1.  Управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 цього Кодексу.

2. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов´язані з управлінням майном, зобов´язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

3. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов´язується перед третіми особами особисто.

Оскільки передача майна в управління у більшості випадків пов´язана з тим, що це управління потребує спеціальних навичок, тобто передачу його в руки професіонала, тому це тягне за собою особистий характер управління, пов´язаний з особою управителя. Але Цивільним кодексом передбачено випадки виключення з цієї вимоги (ст. 1041 ЦК).

Стаття, що коментується, передбачає необхідність повідомлення управителем третіх осіб про те, що він є управителем, а не власником, а також робити вказівку про це в письмових договорах. У протилежному випадку управитель зобов´язується перед третіми особами особисто. Тобто ця вимога необхідна для того, щоб провести розмежування дій, вчинених управителем в інтересах установника (вигодонабувача) управління від дій, вчинених управителем у власних інтересах.