справ проводилось ним у відповідності до заздалегідь змодельованих найбільш ймовірних кримінальних ситуацій, що можуть виникати на початковому етапі розслідування даної категорії злочинів,  тобто йдеться не про показники, які випливають з узагальнення репрезентативної вибірки кримінальних справ про умисні вбивства, які вчинені у певному регіоні за певний проміжок часу і які обумовлюють чисельність і характер вихідних кримінальних ситуацій, а про показники, що підібрані штучно, з тим щоб підтвердити існування заздалегідь змодельованих ситуацій.

Сказане дозволяє дійти висновку про наявність двох варіантів формування банку даних, що виступає підставою для встановлення  кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики  і формування типових версій щодо особи вбивці і мотиву злочину. Сутність першого варіанту полягає у тому, що до банку даних заносяться відомості відповідно до заздалегідь змодельованих найбільш ймовірних кримінальних ситуацій початкового етапу розслідування даної категорії злочинів. Другий варіант передбачає занесення до банку даних тих відомостей, які випливають з обраної вибірки кримінальних справ і слугують підставами для формування відповідних кримінальних ситуацій. Якщо перший варіант дає можливість оперувати ймовірно можливими кримінальними ситуаціями, то другий ¾ з реально можливими.

Обидва варіанти, на нашу думку, мають право на існування, оскільки відмінність між ними полягає насамперед у тому, яку мету ставить перед собою дослідник. Якщо за мету ставиться намагання оперувати якомога більшою кількістю ймовірно можливих кримінальних ситуацій, то обирається перший варіант формування банку даних. Якщо метою є формування банку даних, що відображає реальні показники відповідно до конкретної вибірки кримінальних справ, що увійшли до емпіричного спостереження, то застосовується  другий варіант. При цьому перший варіант дійсно надає можливість мати у розпорядженні дослідника більш різноманітні варіанти сполучень тих показників, що становлять вихідні кримінальні ситуації.  Разом з тим його реалізація потребує розширення масиву кримінальних справ, що залучені до емпіричного спостереження, географії місць вчинення вбивств, проміжку часу, оскільки навіть репрезентативна вибірка кримінальних справ не завжди дозволяє оперувати даними, які задовольняють максимальній кількості ймовірно можливих кримінальних ситуацій.

При формуванні банку даних пропонованої автоматизованої комп'ютерної системи ми застосували другий варіант, оскільки виходили з потреби  на базі 1100 кримінальних справ про умисні убивства, що вчинені у Харківській області за період з 1998 по 2002 рр.,  отримати реальні кількісні показники стосовно елементів криміналістичної характеристики даної категорії злочинів, іншими словами сформувати своєрідну регіональну криміналістичну характеристику вбивств. Переконані, що розширення у майбутньому цього банку даних, занесення до нього нових показників  надасть можливість максимально наблизитись до ймовірно можливої кількості вихідних кримінальних ситуацій, що виникають на початковому етапі розслідування такої тяжкої категорії злочинів, як умисні вбивства.