Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 1033. Управитель

1.  Управителем може бути суб´єкт підприємницької діяльності.

2. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

3. Вигодонабувач не може бути управителем.

Передача майна в управління у більшості випадків пов´язана з тим, що це управління потребує спеціальних навичок, тому це тягне за собою передачу його в руки професіонала. Таким у господарському обороті є суб´єкт підприємницької діяльності. Саме він вправі виступити в ролі управителя чужим майном. До таких суб´єктів відносяться комерційні організації й фізичні особи — суб´єкти підприємницької діяльності. Окремими нормативними актами можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо управителя. Наприклад, Порядком управління акціями державних відкритих акціонерних товариств, державних акціонерних вугільних компаній та державних холдингових компаній, які перебувають у загальнодержавній власності, передбачено, що управителем — юридичною особою може бути особа, діяльність якої пов´язана з діяльністю підприємств вугільної промисловості, а частка державної власності в її статутному фонді не перевищує 25 відсотків. Для прийняття рішення про призначення її уповноваженою особою юридична особа подає Мінвуглепрому копію свого статуту та довідку про свій фінансовий стан. Фізична особа, яка призначається уповноваженою управляти акціями, що перебувають у загальнодержавній власності, відбирається на конкурсній основі із числа найбільш кваліфікованих фахівців. Вона може бути членом ради (спостережної ради) товариства або виконавчого органу (правління) товариства.

Стаття, що коментується, встановлює обмеження стосовно можливості органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування виступати управителями. Це обмеження пов´язане з їх спеціальною правоздатністю, що дозволяє управляти лише тим майном, яке закріплене за ними на праві оперативного управління та господарського відання. Це також сприяє загальній тенденції, направленої на обмеження сфери підприємницької діяльності держави, державних та муніципальних утворень та їх органів.

Стаття, що коментується, встановлює обмеження щодо особи вигодонабувача, який не може бути управителем в будь-якому випадку по тому договору, де він приймає участь як вигодонабувач. У протилежному випадку договір втрачає будь-який сенс.